Вірусні епідемії можуть вбити в 12 разів більше людей до 2050 року, – дослідження
Патогени, які колись містилися в ізольованих популяціях тварин, за останні півстоліття викликали смертельні епідемії з експоненціальною швидкістю, створюючи тенденцію, яка, вочевидь, тільки погіршиться в найближчі роки.
Про це свідчать результати дослідження, проведеного біотехнологічною компанією Ginkgo Bioworks, повідомляє Science Alert.
Згідно зі здійсненим у ході дослідження аналізом історичних даних, кількість спалахів, зареєстрованих у результаті вибору чотирьох руйнівних вірусів у тварин-господарів, зростала майже на 5 відсотків на рік між 1963 і 2019 роками, а кількість смертей щорічно зростала на вражаючі 8,7 відсотка.
За прогнозами дослідників, за таких темпів можна очікувати, що у 2050 році загальна кількість смертей лише від цих чотирьох хвороб буде щонайменше у 12 разів більшою, ніж у 2020 році, коли були зафіксовані рекордні показники.
Більшість сучасних вірусних епідемій беруть свій початок у популяціях диких або домашніх тварин, які є носіями патогенів, майже не відчуваючи на собі їхнього впливу й передаючи їх з покоління в покоління.
Якщо вірус розвине здатність проникати в організм людини, будь-яка випадкова зустріч між нами й твариною-господарем може призвести до зоонозних подій – вторгнення патогенних першопрохідців, що сіють хаос, коли вони потрапляють в нашу популяцію.
Людська діяльність різко підвищила ймовірність таких перших зустрічей, наприклад, шляхом просування вглиб диких ареалів або вимушеного переміщення популяцій через повсюдну втрату ареалів і зміну клімату. Хоча багато чого з цього зрозуміло, мало що відомо про фактичну частоту поширення зоонозів у часі, що ускладнює довгострокові оцінки.
Маючи доступ до великої бази даних про спалахи інфекційних захворювань, Ginkgo Bioworks мав чудову можливість дослідити кількість і тяжкість спалахів зоонозів, про які повідомляла Всесвітня організація охорони здоров'я в недавній історії.
Виключивши нещодавню пандемію COVID-19 (через її руйнівні наслідки), а також потенційно ендемічні захворювання, які могли поширитися в людських популяціях, дослідники зупинилися на кількох вірусах, що передаються тваринами: коронавірус SARS-CoV-1, філовіруси, такі як лихоманка Ебола, вірус Мачупо (який викликає болівійську геморагічну лихоманку) та вірус Ніпа.
У розпорядженні дослідників залишилося 75 зоонозних подій, які потрапили до людських популяцій від диких носіїв у 24 країнах. Відстежуючи їхню появу та використовуючи кількість смертей як орієнтир для оцінки тяжкості кожного спалаху, філовіруси виявилися найсмертоноснішими – понад 15 700 смертей у 40 спалахах, про які повідомлялося протягом досліджуваного періоду.
Для порівняння, SARS-CoV-1 забрав лише 922 життя, хоча це сталося лише під час двох спалахів між 2002 і 2004 роками. Віруси Мачупо та Ніпа разом спричинили 529 смертей у 33 спалахах.
Хоча події виглядають фрагментарними й розтягнутими на десятиліття, дослідники стверджують, що епідемії не є результатом випадкових дій, а мають ознаки тенденції, яка, вочевидь, зростає.
"Якщо тенденція, яку ми спостерігаємо в цьому дослідженні, збережеться, ми очікуємо, що ці патогени спричинять в чотири рази більше побічних ефектів і в 12 разів більше смертей у 2050 році порівняно з 2020 роком", – пише команда вчених у своєму звіті.
