Наскільки масштабною буде демографічна криза в Україні і як повернути біженців

Багато українців, які влаштуються за кордоном на роботу, можуть не повернутися. Тому, навіть за умови швидкого і масштабного процесу розбудови України, на нас чекає величезне структурне безробіття.

Про це пише Бізнес.Цензор.

22 лютого Центр економічної стратегії представив результати аналізу міграції під час війни та наслідків, які міграція матиме для економік України та європейських країн-реципієнтів.

Одне дослідження базувалось на опитуванні біженців – користувачів роумінгу мобільного оператора "Київстар", що отримували СМС з пропозицією взяти участь в опитуванні і проходили анкету на сторінці дослідницької компанії InfoSapiens. Таким чином було опитано 1003 українців.

Друге дослідження проводив Нацбанк, базувалося воно на транзакціях мігрантів за картками українських банків.

За даними ООН, станом на середину листопада 2022 року за кордоном залишаються 7,6 млн українських громадян – вимушених мігрантів. Із них близько 3 млн осіб перебувають у Росії та Білорусі.

У країнах Європи перебуває близько 4,5 млн українців.

Найбільше статусів тимчасового захисту біженцям з України – майже 1,5 млн – надала Польща, ще понад 1 млн – Німеччина і приблизно 450 тис – Чехія. Понад 100 тис українців зареєстровано також в Італії, Іспанії, Болгарії, Великій Британії та Франції.

Згідно з опитуванням, 87% мігрантів – жінки з дітьми, 65% цих жінок – працездатного віку, від 18 до 59 років. Близько 70% опитаних мігрантів мають вищу освіту.

З чоловіком чи дружиною за кордон виїхали тільки 17,3% опитаних біженців, самі – 13,3%;

Найбільше серед опитаних – 59,3% – виїхали за кордон з неповнолітніми дітьми.

Центр економічної стратегії умовно поділив біженців на чотири групи:

Перша група, так звані класичні біженці – жінки середнього віку із дітьми. Вони не дуже адаптовані до життя за кордоном, не мають серед місцевих друзів, в більшості випадків не знають мову, не були закордоном до цього, але поки не можуть повернутись через питання безпеки для своїх дітей.

Друга група, так звані трудові мігранти, які знають мову, схильні працювати в країні перебування, часто мають родичів за кордоном, у більшості випадків задоволені життям у країні перебування, частіше до таких мігрантів належать мешканці із заходу України.

Третя група – так звані професіонали, що не зацікавлені в перекваліфікації. Мають відносно комфортні умови перебування, фінансову подушку безпеки, друзів у країні перебування. Вони більш позитивно оцінюють до себе ставлення місцевих, проте одночасно ця група більше зацікавлена в поверненні додому.

Четверта група – люди із зони бойових дій, чия частка становить всього 16% від усіх українських біженців за кордоном. Для них більш популярною країною є Німеччина, що надає високий рівень соцвиплат. З цієї групи мігранти далеко не всі адаптовані до життя за кордоном, проте вони готові більше за інших робити активні кроки задля отримання роботи.

У більшості випадків їм більше подобається життя в Україні, вони готові повертатись навіть не до власного регіону України, а у безпечніший регіон (93%), якщо буде надана допомога із житлом. 85% готові повертатись в більш безпечний регіон України, якщо знайдуть добре оплачувану роботу.

Тому, на думку дослідників, при правильній позиції держави перспектива повернення людей цієї групи висока.

Найбільша кількість українських біженців, незалежно від країни їхнього тимчасового перебування, виїхала з Києва, Дніпропетровської та Харківської областей.

За даними InfoSapiens, з Запорізької області за кордон виїхала майже чверть усього населення регіону (24%), з Києва виїхало 20% мешканців, з Київської області – 19%, з Харківської – 17%, з Дніпропетровської та Миколаївської областей – по 16%.

Натомість, із Луганської області до західних країн виїхав лише 1% населення. Тоді як з найбільш безпечних, західних областей України, виїхали до 10% населення з кожної області. В більшості випадків йдеться про так званих економічних мігрантів.

До початку повномасштабного вторгнення значна частка респондентів могла дозволити собі купувати їжу, одяг, взуття та інші предмети, але на більш дорогі речі мали заощаджувати кошти (наприклад, щоб придбати нову побутову техніку, машину, квартиру).

Однак після виїзду за кордон українським біженцям частіше доводиться економити: для 27,9% опитаних грошей повністю вистачає тільки на їжу, а 12% доводиться економити на харчуванні.

Витрати за кордоном

На початку повномасштабної війни левова частка витрат здійснювалася за рахунок заощаджень мігрантів в українських банках через розрахунки картками і зняття з них готівки.

Проте, за інформацією Нацбанку, зниження залишків коштів фізосіб в українських банках впродовж перших місяців повномасштабної війни відбувалось лише за валютними рахунками, тоді як залишки на гривневих рахунках збільшувалися.

Це може бути пов’язано зі значним підвищенням заробітних плат військовослужбовцям та збільшенням їх чисельності, а також з виплатами за поранення/загибель військового.

Після перших місяців війни середньомісячні обсяги зняття готівки значно скоротилися: з $9,9 млрд у березні – червні до $580 млн у липні – жовтні. Цьому сприяло отримання соціальної допомоги в країнах перебування, а також запровадження НБУ обмежень на зняття готівкової валюти за кордоном.

Найбільші обсяги готівки знімалися в Польщі до запровадження валютних обмежень, та в інших країнах, що мають спільний кордон з Україною, – Словаччині та Румунії.

Із запровадженням обмежень на зняття готівки загальні обсяги операцій із картками за кордоном знизилися. Також знизилися обсяги операцій у торговельних мережах. Їх обсяги з пікового значення в травні у $770 млн впали до $560 млн у жовтні.

Найбільші обсяги операцій у торговельних мережах за українськими картками здійснювалися у Польщі (28% від загального обсягу) та Німеччині (10%).

Витрати українських мігрантів за кордоном позитивно вплинули для економік країн перебування. Дослідники констатують суттєвий вплив українців на роздрібні продажі. Українські мігранти призвели до короткочасного сплеску роздрібної торгівлі та приватного споживання в Польщі й Естонії, проте вже з червня їх обсяги повернулися на довоєнний рівень. Зокрема, Credit Agricole визначив приплив мігрантів з України головним драйвером прискорення темпів роздрібних продажів у Польщі в березні, що компенсував вплив інфляції та погіршення споживчих настроїв.

Так, помітне зростання продажів у категоріях "одяг і взуття" (41,9% р/р проти 2,6% р/р у лютому) і "меблі, електроніка та побутова техніка" (2,8% р/р проти 4,4% р/р у лютому).

В інших країнах вплив українських мігрантів визначається як незначний через або невелику кількість мігрантів порівняно з населенням країни-реципієнта (Німеччина), або вищий рівень вартості життя (Німеччина, Чехія, Австрія, Франція, Швейцарія, Нідерланди, Велика Британія).

Також витрати на українських мігрантів стимулюють державне споживання, зокрема у сфері житлової інфраструктури, систем охорони здоров’я та освіти (ураховуючи суттєву частку дітей – від 28% до 44% у різних країнах).

Згідно з розрахунками Центру економічної стратегії, на основі оцінок з дослідження МВФ (2020), опитувань ООН та Центру Разумкова, за інших незмінних умов завдяки внеску українських мігрантів випуск товарів та послуг в Естонії, Польщі та Чехії у 2026 році буде на 2,2–2,3% більшим, ніж було передбачено в сценарії без міграції, у Німеччині – на 0,6–0,65%.

Загалом західні дослідження оцінюють вплив українських біженців на економіки країн перебування позитивно. Так, польська Strzelecki et al. (2022) досліджувала економічні наслідки трудової міграції українців у Польщу з 2013 до 2018 року. Збільшення робочої сили тоді становило близько 0,8% на рік, а внесок українських мігрантів у щорічне зростання ВВП – 0,5 в. п.

Використовуючи розрахунки ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) щодо внеску українських мігрантів у робочу силу європейських країн та оцінки Strzelecki et al. (2022) щодо їхнього впливу на зростання ВВП Польщі, Центр економічної стратегії зробив припущення щодо впливу українських мігрантів на економіки інших країн.

Так, додатковий внесок у щорічні темпи зростання ВВП Чехії, Польщі та Естонії становитиме близько 1,2 в. п. на рік, а внесок мігрантів у ВВП Угорщини, Латвії, Словаччини, Литви і Румунії становитиме майже 0,8 в. п.

Попри позитивні ефекти присутності мігрантів, є й пов'язані з ними виклики. Так, витрати українських мігрантів були додатковим чинником високих темпів інфляції в ЄС, яка на тлі значного зростання цін на енергоносії у 2022 році досягла рекордних за десятиліття значень, зокрема в Литві, Естонії, Латвії та Угорщині – понад 20% , у Чехії і Польщі – близько 18%, а в Єврозоні – до майже 10%.

Крім того, присутність українських мігрантів також вплинула на ринки нерухомості країн. Незважаючи на те, що орендувати житло самостійно могла лише чверть біженців, у багатьох містах країн перебування ціна оренди суттєво зросла. Наприклад, у Польщі у квітні вона була на 20% вищою, ніж на початку року.

Однак чистий фіскальний ефект для Європи в довгостроковому періоді від українських мігрантів очікують додатним, оскільки, на думку дослідників, українці активно інтегруються в європейський ринок праці.

Як вдалось українцям працевлаштуватись?

Поки, попри оптимістичні оцінки, наявні дані свідчать про помірну інтеграцію вимушених мігрантів у тамтешні ринки праці.

У вересні 2022 лише 28% біженців були працевлаштовані (UNHCR, 2022). У Німеччині в червні було зареєстровано більше 350 тис. українців, які шукають роботу, однак менше 10% знайшли роботу. Опитування ifo наводить цифру 22%.

У Франції було працевлаштовано близько 15% мігрантів, в Іспанії – 13% із 90 тис. українців-біженців працездатного віку.

Водночас у Польщі 1,2 млн мігрантів отримали номери соціального страхування і близько половини з них знайшли роботу. Переважно вони працюють у сферах з нижчим рівнем оплати праці – логістиці, промисловості, сільському господарстві, будівництві, готельному бізнесі – хоча значна частина біженців мала вищу кваліфікацію.

Статистика зайнятості країн перебування українців починає відображати вплив українських мігрантів на ринок праці. Наприклад, у Німеччині зростання рівня безробіття повністю пояснюється включенням мігрантів у статистику починаючи із червня 2022 року, проте жодних ознак структурних змін ринку праці немає.

У Польщі ж, попри велику кількість мігрантів, безробіття знизилося.

Таким чином, попри первинні виклики для країн-реципієнтів від припливу українських мігрантів, вигоди для економік цих країн є більшими в середньо- та довгостроковому періоді завдяки активній інтеграції українців як у ринок праці, так і в суспільство загалом.

Наслідки для України

За словами заступника міністра економіки України Олексія Соболева, за минулий рік кількість зайнятих в Україні скоротилась з 15,6 до 12 млн осіб.

В 2022 році 2,6 млн осіб в Україні рахуються офіційно безробітними, у 2021 році таких нараховувалось 1,7 млн осіб.

За прогнозами Міністерства економіки, впродовж першого року після перемоги повернуться до України близько 3 млн біженців, впродовж другого року – 1,5 млн. Загалом повернеться 75% населення від тих, хто був змушений виїхати з України через війну.

"Це оцінки, не факт, не наші очікування. Це технічні речі, щоб далі будувати макропрогнози розвитку економіки", – пояснив Соболев.

За його словами, кожні 100 тис. осіб, що не повернулись до Україні, зменшують обсяг прогнозованого ВВП України на 0,5%.

"Ми точно знаємо, що після війни Україну очікує велика демографічна криза. В 2023 році коефіцієнт народжуваності прогнозується 0,8 на одну жінку. При нормальному відтворенні потрібен 2,2, щоб зберігати той рівень населення, що існує зараз", – розказав Соболев.

Водночас потреба у відбудові України оцінюється сотнями мільярдів доларів інвестицій, і саме це фінансування буде найголовнішим чинником повертатись.

Чи готові українці повертатись?

Центр економічної стратегії проєктував повернення українців за різними сценаріями. Моделювали оптимістичний, середній та песимістичний.

За оптимістичним сценарієм, повернуться в Україну 2,93 млн осіб, за песимістичним – 2,25 млн людей, залишаться за цими сценаріями за кордоном 860 тис. та 2,67 млн осіб відповідно. Тобто після війни повернуться від 46 до 76% осіб, що виїхали.

За висновками Центру, найбільш схильні повертатись люди віком 65+, найменше – 35-49 років.

"Те, що люди кажуть (під час опитування), що планують повертатись не означає, що вони повернуться назавжди. Під час спілкування з біженцями звучала думка, що я готова повернутись в Україну лише щоб провідати родичів, близьких, на певний час, тому потрібно скептично ставитись до цих цифр", – зазначає Дарія Михайлишина, позаштатна економістка Центру економічної стратегії, що займалась дослідженням українських біженців.

З іншого боку, чоловіки після війни зможуть виїхати за кордон, щоб возз’єднатись зі своїми родинами і, за такими підрахунками, додатково може виїхати від 100 до 745 тис українців, що вже мають родичів за кордоном.

Таким чином через "відтік мізків" Україна може втратити від браку робочої сили, споживчого попиту від 2,55% до 7,71% ВВП за рік неповернення біженців.

"Це короткострокові втрати. Якщо говорити про довгострокові, то треба пам’ятати, що половина біженців виїхала з дітьми, і коли ці діти виростуть, Україна недоотримає велику частину цього покоління, що буде великою проблемою для ринку праці", – говорить Михайлишина.

Що стимулюватиме українців повернутись?

Фактор безпеки є основним для українських біженців у питанні повернення на батьківщину, за ним ідуть економічні фактори – достойна оплата праці та вищий рівень життя.

Одразу після закінчення війни, за результатами дослідження Центру, готові повертатись близько 37% респондентів, близько 25% готові повертатись у різний час, наприклад, ще до закінчення війни, навесні 2023 року планують повернутися 12% учасників опитування.

Україні треба створювати умови, особливо для людей з зони бойових дій, яким немає куди повертатись. Забезпечити швидку відбудову в постраждалих регіонах не лише житлових будинків, а й соціальної інфраструктури.

Центр економічної стратегії пропонує тримати відкритим ринок праці ЄС для українців і після війни, щоб в них завжди лишалась можливість повернутись до ЄС і не було пов’язаних з цим побоювань перед поверненням в Україну.

Утім, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова сумнівається в доцільності відкритих ринків праці в ЄС.

"Щодо відкриття ринку ЄС я дуже добре бачу, що сталось з населенням Естонії та Литви – практично половина виїхала. Виїхали молоді, а люди старшого віку лишаються, їм треба чимось платити пенсії, надавати медичні та соціальні послуги. Це небезпечний крок. Ті люди, які реально влаштуються за кордоном на роботу, яка їх задовольняє, боюсь, не повернуться", – каже Лібанова.

Особливо це стосується кваліфікованих втікачок від війни та тих, у кого є діти старшого шкільного й університетського віку.

"Навіть за умови швидкого і масштабного процесу розбудови України величезне структурне безробіття є неминуче. У перші роки буде величезний попит на будівельників, в нас з ними завжди були проблеми, звідки вони візьмуться – незрозуміло. Родини будуть возз’єднуватись за межами України, окрім кваліфікованих молодих жінок, ми втратимо таких кваліфікованих активних чоловіків", – вважає Лібанова.

безробіття біженці демографія війна втрати

Знак гривні
Знак гривні