Потопаючи, люди зовсім не схожі на тих, що тонуть
У цей спекотний період, коли так хочеться залізти в якусь воду, нагадаємо маловідомий факт: більшість наших уявлень із фільмів і книжок про те, як тоне людина, є фатально хибними.
Капітан зістрибнув з палуби, повністю одягнений, і стрімко поплив. Колишній рятувальник, він не дивився на свою ціль, коли прямував до пари, яка плавала між рибальським катером і пляжем. "Я думаю, що він вважає, що ти тонеш", – сказав чоловік дружині. Вони хлюпали водою одне на одного, і вона закричала, але тепер просто стояли, по шиї, на піщаному дні. «У нас все добре; що він робить?" – трохи роздратовано спитала вона. “У нас все гаразд!” – крикнув чоловік, махнувши рукою, але капітан продовжував швидко плисти. "Відійдіть!" – гаркнув він, пропливаючи між ошелешеним подружжям.
Просто за ними, не більше за 10 футів, тонула їхня 9-річна донька. Вже у безпеці, над поверхнею води в руках капітана вона заплакала: "Тату!" Як цей капітан знав – на відстані 15 метрів – що батько не впізнав навіть з трьох? Річ у тім, що утоплення – це не купа бризок і криків про допомогу, яких очікує більшість людей. Капітана навчили розпізнавати те, як люди тонуть, фахівці та багаторічний досвід. Батько, навпаки, дізнався як виглядає утоплення, дивлячись телевізор.
Поки донька не заплакала над поверхнею води, вона не видала жодного звуку. Професійні плавці-рятувальники берегової охорони зовсім не здивуються цій історії. Утоплення – це майже завжди оманливо тиха подія. Махання, бризки та крики, які показують для драматизму на телебаченні, рідко зустрічаються в реальному житті. "Інстинктивна реакція утоплення" – це рефлексивна програма, яка вмикається, щоб уникнути реальної або уявної задухи у воді. І це виглядає не так, як очікує більшість людей. Тут дуже мало бризок, немає ні розмахувань руками, ні крику, ні закликів до будь-якої допомоги.
Щоб отримати уявлення про те, наскільки тихим і недраматичним може бути утоплення, подумайте над таким фактом: це причина № 2 випадкової смерті дітей віком до 15 років (після автомобільних аварій) – приблизно з 750 дітей, які потонуть наступного року (дані США), близько 375 зроблять це на відстані 27 або менше метрів від батьків чи іншого дорослого. За даними CDC, у 10 % випадків дорослий фактично спостерігатиме, що відбувається з дитиною, навіть не підозрюючи, що вона гине, – розповідає видання Slate.
Причина – у так званій інстинктивній реакції на утоплення: за винятком рідкісних обставин, люди, що потопають, фізіологічно не можуть покликати допомогу. Дихальна система призначена для дихання. Мовлення – це вторинна або накладена функція.
- Дихання має здійснюватися до мовлення. Дихальні отвори людей, що тонуть, періодично опускаються під воду і знову з’являються над поверхнею. Рот людини не перебуває над водою достатньо довго, щоб вона могла видихнути, вдихнути та попросити про допомогу. Коли рот тих, хто тоне, перебуває над поверхнею води, вони видихають і швидко вдихають, коли їхній рот починає опускатися під воду.
- Люди, які тонуть, не можуть махати руками задля привернення уваги. Природа інстинктивно змушує їх витягнути руки в бік і натиснути на поверхню води. Це дає їм змогу підняти своє тіло, щоб вивільнити рот задля дихання. Протягом усього часу інстинктивної реакції люди, що тонуть, не можуть контролювати тіло: тому такі рухи, як махання рукою, рух до рятувальника або простягання руки за частиною рятувального обладнання практично неможливі. Від початку до кінця інстинктивного реагування на утоплення тіла людей залишаються вертикально у воді, практично без жодних ознак того, що вони борються за своє життя. Якщо їх не врятує кваліфікований рятувальник, ці люди можуть боротися на поверхні води лише 20–60 секунд до повного занурення.
Отже, якщо ви побачите людину, яка мовчки намагається втриматися на воді, варто запитати, чи все гаразд. Якщо людина мовчить, найпевніше, вона тоне і бореться за своє життя. Знання цього може допомогти його врятувати.
