Позитиви негативу: як пандемія робить (декого з) нас людянішими
Пандемія коронавірусу спричинила смерті, труднощі, безробіття та безгрошів'я. Проте є й позитивні сторони – передусім пов'язані зі зміною способу життя, стосунками між людьми та відновленням зв'язку з собою й безпосереднім довкіллям.
Про позитивні боки карантину йдеться в матеріалі гонконзької South China Morning Post.
Пандемія спричинила хаос, додала страху за майбутнє – але водночас багато хто, виходячи з обов'язкових карантинів, починає визнавати, що є й позитивні явища, які ми б хотіли зберегти з цих надзвичайних часів.
Соціологи називають це "законом випадкових наслідків", за теорією американця Роберта Мертона:
"Все має як задумані, так і непередбачені наслідки – як позитивні, так і негативні... Я використовую цю теорію, щоб зрозуміти, що відбувалося з людьми під час локдауну", – каже професор університету Гонконгу Chan Kwok-bun.
Він почав отримувати повідомлення від людей з дитинства, яких часом не бачив по тридцять років.
Ностальгія була одним зі способів переживати важкі теперішні часи.
Kirti Lad, виконавча директорка консалтингової фірми в Гонконгу, описує пандемію як "кнопку паузи в наших зайнятих життях". Вона в цей час значно краще стала знати своїх дітей, яким 9 та 11 років. Більше "якісного часу", усвідомленого та без перерв, вони провели разом.
Завдяки сповільненню роботи та життя загалом вона також почала більше спілкуватися, хай онлайн, зі своїми сестрами. Ці "випадкові наслідки" вона планує пронести в життя й надалі.
Докторка Сінді Чан, клінічний психолог, також каже, що перебування наодинці з собою та родичами робить людей більш схильними до саморозуміння. Це шанс подумати про себе самих, оцінити своє життя та спланувати його на майбутнє – хай не все вдасться, але може, слід подумати про інший графік життя, про пріоритети надалі. Більше часу присвячувати близьким і менше – поточній рутині.
Із поступовим відкриттям світу бувають несподівані осяяння: "Поети скажуть, що це був містичний поетичний шанс заново відкрити для себе людство і людяність", – каже соціолог Chan Kwok-bun.
