Іноземці в російських компаніях

У середині квітня у Франції розгорівся скандал довкола особи Моріса Леруа — колишнього віцепрезидента Національних зборів, який уже кілька років відійшов від великої політики у Франції, отримав громадянство Росії та став заступником гендиректора з міжнародних зв'язків і перспективних об'єктів російської АТ “Мосинжпроект” (100% акцій належать міській владі Москви). Компанія московського уряду займається, серед іншого, розвитком проєктів “Великой Москви” — величезної території, яку російській столиці передали від Московської області кілька років тому. Як повідомили місцеві медіа, комісія Національних зборів зацікавилась питанням про можливе використанням політиком зв'язків у Франції на користь РФ. Також ішлося про його відносини з французькими проросійськими ЗМІ. Сам Леруа запевняє, що ніколи не використовував свої зв’язки для просування російських інтересів.

Залучення іноземців на чільні посади навіть у середньої руки бізнесах у Росії — звична практика минулих років. І річ не лише в політичних впливах, як у разі залучення на посади в росгігантах колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера, міністерки закордонних справ Австрії Карін Кнайсль чи колишнього прем’єра Франції Франсуа Фійона. Ідеться не тільки про реальний досвід цивілізованого управління, яким мають поділитися експати, а й про їхні контакти і зв’язки на Заході, які можуть допомогти експортувати товари й послуги, розвивати партнерства, лобіювати інтереси російського бізнесу в Європі та у світі.

Після початку повномасштабного вторгнення Нацагентство з запобігання корупції створило “санкційний портал”, один із розділів якого присвячено іноземним членам наглядових рад і рад директорів, високим менеджерам і незалежним радникам у російському бізнесі. Одним із завдань було примусити таких іноземців покинути свої посади, продемонструвавши солідарність з Україною і висловивши протест проти війни. Проте через більш як рік після 24 лютого 2022 року багато експатів і досі обслуговують інтереси росіян і є потенційними ланками зв’язку з цивілізованим світом.

Ми відібрали зі списку НАЗК європейських експатів, які очолюють саме російський бізнес (не представництва західних компаній), і також внесли їх у базу потенційних російських лобістів у Європі. Навіть вибірковий огляд свідчить, що їхні попередні зв’язки й контакти можуть викликати на батьківщині чи не більше запитань, ніж до згаданого Моріса Леруа.

Один з прикладів — колишній голова Франко-російської торгово-промислової палати Емманюель Кідe, нині член ради директорів компанії “Новатек” Леоніда Міхельсона. На російській сторінці Кіде у Вікіпедії, явно відредагованій, зважаючи саме на російські політико-економічні інтереси, окремим його досягненням зазначено лобіювання скасування санкцій проти Росії у французькому парламенті. Ще один лобіст з багатим досвідом — колишній голова Міжнародної асоціації виробників мінеральних добрив і чинний амбасадор цієї організації, бельгієць Люк Марк Мане, який нині працює членом ради директорів “Уралкалию”. Компанія олігарха Дмитра Мазепіна під санкції не потрапила, на відміну від самого власника.

Низка іноземців має власні консалтингові бізнеси або працює незалежними директорами в Росії, залишаючись на посадах у європейських фірмах. Ідеальна можливість постійно жити на дві країни та взаємно просувати інтереси обох роботодавців. Приміром, ​​швед Давід Рьоннберг, який перебуває в раді директорів компанії “Детский мир” (належить АФК “Система” Володимира Євтушенкова), очолює у Фінляндії компанію Musti Group (провідний постачальник товарів для догляду за тваринами). Німець Андреас Блазе, один з очільників гіганта технологічного рітейлу MediaMarkt, належить до ради директорів компанії “М.Видео” Саїда Гуцерієва. А француз Марк Рене Мішель Гранже із компанії Alstom належить до ради директорів її російського партнера, компанії “Трансмашхолдинг” (мажоритарний пакет у власності Іскандера Махмудова).

Деякі іноземці примудряються працювати одночасно в кількох російських олігархів і мають можливість істотно розширити свої зони впливу в різних галузях. Так підданий Сполученого Королівства Маркус Джеймс Роудс, член ради директорів виробника міндобрив PhosAgro Андрія Гур’єва, є також незалежним директором QIWI — постачальника платіжних і фінансових послуг у Росії та СНД (власник Сергій Солонін, №196 Forbes Росія). Роудс також належить до правління Segezha Group LLC, російського лісопромислового холдингу, який перебуває під управлінням АФК “Система” Євтушенкова. У PhosAgro також і далі працює норвезький бізнесмен Свен Омбудсвед. Раніше він перебував на менеджерських посадах у норвезького виробника добрив Yara International ASA. У 2004—2009 роках Yara була змушена підкупити російських посередників на кілька десятків мільйонів євро, що спричинило великий скандал і згодом судові позови. У 2011 році Yara передала свою частку власності російській гірничодобувній компанії “Апатит”, дочці PhosAgro. За це PhosAgro надала Yara вигідний п’ятирічний контракт на постачання добрив.

З рештою іноземців у російських компаніях можна ознайомитися в нашому датасеті.

Читайте продовження:
PR-фірми і консультанти ⟶