Торгпредставництва, почесні консули, торгові палати. “Князі”, олігархи, родичі послів

Попри активну санкційну політику Європейського союзу, у країнах ЄС досі залишаються відкритими численні торгові представництва Росії, які належать до структури Міністерства промисловості й торгівлі, однак координують свою діяльність з місцевими посольствами. На відміну від дипломатичних місій, торгові представники є далеко не в кожній державі, проте їх наявність може свідчити про стратегічні інтереси або на рівні уряду, або на рівні великого приватного бізнесу.

Торгові представництва

Згідно з дослідженням ТЕКСТів, у ЄС працює щонайменше 18 торгових представників (усіх їх внесено в нашу базу даних). Водночас, приміром, у Бельгії торговий офіс Росії очолює колишній директор представництва “Газпрому” в Брюсселі Андрій Кузнєцов, а в Австрії — колишній голова держкорпорації “Ростех” у Німеччині Андрій Плотніков. Чим займаються торгові представники? Наприклад, зустрічаються з місцевим бізнесом на рівні регіонів, щоб запропонувати йому можливості інвестувати в Росію, або ж “продають” співпрацю із європейськими колегами російським регіонам. Також організовують участь російського бізнесу на виставках у ЄС попри санкції, навіть якщо це просто стенд з трьома машинами. Окремі медійно активні торгпреди стають частиною роспропаганди для просування наративів про “загниваючий Захід” (наприклад, цим регулярно займається торгпред у Фінляндії) й водночас не забувають лобіювати інтереси цілком конкретних підприємств: “Норникеля”, РЖД, “Новатек” тощо.

Почесні консули

Просуванням російського бізнесу в Європі й налагодженням зв’язків з локальними громадами та урядами займаються почесні консули Росії — представники місцевої підприємницької спільноти, юристи або діячі культури й освіти, яких МЗС Росії офіційно призначає представляти інтереси РФ. ТЕКСТИ присвячували окремий великий матеріал тому, як влаштовано мережу почесних консульств. Його фігурантів, а також інших чинних і колишніх консулів, зацікавлених у подальшій економічній співпраці з Росією, ми внесли до бази даних у цьому проєкті.

Хоча формально почесні консули насамперед мають опікуватися культурними обмінами й підтримувати росіян на “ввірених” територіях, більшість з них також сприяють розвитку бізнесу. Серед прикладів тих, хто займався або займається лобіюванням російських інтересів, — почесний консул у Вероні, голова італійського банку Intesa Sanpaolo в Росії, Антоніо Фалліко, організатор “Веронського форуму” (торік через санкції відбувався в Баку, там “зіркою програми” традиційно був голова “Роснефти” Ігор Сечін). Інший італієць, почесний консул у Неаполі Вінченцо Ск’яво напряму лобіював продаж у Італії вакцини “Спутник V”. Також у цьому переліку — колишні почесні консули в Німеччині: Клаус Мангольд (якого навіть прозвали “містер Росія” за надмірне лобіювання бізнесу з росіянами), Гайно Вайзе (належав до мереж лобіювання інтересів “Газпрому”), Ніколас Кнауф (його компанію — будівельного гіганта Knauf — звинувачували у сприянні російській армії вже під час вторгнення в Україну). Консулом у Словенії взагалі довгий час був російський бізнесмен і власник місцевого найбільшого сталеливарного комбінату Андрій Зубицький (Forbes Росія №197).

Кілька консулів в Іспанії є власниками компаній, які займаються просуванням російського бізнесу в Європі й іспанського — в Росії. А завдяки діяльності консула на Фарерських островах Марії Акрабиргі (власниці агентства з обслуговування російських суден), ця острівна територія, попри санкції, змогла продовжити риболовецьку угоду з Росією, яка дає росіянам право здійснювати промисел у тамтешніх територіальних водах. Колишній почесний консул Росії в Словаччині Ігор Сімчич — організатор проєкту Esimit Europa — довгий час під виглядом об’єднальної ініціативи для країн Євросоюзу возив на вітрилі своєї яхти величезний логотип “Газпрому”.

Торгові палати

Іншим інструментом просування інтересів російського бізнесу за кордоном і європейського в Росії є двосторонні торгово-промислові палати, ділові ради, міждержавні економічні форуми та інші майданчики для дискусій і обміну досвідом. Зі складу палат можна зробити попередні висновки про те, які бізнеси зацікавлені у продовженні економічних відносин з країною-агресором, хто і як відреагував на вторгнення в Україну, для кого економіка перебуває “поза політикою” тощо. Також за тим, хто очолює / контролює певну палату з боку росіян, можна умовно визначити, хто є неформальним куратором відносин з певною європейською країною від російського бізнесу.

Приміром, головою ділової ради Росія-Іспанія довгий час було зазначено власника газовидобувної компанії “Новатек” Леоніда Міхельсона (Forbes Росія №4), Російсько-австрійську раду з боку Росії очолює перший віцепрезидент держкорпорації “Ростех” Володимир Артяков, Ділову раду з Сербією — президент “Россетей” Павло Лівінський, а Ділову раду співробітництва зі Словенією — батько глави адміністрації Путіна Антона Вайно — підсанкційний в Україні Едуард Вайно, член ради директорів “Автоваза”.

Проте зараз нас цікавлять передусім європейці, готові лобіювати інтереси росіян. Серед двосторонніх торгових палат ми виділили об’єднання двох типів: ті, що перебувають під безпосередньою “парасолькою” Торгово-промислової палати Росії (переважно не виявляють публічної активності або мають застарілу інформацію); й ті, що діють автономно (мають окремі сайти, зареєстровані як юрособи тощо). Усі вони були активними до 2019—2021 років, проте після повномасштабного вторгнення Росії в Україну чимало з них призупинили діяльність.

Серед тих, хто залишився працювати у “сплячому” режимі, — Російсько-британська торгова палата. У серпні 2022 року видання The Times виявило, що члени цієї ділової ради й далі фінансують торгову організацію, попри вторгнення в Україну, “оскільки вона прагне відновити роботу, як тільки розпочнеться «налагодження мостів» між урядами”. У березні 2023 року завдяки публікації в Daily Mail стало відомо, що виконавчим директором палати є чоловік чинного посла Сполученого Королівства в Росії Дебори Броннерт — Альф Торрентс, який раніше виступав за пом’якшення санкцій. У МЗС Великобританії газеті повідомили, що не вважають таку посаду конфліктом інтересів.

Ще одна активна палата перебуває дуже близько до “центру ухвалення рішень” у Євросоюзі, адже опікується відносинами бізнесу в трикутнику Росія — Бельгія — Люксембург (Бельгійсько-Люксембурзька торгова палата в Росії). Почесним головою палати є формальний спадкоємець імператорського престолу Росії, “великий князь”, а насправді звичайний юрист, лобіст і бізнес-консультант з Мадрида Георгій Романов. Він працював радником Єврокомісара з енергетики, а також певний час очолював бізнес “Норникеля” в Європі. У Романова також є фірма Romanoff&Partners, зареєстрована в Брюсселі. Серед її послуг — “представництво у зв'язках з ЄС (створення вашого авторитету в ділових колах та очах громадськості)”.

Підтримують діяльність Франко-російська, Італо-російська, Російсько-німецька торгові палати, організовує заходи Швейцарсько-російська палата. Переважно вони консультують членів з питань санкцій і нововведень у законодавстві ЄС та Росії, а також супроводжують вихід компаній з ринків і підтримують тих, хто вирішив і далі, попри війну, працювати на території агресора.

У країнах, де обсяги торгівлі з Росією істотно менші, в торгових палатах є різні сценарії. Хтось — як голова Румунсько-російської палати Тудор Афанасов — і далі після вторгнення в Україну шукає можливості співпрацювати з Росією та публічно підтримує наративи її пропаганди. Десь часто залишається активною лише російська секція (компанії, досі зацікавлені у виходах на європейських постачальників). Натомість місцевий бізнес такі об’єднання покидає. Приклад — Чесько-російська змішана торгова палата, яку було колись створено, серед іншого, для просування в Чехії інтересів “Росатому” з добудови місцевих АЕС. Тепер, пишуть чеські ЗМІ, у лобістів немає роботи, адже чеський бізнес за останні роки поступово виходив з цієї організації.

Читайте продовження:
Реєстр прозорості ЄС. Хто має лобістський доступ до європейських інституцій ⟶