Матеріали автора Олена Гобанова

1 січня в колишньому райцентрі Семенівка на Чернігівщині поховали 41-річну Наталію Комар. Жінка загинула від російського снаряда, що вдарив по вулиці Центральній 30 грудня близько 12.00. Уламком артснаряда 122-го калібру їй розтрощило голову.Це була перша російська атака на житловий сектор Семенівки. З боку Росії вилетіло шість снарядів. Три з них потрапили в місто. Два — на околицю, у городи. І один - у самий центр.

В останній день лютого в Кувечичах під Черніговом у закритій труні поховали місцевого жителя Юрія Котова. Він вірив, що російські солдати не зможуть задавити людину, яка стоятиме на шляху перед танком, тому спробував голіруч їх зупинити.В останню путь його проводжали тільки дружина й куми. Односельці боялися виходити з дворів. Виставили вартового на перехресті, який мав попередити, коли йтиме російська колона, — щоб люди швидко заскочили в машину, і катафалк рвонув з дороги.

Одразу після зняття облоги міста чернігівський пологовий будинок почав приймати пацієнток у стаціонар і до гінекологічного відділення. А пологи тут приймали навіть під час найбільших обстрілів. У бомбосховищах.Удень п’ятого квітня в усьому місті знову не було світла. Ведуться відновлювальні роботи, чернігівці все розуміють. Головне, що ворог не бомбить, а це – потерпимо.

Чернігів залишався в облозі майже місяць. Автомобільне сполучення відновилося вранці в понеділок, 4 квітня. Після підриву мосту через Десну виїхати з міста було практично неможливо.Олена Гобанова з родиною мешкає у багатоповерхівці у мікрорайоні Масани. Вони – серед тих, хто під час війни залишився вдома. Нижче – її розповідь про життя і побут в умовах відсутньої інфраструктури, обстрілів і облоги.