Статті

Колишні радянські солдати під час бойових дій на Майдані стоять поруч із бійцями Правого сектору. А деякі Афганці взагалі вважають себе націоналістами «А при Союзі що не було радянського націоналізму? Як ми тоді кругом без мила лізли з тими червоними прапорами? – обурюється російськомовний афганець Олександр Семьонов. – А Росія зараз зі своєю імперією – це не націоналізм?». Автор: Сергій Демчук, спецпроект "механізм Майдану"

Ранок 20 лютого - день трауру, проголошений Януковичем. Їду на станцію переливання крові. Я не донор, але вже здавав її: вірменам під час землетрусам, колезі-журналісту… Процедуру знаю. Центральна станція крові на вул. Максима Берлінського. Гардеробниця: «Забирайте з кишень свої айфони-смартфони, бо вже дістали! Можна, я два пальта повішу на один гачок?» Автор: Ігор Кручик

Ці фотографії зроблені за декілька днів до штурму. Прості хлопці та чоловіки із самопальним захистом і дрючками, які Янукович вимагає "скласти", вже добу витримують атаки довго тренованих та добре озброєних "спецзасобами", а іноді і вогнепальною зброєю, беркутів. Фотопроект: Олександра Чекменьова

Назва статті запозичена з книжки спогадів відомого борця за свободу Нельсона Мандели. Визволенню свого народу він присвятив майже півстоліття. Найближчої після його смерті неділі головними сюжетами світових медіа був похорон великого африканця й мільйони українців на центральній площі Києва. Перемога здавалася тоді такою близькою, що застереження Мандели про тривалість дороги до волі сприймалося як неактуальне. Автор: Володимир В’ятрович, Дзеркало тижня

Над замороженням лівійських рахунків у банках США команда Держказначейства працювала цілодобово. Вони шукали суму в 100 мільйонів доларів чи трохи більше: треба було подбати, щоб Каддафі не зміг використати ці гроші для придушення протестувальників. О 2:22 ночі співробітник Держказначайства повідомив по електронній пошті – гроші знайдені, але не сто мільйонів. А 29,7 МІЛЬЯРДІВ. І більшість - в одному-єдиному банку. Автори: Роберт О'Херроу, Джеймс Грімальді, Брейді Денні (Вашингтон Пост).

Люди роками терплять систематичну затримку зарплати, урізання різних норм і гарантій. Для них таке становище стає буденністю. Тому їм потрібно показати, що для них, для їхнього рівня кваліфікації, відповідальності, працездатності - це не може бути нормою, що у них є реальні права, які роботодавцю заборонено порушувати. Необхідно апелювати до людської гідності. Про те, як підняти людей розповідає Денис Левін, один з небагатьох профспілкових діячів, котрий організовував реальні страйки, активіст Конфедерації вільних профспілок України і Вільної профспілки залізничників України Розмовляв: Сергій Клімович

Дедалі частіше люди пишуть про необхідність створювати загони громадської самооборони в кожному мікрорайоні: державна міліція не захищає громадян (бо всі сили стягуються на захист від них, а не від злочинців).

26 січня мирний мітинг біля Дніпропетровської облдержадміністрації переріс у криваве протистояння. Наш кореспондент відправився до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мєчнікова. Саме тут лежать люди, які отримали у той день найтяжчі травми. З ОДА вибігли тітушки. До них – ультраси. Вони продовжили бійку неподалік. Біля міліції залишились тільки мирні мітингувальники. Хвилин через п’ять, міліціонери урозсип почали гнатися за мирними людьми. Альона Дрига, фото Андрія Тропіна, Максима Швеця, gorod.dp.ua

Київський Майдан нажахали повідомлення у соцмережах: «У Запоріжжі таксисти і сусіди здають «Беркуту» учасників Майдану». Виявилося це лише розмови у ФБ, активісти начебто ідентифікували одного "таксиста-стукача", але наш журналіст не знайшов підтвердження цієї чутки. Після подій «чорної неділі» місто стало трохи більш настороженим. Більшість городян події, здається, не помічає, іноді на камеру говорячи щось на кшталт: «Працювати треба, а не на мітингах стояти». Автор: Наталія Виговська, фото: Ігорь Самокиш

«Термінові збори за адресою «X» об 11.00! Прохання – бути!». Таку СМС о 9 ранку отримало кілька десятків найактивніших учасників Громадського сектору Євромайдану. Зазвичай інформування про нараду відбувається ще з вечора. Але зараз екстренність зборів легко пояснити: коли у центрі міста лунають вибухи та від куль правоохоронців гинуть люди, тягнути час не можна. Застібаючи куртку на ходу, поспішаю на метро – їду в центр міста за в оди із чотирьох офісів де регілярно збирається “Громадський сетор”. Автор: Любов Величко, Іван Тертий, спецпроект "Механізм Майдану"