Один у районі – воїн. Як борець і адвокат приструнив райвідділ міліції
Сашка несправедливо облаяли в районному магазині після того, як він попросив чек - потім його намагалася затримати міліція, і їй це не вдалося. Місцевий міліцейський начальник намагався фальсифікувати справу, але програв суд. Якщо хамство - це річ звичайна, то історія про те, як одна людина може перемогти провінційний райвідділ міліції, виглядає як фантастика. Але це правда. Рецепт простий: залучення ЗМІ і грамотна поведінка в суді.
На суд у смт Ставище їздив: Антон ЗІКОРА
Багато людей чули про свавілля, що відбувається у провінції. Погане слово тут «багато», хороше - «чули». Дійсно, краще про це сто разів почути, ніж один - випробувати на собі. А так саме сталося з Олександром Кравчуком, уродженцем села Красилівка Ставищенського району, Київщина. 23 жовтня він прибув зі столиці на малу батьківщину подихати повітрям дитинства.
Взявши свою маму, щоб відвезти до лікарні, Кравчук поїхав на своїй машині до райцентру. Там Олександр зайшов у автомагазин, де намагався купити насос, але йому не дали чека, обізвали лохом і викликали міліцію.
Оскільки Кравчук давно і фахово займається боротьбою, то міціонери не змогли надягти на нього наручники - і багато хто з мешканців селища міського типу став свідком шоу, коли їхній земляк тягнув купу міліціянтів на собі до власної машини (там чекала хвора мати).
Детально інцидент Сашко, відомий у колах активістів сайту Майдан, описав у своїй статті тут. Її передрукувало декілька видань.
Зауважимо, що конфлікт, який стався у базарний день перед самим базаром відразу перетворився у місцеву топ-подію.
Адже зовсім недавно в Попружній, сусідньому селі, троє міліціонерів забили до смерті місцевого пастуха - п'ятдесятирічного Сергія Береговенка.
Свого часу міліція знайшла у нього патрони до рушниці - суд дав йому два роки умовного покарання. Сергій мав регулярно відзначатися в кримінально-виконавчої інспекції, але не завжди знаходив час туди їздити. Першого вересня Береговенко пас сільську череду.
До нього приїхали троє дільничних міліціонерів, які забрали його до суду, де повинні були вирішити: відпускати Сергія або посадити у в'язницю до кінця терміну. Береговенка заштовхали в машину і повезли до райвідділу, звідки його через годину забрали в реанімацію.
Сергій промучився три дні і 4 вересня помер з розбитою грудною клітиною, ниркою, поломаним ребром, розірваною печінкою, крововиливом у мозок. Убивць посадили.
Але повернемося до нашої історії.
Коли вже у відділку начальник міліції з’ясував, що увесь цей цирк стався через відмову видати чек, то відчув, що може виляпатися у скандал - і щоб прикрити зад, почав вимагати від підлеглих придумати якусь обґрунтовану причину затримання.
Так на світ з'явилася заява власника злощасного магазину Колосович. У результаті Кравчука очікувало два суди: його звинуватили у «дрібному хуліганстві» і «злісній непокорі міліції» Адміністративного Кодексу.
Але не в останню чергу завдяки розголосу суд «дрібного хулігана» в Кравчуку не побачив і виправдав його.
Журналіст ZaUA.org прибув у Ставище 29 числа, коли мав відбутися другий суд, щодо «злісної непокори законним вимогам співробітникам МВС». Першим ділом я відвідав магазин автозапчастин, де стався інцидент.
Його господар Руслан Колосович виклав свою версію події, згідно з якою Кравчук хуліганив у закладі. При тому на самому магазині відсутня вивіска про те, що це за заклад, кому він належить, усередині брудно, на товарах відсутні цінники.
Міліціонери, які прийшли на суд, теж були небагатослівні, а саме засідання взагалі перетворилося на фарс.
Виявилося, що місцеві правоохоронці не знають ні своїх прав, ні обов'язків. Вони не мають уявлення про те, що потрібно робити, коли їх викликають по 102.
Міліціонери були одягнуті у брудні і великі не по розміру форми. Виглядали жалісно і походили на двієчників, що здають іспит: плуталися у свідченнях, не могли зв'язати двох слів, судорожно шукали підказки десь на стелі і перед собою.
Суддя декілька разів питала міліціонерів, чи знають вони, як вести себе під час виклику, а також який закон регламентує їх поведінку. Відповідали з трудом. Але навіть з цих свідчень стає зрозумілим, що вони не діяли у відповідності з законом.
В якості свідка був запрошений і власник магазину Колосович. Однак він зізнався, що майже нічого не бачив, бо коли почалися суперечки Кравчука з міліцією, він зайшов у лавку, бо побоювався, що той його вб’є.
Проти Кравчука бадьоро свідчила одна жінка, але її картина чомусь відрізнялася від картини, яку побачили правоохоронці. До того ж виявилося, що вона прибиральниця у місцевому відділенні міліції.
Про незнання законів міліціонерами говорить той факт, що в якості свідка правоохоронці запросили юнака, але він не був допитаний, оскільки допит неповнолітніх можна вести тільки в присутності дорослих.
Показання міліції розходилися, єдиний пункт, у якому всі зійшлися: «Кравчук безпричинно виражався нецензурними словами». Сам Олександр і його мати заперечували це, але справа не в тому. Також зійшлися на тому, що Кравчук хапав міліціонерів за куртку і порвав її, але й міліція порвала одяг Сашка.
І все ж таки суд не виявив складу правопорушення в діях Кравчука.
Те, що відбулося у Ставищах, продемонструвало не тільки дрімучість продавців, але і дуже низький професійний рівень місцевих правоохоронців.
По суті, одна підготовлена людина впоралася ледь не з цілим відділенням та ще довела неправоту міліціонерів. Що ці люди будуть робити проти справжніх злочинців? Втім, здається, справжні злочинці – не їх профіль.
- Вони не змогли нічого - ні довести, що я хуліганив, ні те, що я чинив опір міліції, навіть не посадили мене у воронок, - каже Олександр. - Я усвідомлюю, звичайно, що це все дрібниця, але ж головне - сам факт. Наступного разу і продавці, і міліціонери будуть ввічливіші.
Успіх Сашка пояснюється і його особистими бійцівськими якостями і юридичною підкованістю. Але не тільки. Як мені здалося, суддя зайняла адекватну позицію тільки завдяки розголосу справи у ЗМІ, вона зрозуміла, що може стати крайньою.
Свобода слова річ іноді набридлива і начебто непотрібна. Але її важливість проявляється саме тоді коли людина сам на сам стає проти системи, як у випадку із Сашком.
