Facebook сканує всі обличчя і створює «цифровий біометричний шаблон». ФБ слідкує за вами, навіть коли ви на інших сайтах. Зібрані дані продають

Facebook збирає дані про вас сотнями різних способів і через численні канали. Уникнути цього дуже складно, але прочитавши про те, що вони збирають, ви усвідомите ризики цієї платформи і станете більш обачними, користуючись Facebook.

Добре це чи погано, але Facebook став частиною нашої вітальні, місцем, де ми проводимо найбільше часу після дому та роботи. Тут ми спілкуємося з друзями, обговорюємо новини, організуємо події, сумуємо за померлими, радіємо з приводу народження немовлят, заручин, нової роботи, нової зачіски та відпусток.

Facebook як платформа зайняв надзвичайно велику частину нашого обміну думками, і почав слугувати нашим "резервуаром пам’яті". Тому важливо розуміти, як саме Facebook як компанія використовує наші надії, мрії, політичні заяви та фото наших дітей, коли він отримує до них доступ.

А він отримує їх по повній програмі. У 2014 інженери Facebook зазначали, що у щоденному режимі до них надходить близько 600 терабайт даних.

Для порівняння, розмір у байтах книги "Війна і мир " Толстого становить 3,1 мегабайти. Радянська екранізація цієї книги від 1966 року триває 7 годин - це 8 гігабайт.

Тобто, люди щодня завантажують на Facebook еквівалент 193 мільйонів примірників "Війни й миру", або 75 тисяч примірників екранізації.

Політика даних Facebook окреслює, що саме він збирає з-поміж цих даних, і як використовує зібране. Втім, як це буває з більшістю компаній, Facebook не згадує про те, що відбувається з інформацією насправді.

Роздратована постійними спекуляціями про те, куди потрапляють всі натискання клавіш під час кожного оновлення мною статусу, я вирішила дослідити це питання. Вся інформація, наведена нижче, взята з технічних і наукових публікацій, і того, що я можу побачити сама як користувач Facebook. Я додала до цього тексту свої власні інтерпретації - як фахівець по роботі з даними, який має більш ніж 10-річний досвід у галузі опрацювання даних користувачів.

Якщо хтось, хто працює в Facebook, хоче додати виправлення до цієї публікації, я із задоволенням готова почути від них, що вони насправді не збирають і не обробляють стільки даних, скільки вказує викладене нижче.

Для розуміння того, як працює механізм збирання даних у Facebook, я намалювала (дуже, дуже) спрощену діаграму. Користувач вводить свої дані за допомогою інтерфейсу програми. Це - "фасад", або «фронт енд».

Компоненти Facebook: інтерфейс користувача і база даних

Після цього дані надходять у базу даних Facebook (а їх існує багато). Це "задній двір", або «бек енд».

Дані, які користувачі бачать "на фасаді", є підмножиною даних, зібраних на "задньому дворі".

Якщо вас цікавить більше технічних деталей, у гуглі є багато діаграм про цю архітектуру. Facebook знаходиться на передовому краї обробки "великих даних", і їхній інструментарій включає програми Hive, Hadoop, HBase, BigPipe, MySQL, Memcached, Thrift, і багато, багато інших. Всі вони діють на базі великої кількості дата-центрів, наприклад, таких, як у Прайнвіллі, штат Орегон.

Що знає Facebook ще до того, як ви запостили повідомлення?

Збирання даних у Facebook потенційно починається ще до того, як ви натисли “POST”. Поки ви створюєте ваше повідомлення, Facebook отримує дані про те, які клавіші ви натискаєте.

Раніше Facebook використовував ці дані для вивчення явища самоцензури.

Текст у цьому вікні записується в Facebook

Ось що написали дослідники:

"Ми наводимо результати нашого дослідницького аналізу, який вивчав самоцензуру "останньої хвилини", або контент, який був відредагований після того, як його написали на Facebook. Ми зібрали дані по 3,9 млн користувачів протягом 17 днів, і пов’язали дії з самоцензури з ознаками користувачів, їхньою мережею особистих контактів та взаємодією між ними.

Це значить, що коли ви написали на Facebook "Я НЕНАВИДЖУ свого начальника. Мене від нього БІСИТЬ", і в останню хвилину передумали і написали щось на зразок "На роботі зараз просто шиза", то система все одно знає, що ви набрали до того, як видалити текст.

Ось види даних, які використовувалися під час дослідження:

Види даних: 1) демографічні (вік, стать, політичні уподобання, приватність медіа, приватність записів на "стіні", кількість членства в групах, тривалість перебування на Фейсбук; 2) поведінкові (послані повідомлення, додані фото, ініційована дружба, видалені повідомлення тощо) 3) соціальні графи (кількість друзів, поєднані компоненти, компоненти з подвійним зв'язком, середній вік друзів, відсоток друзів-чоловіків тощо.(

Що тут цікаве: видалені пости, видалені коментарі та видалені геомітки (чек-іни). Тобто, так само як видалення вами написаного не гарантує, що ця інформація зникне, нема гарантії й того, що видалені вами дані дійсно видаляються.

Тож, навіть якщо ви видалите пост, Facebook продовжує відстежувати цей пост.

Facebook зберігає метадані, тобто, дані про ваші дані. Наприклад, дані про телефонний дзвінок - це те, про що ви розмовляли. Метадані про дзвінок - це коли ви дзвонили, звідки, як довго тривала розмова тощо.

Для Facebook метадані такі ж важливі, як і реальні дані, і він використовує ці дані для екстраполяцій про те, ким ви є. За допомогою інструмента Developer Tools в браузері Chrome порівняно нескладно побачити той потік даних, який надходить до Facebook від клієнтської програми до "заднього двору" через запити xhr.

Я не є гуру з роботи фронт-енду (але хотіла би поговорити з таким, щоб дізнатися, що ще можна витягти), але з цього фрагмента видно, що Facebook відстежує, скільки часу ви робите... щось? Не зрозуміло, що саме, але це, імовірно, час, проведений вами на його сайті, про що повідомляє Facebook:

Між іншим, те ж саме стосується і видалення екаунтів.

Про те наскільки багато систем інтегровано у Facebook, настільки багато місць, де дані можуть змішуватися, написав колишній консультант Facebook:

«Відповідаючи на ваше перше питання: «Чи можна заплатити Facebook, щоб той належним чином видалив усю інформацію про вас?» - якщо слова «належним чином» означають повністю витерти будь-які сліди того, що ви взагалі існували на Facebook – то відповідь буде «ні».

Те ж і з видаленими постами: нема гарантії, що Facebook не залишає пост у базі даних на «бек енді»; просто він не буде показаний на клієнтській стороні веб-сайту.

Як тільки ви написали пост, завантажили картинку чи змінили будь яку інформацію, все це абсолютно легально використовується для внутрішніх цілей Facebook – досліджень, перепродажу компаніям зі збору маркетингової інформації, таким як Acxiom, та передачі владі Сполучених Штатів – через установи на кшталт Агентства національної безпеки, у її систему PRISM.

Ви розмістили повідомлення: що про вас збирає Facebook після цього?

Facebook, що очевидно, збирає всі дані, які ви добровільно йому передали: ваші політичні вподобання, місце вашої роботи, улюблені фільми, улюблені книги, місця, де ви поставили геомітку («зачекінилися»), зроблені вами коментарі та будь-які реакції на пост. Facebook дає вам змогу завантажити частину набору даних, яку вони мають щодо вас у своїй базі даних.

У моєму особистому наборі я побачила:

• Фото – завантажені мною, і там, де мене «тегнули» інші.

• Відео.

• Все, що я хоч колись постила в своєму профілі (включно з подіями, щодо яких я вказала зацікавленість, записами інших людей у моєму профілі, спогадами, якими я ділилася тощо).

• Друзі на Facebook, і коли сама я їх зафрендила.

• Події, на які я пішла.

• Всі мої приватні повідомлення.

• Назва всіх пристроїв, з яких я вводила пароль і логін для доступу в Facebook.

А ще – яка реклама мене може зацікавити. А ось це я сама не вводила. Це те, що Facebook згенерував алгоритмічно, виходячи з усього того, що я розмістила.

Але ми поговоримо про це в розділі про рекламу.

На додачу до даних та метаданих Facebook також відстежує наміри. Один із способів, як це робиться, ми вже дослідили: не розміщені пости. Ще один – це відстеження т.зв. теплової карти на відео (з неї можна зрозуміти, на що саме ви дивилися, коли користувалися круговими панорамними відео).

На додачу до всього, що Facebook знає про вас, він знає все і про вашу дружбу. Таким чином, Facebook має про вас чимало інформації, навіть якщо ви не поповнюєте ваш профіль або не є активним користувачем сайту.

Які внутрішні процеси Facebook застосовує до ваших даних?

Facebook активно користується зібраними ним даними.

По-перше, він виконує до баз даних прості запити, щоб покращити продуктивність сайту, або для бізнесової звітності (наприклад, скільки часу люди провели на сайті, скільки є користувачів Facebook, який дохід від реклами отримано сьогодні тощо). Так робить будь-яка інша компанія.

Втім, у випадку з Facebook тут є особливість. У компанії працює ціла команда розробників, яка створює інструментарій для спрощеного аналізу даних за допомогою запитів до них на мові, подібній до мови запитів SQL, яка «надбудована» над платформою опрацювання великих даних Hadoop, разом із системою Hive. І хоч Facebook стверджує, що доступ до даних користувачів суворо контролюється, деякі приклади свідчать інакше.

Пааво Сільямакі, директор рекордингової фірми Anjunabeats, привернув увагу до такого випадку: коли він відвідував офіс Facebook у Лос-Анжелесі, співробітник без проблем зайшов до його екаунту, не питаючи про пароль.

Ось ще кілька прикладів того, як співробітники Facebook передивлялися приватні дані.

По-друге, Facebook проводить наукові дослідження, використовуючи своїх користувачів у якості піддослідних морських свинок. Цей факт не згаданий в Політиці даних. Це цікаво, якщо врахувати, що заголовок на головній веб-сторінці Facebook Research стверджує: «У Facebook дослідження пронизують все, що ми робимо».

Це величенька команда науковців даних (, 41 особа за останніми підрахунками). Для порівняння, компанія аналогічного розміру – 15 тисяч співробітників – наймає 5 науковців, що працюють з даними, якщо вона має наміри агресивно просувати власну програму з дослідження даних.

Втім, станом на 2014 рік не було процедур, які перевіряли, до яких даних надається доступ, і для яких саме досліджень. Як написав колишній співробітник Facebook, що досліджував дані:

Коли я працював у Facebook, не існувало наглядового органа, який оцінював би рішення щодо проведення експериментів заради внутрішніх цілей. Як тільки хтось отримував результат, який вони хотіли опублікувати в науковому журналі, вони постійно контактували з піар-службою та юридичним відділом щодо того, чи можна це публікувати.

А якщо ви хотіли провести тест і побачити, чи натискатимуть люди на зелену кнопочку замість синьої кнопочки, ніякого погодження не треба було. Точно так само, якщо ви хотіли перевірити нову систему «націлювання» реклами і побачити, чи люди стали більше переходити по рекламних оголошеннях, і чи зріс доход, вам не треба було отримувати офіційне погодження.

І хоч автор відзначає, що це нормально для будь-якої компанії, яка надає програмні послуги як сервіс, більшість таких компаній не збирають ретельно найбільш інтимні деталі людських життів протягом вже більш ніж 10 років.

Співробітник далі зауважує:

Фундаментальна ціль більшості людей, які працюють над даними у Facebook – це впливати та змінювати настрій і поведінку людей. Вони роблять це постійно, щоб ви частіше натискали на «лайк», клацали на більшій кількості реклами і проводили на сайті більше часу.

Попри те, що це, зрозуміло, є метою більшості веб-сайтів, вам слід подумати двічі, чи варто вам проводити довше ніж 40 хвилин на день на сайті, спрямованому на підрив вашого емоційного стану.

На додачу до того, що Facebook досліджує тексти й вивчає наші емоції, він ще й маніпулює ними.

Стрічка новин – це основа для маніпуляції, особливо тому, що Facebook навмисне розробив її так, щоб вона була максимально привабливою: це синаптичні ласощі для нашої нервової системи. Facebook хоче бути певним, що ви проводите за переглядом стрічки новин стільки часу, скільки можете, і тому збільшує кількість появи в ній фото немовлят та інших позитивних речей, так само як і новин, що генерують суперечки та обурення, і зменшує кількість нормальних статусів на кшталт «я сьогодні поснідав», на які нема реагування.

Ось так і працює так звана «бульбашка фільтрів». Через те, що люди клацають мишкою на речах, які їм цікаві, Facebook демонструє лише ті речі, що для них є вагомими.

Це означає, що інші точки зору, друзі та картинки усуваються зі стрічки новин певної особи. Чудовим прикладом того, як це працює, є стаття «Червона стрічка, синя стрічка», яка демонструє, наскільки по-різному виглядають лінійки новин на Facebook для користувача-ліберала і користувача-консерватора.

Що ще вони вивчають? Для початку - частоту, з якою геї відкрито заявляють про свої уподобання. Звідки вони про це дізнаються? «За минулий рік приблизно 800 тисяч американців змінили свій профіль, вказавши схильність до осіб своєї статі або вказавши гендерну орієнтацію».

Багато досліджень Facebook зосереджені навколо теорії графів: як ми пов'язані з нашими друзями. Інакше кажучи, вони провадять антропологічні дослідження над особами, які ніколи не давали на це згоду.

Наприклад, нещодавно команда науковців даних оприлюднила дослідження про соціальні зв'язки спільнот іммігрантів у Сполучених Штатах, де дослідники використовували такі дані:

«Межею нашого аналізу був збір даних, заснованих на інформації зі знеособленої соціальної мережі, про людей із США, які використовували Facebook хоча б один раз за тридцять днів, що передували аналізу. Ми використовували дані про місто їхнього народження, вказане у профілі особи, щоб визначити його рідну країну.

Ми також обмежили наш аналіз вибіркою людей, які мають як мінімум двох друзів, що проживають у рідній для нього країні, і ще двох друзів, які зараз живуть у США. Наші результати базуються на вибірці з понад 10 мільйонів людей, що відповідають цим критеріям. Усі подальші згадки про користувачів Facebook у цій статті неявно беруть до уваги вищезгадані обмеження.

Це – дослідження, які були опубліковані. А що ще вони роблять приховано?

Інше явище, яке люблять досліджувати у Facebook – це обличчя (що цілком зрозуміло). Кожного разу як ви ставите помітку про вас на фото, Facebook розпізнає, що це ви, і пристосовується до цієї інформації.

Facebook заохочує користувачів «тегати» людей на фото, які вони завантажують в своїх особистих постах, і соціальна мережа зберігає зібрану таким чином інформацію. Компанія використовує програму під назвою DeepFace для співставлення різних фото одної людини.

Програма DeepFace – просто фантастичний спосіб отримувати більш точні теги. Це також фантастичний спосіб порушувати чужу приватність. Наприклад, а що як ви не хочете, щоб вас «тегали» на фото? Бо ви, наприклад, берете участь в акції протесту проти влади? Або ще простіше – пішли на концерт з одним другом замість іншого, і не хочете, щоб про це хтось знав?

На жаль, про захист приватності пересувань скоро можна буде забути. Facebook працює над способами ідентифікації людей, які сховані на фото.

Стаття Facebook про DeepFace вказує, що «соціальні та культурні наслідки технологій розпізнавання облич є далекосяжними», але взагалі не веде мову про можливу загрозу для приватності. Наприклад: «Скоро в магазинах будуть камери спостереження, які ідентифікують людей під час шопінгу».

Звідки вони все це знають?

Бо всі ці дані ми даємо їм добровільно, кожного разу, як доповнюємо статус, завантажуємо і «тегаємо» фотографію, кожного разу, коли пишемо повідомлення другу, «чеканимося» в певному місці, кожного разу, коли ми входимо Facebook, і система генерує повідомлення – «Так-так, ця людина зараз перебуває у всесвіті Facebook» - а він зараз включає ще й месенджер Whatsapp і фотосервіс Instagram.

Тіньові профілі

А що робить Facebook, якщо ви не розміщуєте про себе стільки даних, скільки йому хотілося б? Він створює тіньовий профіль, або колекцію даних, які Facebook зібрав про вас і які ви не надали йому самостійно».

Як зазначено в статті:

«Навіть якщо ви ніколи не надавали цих даних, Facebook, дуже імовірно, має ваші альтернативні адреси електронної пошти, ваші телефонні номери і домашню адресу – все це люб'язно забезпечили ваші друзі, які намагалися знайти вас і зв'язатися з вами».

Ще гіршим є те, що Facebook збирає… ваше обличчя – в буквальному сенсі.

«Один нещодавній судовий позов стосувався не електронних адрес чи телефонних номерів, а «шаблонів обличчя»: щоразу, коли користувач завантажує фото, Facebook сканує всі обличчя і створює «цифровий біометричний шаблон».

Все це давало б підстави тривожитися навіть якби Facebook збирав ці дані лише для власного вжитку. Але на них є зовнішні покупці.

Як Facebook пов'язаний з маркетологами?

Політика даних Facebook вказує, що він у партнерстві з іншими вендорами збирає про вас дані:

«Ми отримуємо інформацію про вас та ваші дії у Facebook та за його межами від партнерів-«третіх сторін», наприклад, інформацію від партнера, з яким ми спільно пропонуємо вам послуги, або від рекламодавця про ваш досвід чи взаємодію з ними.

Вони збирають «близько 29 тисяч демографічних індикаторів, і близько 98% їх засновані на активності користувача на Facebook».

Близько 600 типів даних, тим часом, надходять від незалежних брокерів даних, таких як Experian, Acxiom та інші. Користувачі, зазвичай, не отримують доступу до цих демографічних даних, зібраних третіми сторонами.

На додачу до збирання усіх деталей, які ви добровільно повідомили про себе, таких як повне офіційне ім'я, дата народження, хобі, релігія, місця вашого навчання та роботи, Facebook також робить припущення про речі, які йому не відомі, щоб він міг поділитися цими даними з Acxiom чи іншими впливовими рекламними сервісами, щоб ті більш ефективно скеровували на вас рекламу.

Наприклад: дохід домогосподарства, на основі якого створюється профіль даних, який надсилають маркетологам – а ті, зрештою, є клієнтами, які платять. Маркетологи після цього можуть купувати «відбірну» рекламу, яка включає наступне:

Місце проживання, Вік, Стать, Мова, Рівень освіти, Галузь освіти, Школа, Етнічна належність, Дохід, Майновий рівень, Нерухомість, Вартість нерухомості, Площа нерухомості, Площа оселі, Рік спорудження будинку, Структура помешкання.

Звідки Facebook про це знає? З припущень, заснованих на відомих йому даних та даних, отриманих з Experian та аналогічних сервісів?

Ці дані можна потім використовувати для «націлювання» реклами на користувачів Facebook. Види таргетингу, які можна реалізувати за допомогою Facebook, багато говорять про те, які дані вони тримають «за сценою».

Наприклад, відбір реклами може відбуватися не тільки за місцем проживання/віком/статтю/мовою, тут можуть бути й хобі та етапи життя (щойно заручилися, заручилися півроку тому, діти молодшого шкільного віку тощо). Можна застосовувати настільки вузькі критерії, і все одно вони будуть стосуватися певної кількості людей (у моєму прикладі їх було 100-200).

Ці дані можна перепродати далі по ланцюжку, де вони будуть поєднані з іншими даними, які існують щодо вас – інформацією від використання кредитних карток та іншими маркетинговими джерелами – для створення сайтів на кшталт цього, де буде здійснено спробу створити ваш повний профіль. І нема легких способів все це видалити, бо як тільки дані створені, ліквідувати їх повністю стає набагато складніше. Ось чому одна з першочергових вимог активістів, що вимагають захисту приватності – це змусити компанію видаляти всі дані «оптом» після певного періоду часу.

Які дані Facebook передає владі?

Ми не знаємо про все, що Facebook надає в розпорядження влади. На Facebook існує сторінка про запити урядових інстанцій різних країн щодо надання інформації. Вона не оновлювалася з червня 2016 року. Втім, ми знаємо, що влада вимагає все більше і більше інформації.

Ці дані приводять до звіту, який показує, до якої кількості даних були запити, і скількох користувачів це стосувалося, але нічого не повідомляє про тип наданої інформації, і які установи робили запит (місцеві, державні, ФБР/АНБ тощо).

Марк Цукерберг навіть зробив із цього приводу заяву:

«Facebook не є і не буде частиною жодної програми, яка надає США чи іншим урядам прямий доступ до наших серверів. Ми ніколи не отримували вимоги чи судового припису від будь-якої урядової установи про надання інформації або метаданих у значних обсягах, як вимоги, яку начебто отримував Verizon. А якби отримали, ми б агресивно з цим боролися. Ми навіть не чули про PRISM (система шпигування за інтернет-трафіком у США – прим.) до вчорашнього дня".

Знову ж таки, тут важливо читати написане між рядками. Прямий доступ до серверів зовсім не є необхідністю для пересилання масивів даних. І нема потреби знати про те, як називається система PRISM.

Також складно встановити, чи Агентство з національної безпеки збирає дані з Facebook у інший спосіб. У Європі, принаймні, з цього приводу тривають судові процеси.

Але наразі просто візьмемо до уваги те, що таке спостереження триває.

Що відстежує Facebook після того, як ви вийшли з сервісу?

За межами сайту Facebook стежить за вами за допомогою сервісу «єдиної реєстрації» (коли ваш екаунт у Facebook використовується для користування іншими сайтами – наприклад, коментування – прим.) Якщо ви вилогінилися, Facebook все одно стежить за вами за допомогою «кукіз». Як стверджує їхня політика приватності:

«Ми збираємо інформацію, коли ви відвідуєте треті сайти чи користуєтеся програмами, які використовують наші сервіси. Це включає інформацію про веб-сайти чи програми, які ви відвідуєте, ваше використання наших сервісів на цих веб-сайтах і програмах, а також інформація, яку розробник чи видавець програми або веб-сайту надав нам щодо вас».

Facebook також намагається відстежувати, або і вже відстежує, як ваш курсор рухається по екрану. Починаючи з 2011 року, він також почав стежити за тим, як ви робите переходи в інтернеті, якщо ви не вилогінилися з Facebook.

Facebook стежить за тим, де ви є в інтернеті після того, як залогінилися на Facebook – без вашої згоди. Нік Кубрілович копнув трохи глибше і виявив, що Facebook може відстежувати вас і тоді, коли ви вилогінилися. Facebook, зі свого боку, спростував цю заяву.

Але можна достовірно сказати, що він збирає інформацію про ваші відвідування сайтів у інтернеті – для того, щоб більш точно показувати вам рекламу.

Про що слід задуматися користувачам Facebook

І що це все означає? По суті це значить, що будь-яка дія, яку ви робите на Facebook, чи на інших веб-сайтах (якщо ви залогінилися на Facebook), потенційно відстежується у Facebook і записується на їхніх серверах.

Слід чітко розуміти, що будь-яка компанія зараз у певний спосіб відстежує своїх користувачів. Просто нема іншого способу оцінити свої операції.

Але цілком очевидно, що Facebook тихцем проник за ті межі, які протягом тривалого часу вважалися етично прийнятними діловими практиками щодо даних. Навіть якщо Facebook зараз і не робить чогось із згаданих мною речей (запис повідомлень до публікації, маніпуляції з лінійкою новин), вони виконують дуже схожі завдання, і нема гарантії збереження вашої приватності, чи що вас не використовують в якомусь експерименті. Це також означає, що навіть якщо ви не активізували Facebook, за вами все одно можна стежити.

Кожен лайк, який ви ставите повідомленню, кожен доданий вами друг, кожне місце, де ви зачекінилися, кожен продукт, лінк, який ви використали, кожне фото - все це записується й обробляється у Facebook.

Як саме обробляється? Важко сказати. Можливо, як частина соціального експерименту. Можливо, ваші дані передають урядовим установам. Можливо, окремі працівники Facebook, у яких не обов'язково є на це права, мають доступ до вашої сторінки і до історії ваших працевлаштувань. Можливо, ця історія працевлаштувань надходить до страхових компаній.

Це включає всі приватні групи, всі закриті групи і всі повідомлення месенджера. І як вказує Facebook, у ньому не існує такої речі, як приватність.

Це по суті означає, що, заходячи на Facebook, ви маєте усвідомлювати, що все, що ви там робите, може стати публічним, або використане для реклами, або проаналізоване урядовою установою.

Що мені робити, якщо я не хочу, щоб Facebook використовував мої дані?

Facebook був започаткований як засіб спілкування між студентами коледжу, і зрештою дійшов до рівня, коли він змінює поведінку людей, відстежує користування, і, можливо, збирає інформацію для влади.

Проблема в тому, що будь-яка особа, користується вона Facebook чи ні, є втягнутою в систему стеження, визначення взаємних стосунків і створення тіньових профілів. Але це особливо справедливо, якщо ви є активним користувачем Facebook.

Тож найважливіше – це усвідомлювати, що відбувається. І передавати у Facebook якнайменше даних.

Ось список речей, які я роблю, аби мінімізувати свій показ на Facebook:

1. Не розміщуйте зайву особисту інформацію

2. Не розміщуйте фотографії ваших дітей, особливо коли вони ще у віці, який не дозволяє їм висловити згоду на це.

3. Виходьте з Facebook, коли ви не користуєтеся цим сайтом у вашому браузері. Використовуйте для Facebook окремий браузер, і окремий – для всього іншого.

4. Використовуйте програми, що блокують рекламу.

5. Не використовуйте Facebook і особливо його компонент Messenger для організації чи участі в політичних заходах. Якщо вам потрібно це зробити, починайте з Facebook як з відправної точки, а потім переходьте на іншу платформу.

Рекомендовані платформи: Signal є наразі золотим стандартом для приватного чату. Whatsapp підходить для групового чату, але я не рекомендую його, бо він пов'язаний із системою метаданих Facebook. Telegram теж годиться, але не настільки, бо його код закритий. І знову ж таки, все залежить від рівня ризику, який ви готові прийняти. Ось іще платформи.

6. Не встановлюйте програму Facebook на телефоні. Вона вимагає надати їй багато неадекватних дозволів.

7. Не встановлюйте на телефон Messenger. Використовуйте мобільний сайт. Зараз Messenger заблокований на мобільних пристроях, тому використовуйте обхідний шлях – дозволяйте браузеру запускати на смартфоні десктопну версію сайта.

Не всі робитимуть те, що роблю я. Але найважливіше те, що навіть якщо ви вирішили продовжити користуватися Facebook як раніше, ви будете усвідомлювати, що Facebook робить з вашими даними, і йти на цей компроміс, пов'язаний із можливістю спілкування в соцмережі.

Дуже прикро, що соціальна мережа, яка зробила стільки добрих справ, є водночас і найгіршим явищем у інтернеті, але поки люди не підуть з цієї платформи або не почнуть чинити на неї певний економічний тиск, нічого не зміниться.

Ми – соціальні істоти, і всі ми прагнемо бути пов'язаними, отримувати схвалення, ділитися повідомленнями й організовуватися на платформі, де присутні всі ми. І це наразі є перевагою Facebook.

При цьому не слід казати, що Facebook – це суцільне зло: він дійсно поєднує людей, він дійсно допомагав організовувати зустрічі та події, і він дійсно зробив світ більш взаємопов’язаним.

Але ми, користувачі Facebook, та наші дані – це його продукт. І, краще усвідомлюючи те, як ці дані використовують, ми все ще можемо бавитися на майданчику Facebook, де діють його правила, але робити це розумніше.

інтернет фейсбук технології інозмі