Вибори в Маріуполі. Ахметов втрачає це місто

Битва за результати виборів у Маріуполі - це вже перемога, не залежно від результатів. Уперше за історію незалежної України господарі Донбасу зустріли спротив і бояться програти вибори. Це закономірно, адже з 1991 з кожними виборами і проукраїнські, і демократичні настрої повільно, але неухильно, просувалися на Схід. Війна пришвидшила цей процес.

Ще в серпні йшлося про те, що місцеві вибори в прифронтовому місті не відбудуться взагалі. Надалі здавалося, що Маріуполь без бою здасться Ахметову. Але демократи вирішили не відступати і зчинили ґвалт на всю країну. Це дещо нове для України, коли за демократичні стандарти виборів повстало місто на безнадійній досі Донеччині.

Кому належить Маріуполь

«Потрібно розуміти особливості електорального поля Маріуполя. Це по суті «Ахметград». Велике промислове місто з морським портом і тупиковою залізничною гілкою, де майже всі заводи контролює Рінат Ахметов і його «Метінвест», - розповідає «Текстам» Марія Подибайло – місцева громадська активістка й волонтерка, координатор ГО «Новий Маріуполь», викладач Маріупольського держуніверситету. - За наповненням ВВП Маріуполь – на дев’ятому чи десятому місці в Україні.

Але через економічну монополію однієї людини малий і середній бізнес тут практично не розвивається. Соціокультурна сфера теж практично повністю заповнюється «Метінвестом» Ахметова, майже всі впливові ЗМІ належать йому. Маючи можливість впливати на вибір своїх працівників, власники підприємств фактично визначають і депутатський склад міськради, і мер завжди їхній. Так було досі. Тепер з’явився шанс це змінити».

Із трьох промислових гігантів міста Ахметов володіє двома – Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча й заводом «Азовсталь». Також він має кілька будівельних компаній і контролює прибуткову частину державного морського порту. Третій завод - «Азовмаш» - перебуває під контролем іншого соратника Януковича, Юри «Єнакієвського» Іванющенка.

Вважається, що, крім економічних вигод, які дає контроль над Маріуполем, Ахметов прагне взяти реванш після втрати Донецька, реанімувати свій політичний статус і вплив у регіоні.

Сам факт призначення виборів у Маріуполі, особливо на тлі серпневого загострення на лінії фронту, багато політологів вважають ознакою «договорняка» між київською владою й Ахметовим. Начебто Банкова дозволяє «Опозиційному блоку» забрати «Марік» під контроль за підсумками виборів в обмін на голосування за зміни до Конституції та іншу лояльність.

Ми писали про те, що Самопоміч, Батьківщина і Ляшко, не голосуючи за поправки до Конституції, свідомо намагалися загнати Порошенка у союз з регіоналами. Це була їхня політична гра. Вона вдалася, в обмін на голосування Опобоку влада погодилася на вибори у прифронтовому Маріуполі.

Є й інші ознаки вірогідної змови. Нова влада не висунула власного сильного кандидата на посаду мера Маріуполя. Формальний висуванець БПП «Солідарність» Романюк фактично не веде агітацію. Нинішній міський голова Юрій Хотлубей не став балотуватись на новий термін, і кампанія партії «Наш край», яку вважають проектом Банкової проти «Опоблоку» і до якої входить Хотлубей, у Маріуполі виглядає вкрай невиразною.

Натомість «Метінвест» узявся активно розкручувати на мера безпартійного Вадима Бойченка, директора з персоналу ММК ім. Ілліча, а в міськраду – «Опозиційний блок».

«Опоблок» рулив у виборчих комісіях. «Завдяки чітким інструкціям і дзвінкам згори п’ятеро людей від «Опозиційного блоку» керували ТВК, до якої загалом входить 16 представників різних партій. Рішення проводилися ті, які потрібні «Опоблоку».

«Метінвест» уводив до складу ТВК своїх людей за квотами партій Порошенка, Ляшка, Капліна та інших», - розповідає Марічка Подибайло.

Збій у схемі

На горизонті «Метінвесту» маячило скорочення зарплат, без якого ніяк не обійтися - в олігарха не найкращі справи з прибутком. Тому штаб Ахметова-Бойченка будь-що намагався: а) здобути максимально переконливу перемогу на виборах мера й міськради; б) зробити це вже в «першому турі» - 25 жовтня.

За звичкою зі старих часів, ахметовці вочевидь надумали підстрахуватись «липовими» бюлетенями. Тому протягнули рішення про друк бюлетенів у типографії «Приазовский рабочий», що належить до пулу Ахметова, без належного контролю членів ТВК. Але тут в ідеальній схемі відбувся збій.

Власне, кількаденний скандал навколо друкарні і став головною «фішкою» «маріупольського Сталінграда». Почалося силове протистояння, в якому міліція фактично стала на бік «Метінвесту».

На виборах у Маріуполі, які мали відбутися 25 жовтня, активісти не дали використовувати бюлетені, надруковані друкарнею Ахметова

Але представники демократичних і проукраїнських партій, місцеві активісти, волонтери, «Самооборона», журналісти завадили використати на виборах «власні» бюлетені «Метінвесту».

У день загальноукраїнського голосування, 25 жовтня, дільниці в Маріуполі не відкрилися. Хоча явно «заряджений» однією зацікавленою стороною голова Центрвиборчкому Охендовський пропонував почати вибори навіть о 18-й (!) годині вечора.

«Якби вибори не були перенесені на іншу дату, неодмінно були б фальсифікації, - розповідає «Текстам» Кирило Вишняков, приватний підприємець і кандидат до міськради від партії «Сила людей». - Ми доклали дуже багато зусиль, щоб зупинити безконтрольний друк і розповсюдження бюлетенів. Інакше були б і вкидання, і маніпуляції з підрахунком, і виборча комісія була на боці «Метінвесту».

Зрештою, Верховна Рада перенесла вибори в Маріуполі на 29 листопада. Президент Петро Порошенко підписав відповідний закон та наголосив: «Як гарант Конституції і гарант права мешканців цих міст обирати і бути обраним, я буду захищати їхні права незалежно від того, яку політичну силу вони підтримають. Але дуже сподіваюся на свідомий і проєвропейський вибір».

До міста на Азові прикута увага всієї країни. Це дозволило помітно знизити градус. Тервиборчком, який пережив другу ротацію членів, вийшов на конструктивну роботу. Тепер він розміщується не в ахметовському Палаці культури металургів, а в нейтральному приміщенні.

Нові бюлетені для Маріуполя – 671 тисячу – друкували в Києві на державному поліграфкомбінаті «Україна». Їх уже завезли на райони та почали передавати в ДВК під охороною СБУ та Національної поліції.

За даними нової голови ТВК Тетяни Недавньої (щоправда, вона теж від «Метінвесту»), за виборами в місті будуть наглядати більше тисячі спостерігачів, з них найбільше – 216 – від мережі «Опора».

«На мою думку, зараз Маріуполь має великі шанси дізнатися реальну, об’єктивну картину вподобань електорату, - каже в коментарі «Текстам» Анна Мурликіна, журналістка сайту 0629.com.ua. - Технічно зірвати вибори вже неможливо – бюлетені завезені, комісії працюють спокійно. Хоча, теоретично, зірвати вибори може якась надзвичайна подія – вибух, зрежисований обстріл з боку ДНР тощо».

«До нас дійшла інформація, що до міста починають звозити «тітушок» для прикриття фальсифікацій на виборах, - зазначає відома волонтерка Галина Однорог, голова ГО «Координаційна волонтерська рада Маріуполя», яка балотується до міськради від «Батьківщини». - Поліція фактично відкритим текстом заявила, що втручатись не буде.

Тому наша надія – на громадські організації, які протистоять фальсифікаторам. Ми залучаємо максимум спостерігачів, максимум патріотів, «Автомайдан», «Самооборону», «Цивільний корпус [Азов]», «донбасівців» та інших. Якщо побачимо порушення й фальсифікації – будемо піднімати всю Україну, вимагатиме визнати вибори на цих дільницях недійсними».

Додає пікантності той факт, що керівника обласної поліції В'ячеслава Аброськіна громадські активісти вважають «людиною Ахметова» чи лояльним до Ахметова.

«Було дуже неприємно, коли біля типографії проти нас вийшли люди у військовій формі, зі щитами, в балаклавах. Ми були вражені такими діями міліції. Тоді пан Аброськін прямим текстом на камери заявив: «Я вам не обіцяв чесні й прозорі вибори», - згадує кандидат від партії «Сила людей» Кирило Вишняков.

Що вважати перемогою

«Якщо в інших регіонах перемога демократів – це більше 50% голосів і місць у раді, то в Маріуполі стоїть питання – хоч би якось нарешті запустити альтернативу до місцевої влади», - говорить волонтерка Марія Подибайло. За її даними, напевне долають бар’єр БПП і «Самопоміч». Зазначимо, що на Сході пропрезидентські кандидати в депутати теж зараховуються до «сторони світла».

«Провести в міськраду на Донбасі хоч одну демократичну фракцію - це вже дуже важливо. Так ми отримуємо нові проукраїнські центри впливу. Бо одна справа – коли це вуличні активісти, й інша – коли це депутати з усім інструментарієм та можливостями, зі своїми помічниками тощо», - додає Павло Островський, регіональний координатор руху «Сильні громади Донеччини».

«За нашими даними, «Метінвест» ставить завдання здобути 90%, - продовжує Подибайло. - Питання не стоїть, що в них не буде своєї більшості, питання – наскільки вагомою буде ця більшість і в який спосіб її сформують. Хорошим індикатором можна вважати сусідні з Маріуполем райони – Першотравневий, Володарський і Волноваський.

Вони завжди на виборах давали приблизно однакові відсотки з Маріуполем. На виборах 25 жовтня «Опоблок» узяв там приблизно 36-38%. Оце їхній реальний показник. І по Маріуполю, судячи з деяких соціологічних замірів, також. А дотягнути це представництво до 80-90% можна лише в дуже дивні способи».

«Важливо, як голосуватимуть ті, хто досі не визначився. А таких майже третина. Якщо демократичні сили їх мобілізують – результат виборів може бути непередбачуваним. Тобто все не так однозначно. Інтрига є», - каже Анна Мурликіна, співавторка книжки «Маріуполь. Останній форпост».

Ахметов заплатив за Маріуполь 160 мільйонів

Мурликіна розповідає: уже після 25 жовтня адміністративний та інженерно-технічний персонал ММК перевели на 2/3 ставки, при тому що люди працюють повний робочий день. До журналістів доходять сигнали, що, крім інженерів, на 150-200 грн. менше отримали й прості працівники.

«Не можна ототожнювати 30 тисяч працівників Ахметова з електоратом Бойченка та «Опоблоку». Це ілюзія, що на заводах однорідні настрої, що там усі мобілізовані на один бік, - зазначає Мурликіна. - На наш сайт приходять листи від працівників ММК ім. Ілліча, які свідчать, що там різні настрої.

Дуже багато невдоволених і скороченням зарплат, і величезними витратами на виборчу кампанію. Хоча там, звичайно, є й залізобетонний електорат, який будь-що голосуватиме «проти Києва». Але тільки певна частина».

За словами Мурликіної, штаб Бойченка намагається обернути ситуацію зі скороченням виплат на власну користь: «Тепер вони розповідають виборцям, що в цьому винна влада, що на заводи Ахметова тиснуть. Якщо Бойченко не переможе – підприємствам «Метінвесту» нібито загрожує повна зупинка, робітникам – неминуче звільнення, сім’ї залишаться без грошей і так далі».

Журналістка зазначає, що «Метвінвест» кинув на виборчу кампанію величезні ресурси. За попередніми підрахунками, лише на виборчі буклети з дорогим крейдяним папером пішло 6 млн грн.

«Десятки мільйонів кинуто на асфальтування. Крім того, вони виготовили тисячі медалей, які роздавали всім підряд пенсіонерам. Відновлення мікрорайону Сартани, який постраждав від обстрілів, торти для частувань, більше десятка дитячих майданчиків – це все гроші. Є припущення, щоправда, офіційно не підтверджене, що «Метінвест» витратив тут на виборчу кампанію майже 160 млн грн.», - каже Мурликіна.

Політолог і голова ГО «Новий Маріуполь»Марія Подибайло вважає: «Якщо говорити про «гречку» на цих виборах, то в Маріуполі була «легальна гречка». «Метінвест» справді роздає десятки тисяч пайків, але якщо по інших містах це сприймалося б як підкуп, то тут заперечень не виникає – місто біля лінії фронту, велике зубожіння, потрібна гуманітарна допомога».

Голова ГО «Новий Маріуполь» має джерела в штабах і на підприємствах Ахметова («бо війна зробила патріотами України багатьох людей у «Метінвесті»).

Подибайло називає виборчу кампанію «Опоблоку» загалом грамотною: «Вони склали базу даних виборців, звертали велику увагу на бабушок, збирали їх на безплатні концерти, годували. Від цього буде значний ефект.

А головне, «Опоблок» на повну котушку використовує корпоративний ресурс. Бойченко та «ОБ» зараз не ставлять білборди, а працюють із людьми передусім по заводах, підприємствах. У день голосування вони планують централізовано підвозити своїх працівників до дільниць на автобусах. Це дуже суттєвий фактор. Адже явка загалом очікується низька».

З цієї ж опери – заборона ЦВК (!) за десять днів до дня голосування 29 листопада проводити агітацію в Маріуполі. Якраз перед тим «Опоблок» зняв свої білборди. «Це значить, що вони знали про таке рішення Центрвиборчкому», - каже Анна Мурликіна.

«У них досить високі рейтинги, вони вже багато коштів витратили на вибори, і ще тиждень для них був би зайвим, - пояснює тактику «Опоблоку» кандидат від «Сили людей» Кирило Вишняков. - Наша ж партія «ходить ногами», спілкується з громадянами, тому цей тиждень для нас дуже важливий. Ми подали до суду й виграли цей суд. Агітація відновилася».

Єдиного кандидата від демократів немає

Утім, якщо за «Опоблок» прийдуть голосувати майже всі їхні виборці, то прибічники демсил – явні й потенційні – переважно залишаться вдома. Та й узагалі, вважає, політтехнолог «довоєнних» часів Подибайло, демократи «провалили» виборчу кампанію.

«Проукраїнські активісти, патріоти, волонтери назвали себе політиками й пішли на вибори. Ми всі під одним прапором, і розподіл проходить по лінії «сепари – не сепари». Але наші кандидати розбрелися по різних партіях. Хоча я перед виборами заявляла: єдиний спосіб досягти успіху – це формування єдиної демократичної сили.

Ну максимум двох. Це б значно полегшило вибір проукраїнської більшості громадян Маріуполя. А тепер люди не знають, за кого голосувати. «Опоблок» іде один, а демократичних партій – до десятка. Голоси розпорошуються», - розповідає Марія Подибайло.

Вона висувала ідею взяти «одноразову» малозначущу партію, перейменувати, аби в назві був Маріуполь, і зібрати в список весь дієвий проукраїнський актив: «Я проводила зустрічі в Києві з партійними лідерами всеукраїнського рівня, просила їх сісти за один стіл і дати команду своїм маріупольським соратникам. Але після розмов із керівниками я переконалася, що в нас не партії, а «політичні проекти».

Вони не розуміють феномен Маріуполя: місто, всупереч їхнім недолугим рішенням, вистояло перед наступом окупантів, місто проукраїнське, але воно потребує політичного об’єднання патріотів. А в Києві сказали: «Ні, як можна «Солідарності» бути разом із «Батьківщиною»? У нас є соціологія, наша партія тут набере 20, 30%». Якийсь у Києві неадекват повний!»

«Активісти на місцях були готові об’єднатися – і з БПП, БЮТ, «Самопомочі», партії Ляшка, «Простих людей»… Але не було дозволу лідерів у Києві. Це величезна втрачена можливість», - розводить руками Подибайло.

«Сила людей»

Окрема історія – з партією «Сила людей». З одного боку, вона сформувала окрему колону. З іншого боку – зібрала у свій список найбільше волонтерів та активістів. «У нас є люди з ГО «Майбутнє Приазов’я», «Новий Маріуполь», ініціативної групи «Разом!», - розповідає Вишняков.

«Я вперше таке бачу на Донеччині, щоб значна кількість людей з активною громадянською позицією, представників середнього класу згуртувалися в одній політичній силі й запустили краудфандинг – пошук грошей на свою виборчу кампанію. Це дуже позитивний, здоровий процес», - каже про маріупольську «Силу людей» Павло Островський, координатор «Сильних громад Донеччини».

Представники «Сили людей» однозначно переконані, що вони пройдуть до міськради, набравши 5% із запасом.

«Основна відмінність цих виборів - у тому, що війна змінила свідомість як виборця, так і активної частини громадян. Активісти зрозуміли, що прийшов час брати відповідальність за майбутнє на себе, вийшли в люди і стали консолідуватися. А виборець не вірить старим політичним силам, не так купується на популізм і передвиборні подачки», - каже в коментарі «Текстам» кандидат у міськраду від «СЛ» Петро Андрющенко (ініціативна група «Разом!»).

Водночас ця партія висунула власного кандидата на посаду мера. Хоча представники «СЛ» і визнають: їхній кандидат Максим Бородін мав би шанси тільки тоді, якби був єдиним висуванцем демсил.

А так - Кирило Вишняков наголошує: «Сила людей» позиціонує себе не зовсім з усіма демократичними силами. Деякі розбіжності позначаються на наших стосунках».

Головне - «Сила людей» у Маріуполі не могла змиритися з тим, що об’єднання пропонувалося навколо однієї персони - Юрія Тернавського. «Нас запрошували під його керівництво. Ми не могли на це погодитись», - розповідає Вишняков.

Паралель із Харковом та Дніпропетровськом

«У Маріуполі різні ситуації на виборах мера й виборах міськради, - звертає увагу Анна Мурликіна. – З «Опоблоком» зрозуміло, що він переможе, питання лише, з яким відсотком. Щодо ж перемоги Бойченка, то картина абсолютно непевна. Кандидатів у мери – аж 22, і Тернавський – такий самий фаворит, як і топ-менеджер ММК».

Якщо проводити паралелі, то Харків залишився з Кернесом, бо там не було сильного альтернативного кандидата в мери.

Натомість Маріуполь – ще один важливий форпост України на Сході – може стати «Дніпропетровськом-2», де висуванцеві «Опоблоку» Вілкулу протистояв Філатов – зовсім не ангел, але той, кого змушені були підтримати всі проукраїнські сили.

Саме Тернавського, як «менше зло», підтримує на виборах мера громадський актив Маріуполя - не рахуючи «Сили людей», котра наголошує, що він ще не так давно був помічником нардепа-«регіонала» Білого.

Юрій Тернавський через свої часті невдалі балотування має в Маріуполі прізвисько «вічний кандидат». Цього разу він намагався заручитися підтримкою Києва й Блоку Порошенка, не отримав її, але… все одно впливає на маріупольську організацію БПП «Солідарність» і розставляє там своїх людей.

Колишній заступник гендиректора - начальник управління громадського харчування й торгівлі ММК ім. Ілліча, тепер Юрій Тернавський – бізнесмен, який очолює компанію «Управління громадського харчування і торгівлі», володіє мережею аптек, молокозаводом, низкою сільгосппідприємств.

«У свідомості багатьох виборців Юрій Іванович вважається нерозривно пов’язаним із ММК всі останні 20 років - навіть при тому, що давно пішов звідти в приватний бізнес і йому чинять спротив у постачанні комбінату, - розповідає Анна Мурликіна. - Для бабушок Тернавський як був людиною Бойка, так і залишився».

Що й не дивно, адже Тернавський – зять багаторічного керівника ММК і хазяїна міста Володимира Бойка, котрий продав комбінат Ахметову.

«Я думаю, що в Маріуполі з високою ймовірністю буде другий тур виборів мера», - прогнозує Павло Островський.

«Припускаю, що в разі перемоги Тернавського «Метінвест» знайде чим його зацікавити, аби цей мер був лояльним, - каже Анна Мурликіна. - Хоча він принаймні не сидітиме на зарплаті в «Метінвесту», як це буде у випадку з Бойченком. Адже навряд чи Ахметов понизить Бойченку-меру зарплату. За даними, які гуляють по Маріуполю, «Метінвест» платить цьому топ-менеджеру 320 тис. грн. А якщо мер отримуватиме зарплату від Ахметова (замість офіційних 8 тисяч), він і підпорядковуватиметься Ахметову».

вибори-15 маріуполь суспільство