Донецькі ЗМІ Ахметова: мікс російської пропаганди і місцевих страхів. Була і ліберальна газета

На офіційному сайті компанії “СКМ” у розділі “Видавничий бізнес” значиться лише всеукраїнська газета “Сегодня”, однак за даними громадянської кампанії “Бойкот партії регіонів” Рінату Ахмєтову належать (або пов’язані з ним ) місцеві донецькі газети: “Вечерний Донецк”, “Донецкие новости” та “Приазовский рабочий”. “Тексти” вивчили наповнення цих ЗМІ аби зрозуміти, яку картину та карту світу вони витворювали у пересічного донеччанина.

Ми аналізували статті на тему стосунків України, Росії, Заходу, пропаганди Новоросії і "русского мира". Статті котрі стосувалися Майдану і нової влади ми не вивчали, відклали до наступного разу.

Ці газети дуже відрізняються за цільовою аудиторією: якщо “Донецкие новости” орієнтована на більш освіченого читача (тут багато матеріалів про мистецтво, розлогих аналітичних матеріалів, відповідно і ЦА вужча), “Вечерний Донецк” - новинно-популярний проект, із низкою заміток, рецептами тощо, “Приазовский рабочий” – міська газета, у якій питанням геополітики не відведено місця, переважно тут пишуть про місцеві проблеми Маріуполя.

Активно проросійська газета "Вечерний Донецк"

Замітки на першій шпальті газети "Вечерний Донецк"

Геополітичні концепція “Вечернего Донецка” та “Донецких новостей” практично протилежні. Перша газета — яскравий зразок пропаганди за російським зразком і практично у кожному номері містить замітку про заяви Медведчука про доцільність федералізації.

Друга - “Донецкие новости” - це тижневик з окремими матеріалами про те, що економіка Донбасу (особливо дражливе питання для донеччан) може бути життєздатна лише в межах України, обкладинками та колажами на тему єдиної України та плашками на багатьох сторінках “Єдина країна”, матеріалами про український Крим тощо.

Можливо, це зумовлено різними цільовими аудиторіями (освіченому читачеві важче і складніше нав’язати пропаганду), можливо — бажанням олігарха “зберегти обличчя”, головний редактор “Донецких новостей” Римма Філь нині є координатором гуманітарного штабу фонду Ритана Ахметова.

Помірковано проукраїнська газета пов'язана з Ахметовим “Донецкие новости”

Тому особливий інтерес викликає геополітична концепція “Вечернего Донецка”. Природньо, що на початку 2014 року більшість довколаполітичних статей газети стосувалися внутрішніх подій: Євромайдану, вступу до ЄС, реакції влади на виступи громадськості тощо.

Зовнішньополітичну картину витворювали здебільшого звичайні новини рубрик “Планета” та “Украина и мир”, проте це були ретельно дібрані повідомлення для формування цілком певного “іміджу” окремих країн та навіть витворення окремої міфоконцепції. Можна виокремити п’ять напрямків по стиворенню особливої картини світу читачів “Вечернего Донецка”

1. Росія і Україна це одна країна

Як не дивно, присутність РФ у новинних замітках дуже незначна. Це або заяви високопосадовців з приводу подій в Україні або рідкісні і точкові новини на створення позитивного іміджу РФ. Вочевидь редакція вважала, що роль РФ у подіях в Україні суто “споглядальна та підтримувальна”. Натомість США та ЄС відведено 30-40% новинного контенту. Аналіз розлогих матеріалів (статей) засвідчує, що така мінімальна присутність Росії в новинахї має тільки утвердити читача в думці, що Росія не є окремою від України країною.

10 січня в «інтерв’ю номера», тобто центральному матеріалі, котрий публікується на першій шпальті директор Центру політологічного аналізу та технологій, кандидат історичних наук С.А. Баришніков (нині - голова громадської ради при так званому парламенті Новоросії) твердить, що Україна формувалась “весьма витиевато, скажем так, и зачастую искусственным путем”.

А також, що “жители Юга и Востока и в том числе мы, донбассовцы, - наследники Новороссии внуки и правнуки тех поколений русских людей, которые строили экономический, базовый фундамент некогда огромной Российской империи...Донбасс - экономическое сердце России.

Не Украины, заметьте...Донбасс вырван из более мощного организма, нас сегодня включили в местечковый, более мелкий проект”.

Він також розповідає, що славетне та велике минуле має бути відтворене у майбутньому, оскільки на сучасному етапі розвитку в Україні сформувалося “декілька ідейно-політичних проектів, із них євразійський потужніший та перспективніший, ніж європейський”.

І ця модель майбутнього, легітимізованого минулим, протилежна до тієї, котру пропонує Європа: “Запад сам решает сверхважные задачи, при этом он уже отказался от своей первоосновы - христианского мировоззрения”, “Украину, страну, которая еще не выработала свою идентичность, пытаются встроить в структуру, в которой сознательно отказались от первооснов, от памяти своих предков”.

Матеріал про історію георгіївської стрічки починається так: “В Украине и России давно появилась традиция отмечать День Победы, прикалывая как патриотический символ оранжево-черные ленточки” (спільність патріотичних символів на позначення спільності батьківщини).

2. Європа приречена на занепад

Окрім концепту “відречення від предків” (“відречення від землі” – заголовок новини про те, що у Болгарії дозволили продавати землю іноземцям) тезу про занепад Європи підкріплено низкою новин: заяви лідера французької ультраправої партії: “Як можна зробити ЄС краще? Потрібно, щоб його не стало”, повідомлення “Британія готова вийти з ЄС” тощо.

У читача має скластися враження, що Європа сама потерпає від внутрішніх суперечностей (новина про мітинг проти одностатевих шлюбів в ЄС, про велику кількість безробітних, масові протести проти політики ЄС у Греції).

3. Концепт «Запада». США і ЄС одне ціле

США та Європу часто теж не відділяють як окремі країни — вони формують концепт “Запада”, який згідно із міфологічною моделлю газети постає як протиборчий до Росії, імперії, СРСР. Ідеться саме про імперію: стаття про колишню велич і нинішній “занепад” Прибалтики виходить у рубриці “Осколок империи” (!!!).

Основні тези матеріалу: Рига-наша висновок зроблено за мовним критерієм: у місті багато російськомовних, та велике минуле і нице теперішнє Риги. Місто було візитівкою СРСР, нічим не поступалась Заходу, після отримання незалежності “Латвія перетворилась із радянської вітрини у європейську глушину”, “жалкие остатки былой мощи”.

4. Дядя Сем маніпулює Україною

Головна дія США це втручання у справи в України і бажання контролювати та маніпулювати. Наприклад, новину про те, що США фінансово підтримають проведення президентських виборів в Україні було щонайменше тричі подано у різних номерах газети, зокрема у номері від 7 березня із маніпулятивним заголовком - “Президентськие выборы — за американсике деньги”. Пізніші замітки: “США удвоят помощь на выборы в Украине”, “США дадут денег на выборы”.

5. США — держава-шпигун.

Цей на перший погляд достатньо вузький концепт насправді виявляє цілу низку характеристичних рис “ворога”: він активний, “лізе” не у свої справи, тобто не пасивно спостерігає за ситуацією в Україні і світі, а є підбурювачем, загарбником, який прагне забрати, що йому не належить, підслуховує розмови, збирає інформацію тощо.

Значна частина новин присвячена перехопленню телефонних розмов розвідкою, приїзду співробітників ЦРУ до України, причім “Великий брат” працює не лише на міждержавному рівні і підслуховує телефонні розмови дипломатів, співробітників ОБСЄ тощо, але і стежить за кожним.

На цю думку наштовхує новина про те, що США “перехоплює” 200 млн. SMS щоденно. Ціла низка новин про спільні військові навчання не обов’язково з українцями, інформацію про будь-які інші навчання солдатів США газета також не оминає (!) має створити імідж США як мілітарної держави. Є окремий матеріал про рейтинг витрат країн на армію, США лідирують у цьому рейтингу.

6. Україну в Європі чекає занепад

У межах Російської імперії Україна стане частиною великого і могутнього, а у Європі Україну чекає занепад і упослідження. Цю тезу підтримують новинами про мітинг у Нью-Йорку проти “неоімперської політики США з метою перетворити Україну на бананову республіку”.

Новина про те, що німецький чиновник запропонував ЄС поміркувати над санкціями у разі відсутності прогресу з вирішенням проблеми зимових протестів в Україні має заголовок “За то, что отказались стать колонией”, і нарешті у матеріалі від 14 лютого на тему економічних наслідків можливої євроінтеграції особба в якої беруть інтервю висловлює думку, що “українців [в ЄС] розглядають як людей третього сорту”, натомість “у межах Митного союзу країни СНД можуть досягти рівня розвитку ЄС і навіть більше”.

Фатальні мутації

Засадничі поняття та їх смислове наповнення у геополітичному міфі, що його пропонують проросійські газети Ріната Ахмєтова, здаються близькими до російської пропаганди, однак “мутують” підлаштовуючись під безпосереднє уявлення про нинішню світобудову місцевими жителями.

Російський міф тримається на розпалюванні ворожнечі і ненависті, росіянин готовий захищати свою землю від наступу «Запада», але донеччанин у зовсім іншій ситуації, він опинився на території влади хунти, яка власне є насаджувачем западного порядку життя, прямує “на Запад” прямо зараз, тому окрім ненависті, емоційною домінантою стає страх, що до його дому прийде західний порядок, що він буде відірваний від матушкі-Росії. І, звісно, це страх за майбутнє.

Тому проросійська місцева пропаганда на Донеччині стала одним із головних рушіїв подій на Сході.

Матеріал підготовлено за підтримки фонду National Endowment for Democracy (NED)

медіа змі пропаганда