Судіться з роботодавцями! Отримаєте компенсацію за моральні збитки
З роботодавцями судяться прості робітники. З топ-менеджерами власники воліють домовлятися. У людей вкорінилася думка, що якщо твої права порушують – треба звертатись в суд. Працівникам держустанов і держпідприємців чиї права порушені варто звертатися до Європейського суду з прав людини.
Автор: Микола Крос
Юрист Ігор Ворон, багато років відстоює трудові права найманих працівників. Він мешкає у Дніпродзержинську, але його послугами не раз користувалися навіть столичні журналісти коли в них виникали конфлікти з роботодавцями. Пан Ігор поділився із ZaUA.org своїм досвідом і своїми спостереженнями.
Сьогодні розпочалась третя хвиля масових скорочень, під час яких роботодавці звільняють усіх працівників, які їм не до вподоби, які вимагали покращення умов праці або були профспілковими активістами. Це саме відбувалось і під час попередніх економічних спадів. Нічого нового.
У своєрідному рейтингу порушень трудових прав на першому місці – заборгованість по зарплаті. На другому – незаконне звільнення, на третьому – невиплата інших, окрім зарплати, сум, наприклад, компенсацій, доплат і тому подібне. Так було завжди і під час кризи принципово нових видів порушень я не помітив.
Найважче захистити працівника у випадку незаконного звільнення. Наше законодавство про працю дійсно розраховане на захист працівників. Проте, Цивільно-процесуальний кодекс змушує кожну сторону судового процесу доводити свої твердження. Наприклад, працівник, що виступає позивачем, зобов’язаний довести, що його звільнили з порушеннями.
Часто людей оформлюють на роботу без запису у трудовій книжці, не видаються накази про прийняття на роботу, або ж в цих документах роблять змінені записи. Тому звільнені працівники мають шанси на успіх тільки у тому випадку, якщо нададуть суду безумовні докази.
На одному з промислових підприємств Дніпродзержинська звільнили звичайного працівника, який скаржився на погане освітлення, брак запчастин для ремонту станка. Знайшли формальний привід: начебто, за систематично не прибране робоче місце. Судовий процес тривав достатньо довго, пройшли кількам судових інстанцій. В результаті працівника на роботі поновили, але нормально працювати там він не міг і змушений був звільнитись за власним бажанням. На жаль, такі випадки трапляються досить часто.
У деяких випадках захист триває кілька років. Наприклад, справа «Гришечкін та інші проти України». В 2001 році п’ятеро працівників державного підприємства «Електрон-Газ» звернулись до мене за консультацією з приводу погашення боргів по зарплаті. Вони виграли усі суди, але їм так і не виплатили зарплату. Більше того, в 2003 році почалось банкрутство підприємства. Виконавча служба нічого не могла зробити. Ми звернулись до Європейського суду з прав людини. Він розглядав цю справу майже три роки. На той момент борги по зарплаті вже були сплачені.
Та у травні 2005 року Європейський суд однаково виніс рішення про сплату працівникам моральної шкоди – загалом 10800 євро. Суд спеціально підкреслив, що невиконання судових рішень від двох до п’яти років порушує права громадян на судовий розгляд у прийнятні строки, і, право на мирне володіння майном.
Але Європейськй суд із прав людини дуже формалізований. Він приймає до розгляду заяви, коли вже пройдені всі судові етапи в Україні. Достатньо надіслати заяву на будь-якій мові, навіть написану від руки на звичайному аркуші. Суд обов’язково розгляне заяву, але розгляд справи призначить тільки у випадку, якщо буде чітко вказано яке саме право, визначене Європейською конвенцією з захисту прав людини, порушили. Ось тут заявнику потрібна кваліфікована допомога юриста.
Як правило, усі звернення приймаються до розгляду і потрапляють до комітету з трьох суддів, який теж розглядає звернення і може відмовити без пояснення причин. Більше шансів у тих хто працював на державних підприємствах або в держустановах. Коли ссправа стосується проблем з приватним роботодавцем то суд до наданих доказів ставиться більш прискіпливо.
Як правило судяться прості працівники. З топ-менеджерами власники воліють домовлятися. Якось представляв інтереси звільненого директора акціонерного товариства, з яким не розрахувались. Справа закінчилась мировою угодою. Менеджери та керівники – зазвичай мають більше доказів на свій захист. Так, у цього директора були на руках копії усіх необхідних документів, а простого працівника не пустили б навіть на прохідну.
Психологія людей змінюється, люди стають більш просунутими, більш західними, я б сказав, навіть у моєму Дніпродзержинську. Звернення до суду по захист своїх прав вже не викликає негативної реакції, як це було десяток років тому.
Більше того, у людей вкорінилася думка, що якщо твої права порушують – треба звертатись в суд. Раніше це було для людини щось надзвичайне. Тому якщо хтось вагається, я б радив не тягнути час, а відразу звертатись до суду по захист своїх прав та інтересів. Навіть якщо він буде програний, то з’явиться можливість ініціювати перегляд судового рішення. А це вже шанс.
В проекті нового трудового кодексу права роботодавців планується підсилити, а позиції профспілок і працівників послабити. Це не правильно. Існуючий Кодекс законів цілком нормально працює, допомагає людям захищати свої права. Звісно, як і будь-який юридичний документ з часом він потребує змін, але в цілому кодекс відповідає реаліям сьогодення.
Збереження базових принципів існуючого кодексу про працю не заважатиме подальшому впровадженню ринкових відносин. Сьогодні ж не заважає. Наше життя в умовах ринкової економіки демонструє цей факт. В КЗППУ з’явилася і суто „ринкова” стаття про відшкодування моральної шкоди. В радянські часи такої статті не було, тому що радянська доктрина вважала, що роботодавець не може вчинити моральної шкоди працівникові.
Сьогодні на підставі закону працівник може отримати компенсацію за моральну шкоду у разі порушення його трудових прав.
