Демотиватори поглинають інтернет. Це прекрасно. І цього не уникнути
З невідомої причини демотиватори, тобто «фото з текстом» створюють у нас ті ж відчуття, що й під час читання журналів. Текстові повідомлення чи блогінг на їх фоні виглядають значно менш радикально. Картинки з текстом приваблюють погляд. Вони «споживаються» швидше, і швидше породжують емоційну реакцію.
Автор: Кріс Броган (Chris Brogan) – письменник, журналіст, консультант із маркетингу та гуру соціальних медіа. Його блог chrisbrogan.com входить до топ-5 рейтингу Advertising Age Power150, а написані ним книги про технологію використання інтернету та соціальних ЗМІ у маркетингу та персональному просуванні ставали всесвітніми бестселерами. Кріс вважає, що на підході новий тренд – «мотлох-нет», інтернет, де головним інформаційним об’єктом є картинки з текстом до них.
Я пізно освоїв Інстаграм, імовірно через те, що вони пізно випустили версію для Android. Я також кілька років тому закохався у Фейсбук. Але зараз повернувся, щоб розгледітися в пошуках чогось подібного. Ось останні знахідки: Pinterest, або моя улюблена «пацанська версія, Gentlemint.
Це - мотлох-нет (junkweb).
Елегантний засіб від епідемії зомбі
Мотлох-нет на підйомі
На днях я розмовляв з Джуліеном Смітом, і він сказав (і його слова були жартом десь на 1/8) – «фотографії, до яких додано текст – це наступний хіт». Він казав це упевнено. Ви звернули увагу на вашу лінійку повідомлень у Фейсбуку? Величезна кількість того, що там з’являється – це фотографії з доданим текстом (в рунеті та уанеті за цим явищем закріпилася назва «демотиватори», але Кріс пише про ширше явище - прим. перекладача). Зазвичай – фразами, що характеризують те чи інше.
Це – мотлох-нет. Чому «мотлох»? Тому що початкова мета Інтернету полягала в тому, що найцінніше – це лінки, можливість пошуку – це ключ, а здатність знайти будь-що і використовувати інтернет-ресурси будь-звідки – це магія. А цей новий Інтернет? Інтернет з картинками й текстом на них? Це мотлох. Це глухий кут. Картинка – це баласт. Вони нікуди вас не приведуть. Це кінцева зупинка, глухий кут.
В гостях у родичів: вони ніколи не знають свого пароля до WiFi
Але я кажу це із почуттям замилування, любові та, певною мірою, розуміння суті явища. З невідомої причини «фото з текстом» створюють у нас ті ж відчуття, що й під час читання журналів. Текстові повідомлення чи блогінг на їх фоні виглядають значно менш радикально. Картинки з текстом приваблюють погляд. Вони «споживаються» швидше, і швидше породжують емоційну реакцію.
Чому це чудово
Бет Вейдер - страшніше не буває
Фейсбук та Pinterest роблять те, чого не спромоглася зробити більшість наших «чудових» технологій – вони будь-кого впускають до свого всесвіту. Pinterest – виняткова можливість спостерігати за обміном інформацією та взаємодією між майже-повними-чайниками. «Нормальний» обмін повідомленнями відбувається там будь-якими можливими способами. Охоплення аудиторії надзвичайно широке. Ось чому це стає справді цікавим.
Ну й кому потрібні ці лінки?
Із запуском пошукової технології Panda від Google (це просто така назва. Справжні панди не працюють у Google, принаймні, я не чув про таке, коли писав цей текст) стало зрозуміло, що лінки та веб-сторінки – це ще не все. Google почав більше звертати увагу на «персональний аспект», на людських істот, що вештаються Інтернетом. І з цих міркувань вони також створили Google+. І тут приходить розуміння, що світ Інтернету – це не тільки лінки. Те, хто розмістив інформацію, має таку ж вагу, як і те, в який спосіб її розмістили.
В такий-от спосіб з’являється «довкілля», яке дозволяє мотлох-нету зростати. Лінки – зовсім не те, чим вони були. І привернення уваги, емоції та подібне, як виявляється, мають рівнозначну вагу.
У черевики твої накакав я :-)
Ви, мабуть, чекаєте, коли в цьому контексті згадаю інфографіку? Ну ось і згадую. Коли стало важливо, щоб будь-які нудні цифрові дані супроводжувалися намальованими обличчями та кольоровими «бульбашками»? Це сталося недавно. А знаєте, як багато сайтів присвячені суто розповсюдженню інфографіки? Ось вам підбірка.
Що має значення у мотлох-неті?
Є принаймні три ключові способи, за допомогою яких охочі можуть долучитися до мотлох-нету собі на користь:
1. Робити цікаві картинки, варті того, щоб поділитися ними з іншими.
2. Подбати, щоб ділитися картинками було легко.
3. Викликати емоції.
Останній пункт найскладніший. Але коли ви все зробите належним чином, все і спрацює належним чином. У мотлох-неті люди обмінюються емоціями.
Чувак, расизм - це тупо. Ось я - чорний, білий і азіат
О, і я пророкую, що технології зміняться і стануть краще підтримувати цю «нішу» в Інтернеті. Багато часу на це не треба. І це така штука, яка дуже швидко отримає шанс замінити собою «розумний Інтернет».
А що я сам? Та я проводжу ЗНАЧНО БІЛЬШЕ ЧАСУ у мотлох-неті ніж у «розумному Інтернеті». Чому? Тому що це затягує. І я вважаю, що мотлох-нет має більшу привабливість. Це як телевізор щодо радіо (вгазалі-то особисто я не дуже дивлюся телевізор і надаю перевагу Національному громадському радіо, але я говорю про ширший загал)
Тут є над чим поміркувати, насправді, і це несподіваний "поворот наліво" від того напрямку, куди, як ми вважали, ми рухаємося. Але спробуйте-но його проігнорувати. Цифри все розставлять на свої місця. Ми любимо цей новий метод взаємодії.
А як щодо вас? Ви берете участь у Pinterest? Ви щодня ділитеся картинками-демотиваторами та ставите під ними лайки? Чи ви проти цього? Як гадаєте?
