Не без гріха-2: як працівники кидають роботодавців

Груди як аргумент

Тимур Захарченко займається продажем квасу. З настанням спеки він встановлює в Києві кілька бочок з цим напоєм. Минуле літо, завдяки не стільки його підприємницької жилці, а скільки високій температурі, принесло хороші бариші, але були й нюанси.

- Продавати квас найнялася одна дівчинка. У неї була такі пишні груди, що всі чоловіки йшли тільки до неї. Вона знала свою силу, і користувалася неї на всі сто, виходячи щоразу на роботу з величезним декольте. У тому місці, де вона працювала, стояла ще одна моя точка. Вона розташовувалася ближче до метро, але, оскільки там торгувала літня жінка, всі прагнули до молодої продавщиці, не лінувалися пройти два десятки метрів.

У тому місці постійно крутилися чоловіки, які замолоджували її, дівчина постійно кокетувала, але відмінно справлялася зі своїми обов'язками. І якщо перша моя працівниця продавала максимум по дві п’ятдесятилітрових бочки в день, то друга - не менше чотирьох, а то й більше. Але одного разу, на заході сонця, пишногруда красуня безслідно зникла з дводенною виручкою.

- Гроші невеликі, - говорить Тимур, - але, мабуть, відчувши в собі величезні комерційні здібності, продавщиця зрозуміла, що успіх чекає її всюди.

Зазначимо, чи змогла би красуня «змитися» з касою, якби було оформлена офіційно?

Сонце: мінус один

- З настанням кризи ми, як то кажуть, тримали фронт, - розповідає Наталя, власниця мережі салонів краси в Одесі. - Старалися не звільняти працівників, не зменшувати заробітну плату, але через кілька місяців усе ж довелося це зробити. Я скоротила один салон, розплатилася зі своїми дівчатами, хоча деякі з них залишилися незадоволені, просили в мене якихось «кризових» грошей.

Дійсно, про яку компенсацію за звільнення може йтися, якщо власниця до останнього "тримала фронт"? Платить же гроші працівникам не Верховна Рада, яка прийняла закон згідно з яким при звільненні має компенсуватися домісячна зарплата, а бізнес-вумен Наталя.

"Ми виїжджали з офісу, вивезли з нього все обладнання, і на ніч залишили тільки солярій", - продовжує розповідь одеситка.

Яке ж було здивування Наталії, коли вона на наступний день не виявила найдорожчої речі з усього салону. Солярій винесли – ми казали: у нас вкрали сонце. Під підозрою опинилися три співробітниці, тільки вони мали ключі.

- Я хотіла заявити в міліцію, але не стала. Тому що подумала, це вдарить по старому консьєржу у під’їзді, який бачив, як хтось виносив солярій, але подумав, що це свої. Адже перед цим теж носили речі, - каже Наталя.

До речі, співробітниці салону краси можуть, звичайно, ображатися на свою колишню хазяйку. Але той факт, що вона пошкодувала консьєржа («криза - де він заробить на прожиток?»), побічно свідчить про її чесність і безкорисливість. Хоча, може, краще було би продати солярій та роздати кошти дівчатам? Але ж не факт, що вони би нічого при цьому не вкрали.

Ігоря, власник фірми, що займається розробкою сайтів, «кинули» його ж працівники, але він зустрівся з незвичайною формою хитрості одного найманого працівника:

- Ми взяли на роботу співробітника. Нічого не скажеш, виявився гарним фахівцем, але незабаром нам почали телефонувати з різних фірм і питати про його ділові якості. Одночасно з цим він попросив надбавку до зарплати. Але я зрозумів його план - він відправляв резюме нашим конкурентам, однак йти до них на роботу не хотів, бажав тільки щоб вони нам дзвонили і питали про нього, набиваючи таким чином собі ціну. Тоді я відкрито сказав йому: якщо хочеш, йди. Залишився. А пізніше я з'ясував, що деякі, якщо не всі, з тих дзвінків були зовсім не з фірм, а від його знайомих.

Найстрашніше - салати

Ні для кого не секрет, що часто «кидають» працівники своїх господарів на підприємствах громадського харчування. Звичайно, головна мета - не обдурити шефа, а заощадити продукти. Але господар в збитках. Одна знайома розповіла, що нова команда одного київського фаст-фуду, котру власник покликав збільшити потік відвідувачів, так старалася, що їх потік скоротився на третину. Це сталося, зокрема, тому, що закуповувалося все найдешевше, найгірше.

- Але найстрашніше - це салати, - розповідає вона. - Вище керівництво наполягало на тому, щоб вони завжди були свіжі, але це означало викидати залишки після робочого дня, а вранці готувати нові. Дорого і трудомістко, та й у свідомість пересічного українського працівника не вкладається: як можна викинути огірки, яких не зїли?

Персонал швидко знайшов вихід і почав робити так, як у нас заведено з часів радянського общєпіта: щоранку до вчорашніх салатів кухарі дорізали нові овочі і змішували все. У результаті ніколи не було свіжих салатів. Хоча навряд чи такі є у конкурентів.

"Але, напевно, щось у них було, адже багато наших завсідників пішли до них. Команду наших менеджерів довелося звільнити через півтора року", - резюмує співрозмовниця.

Працівники в даній ситуації свині і совки це факт. Але чомусь менеджери не взяли до уваги один нюанс, раз збільшилося навантаження, значить потрібно підняти і заплату.

А взагалі, коли писав статтю, набрів на цікавий сайт «По совести», де можна прочитати відгуки господарів про нечистоплотних працівників. Деякі просто вбивають:

«Протопопов Валерий Александрович

Подлейшей души человекообразное существо. Данный биологический вид считается особо опасным для человека разумного и его социальной составляющей».

Або: «Зайцева Анастасия Олеговна, слабая на язык.

Работала менеджером старшего звена по оптовой торговле комплектующими стройматериалами. Была уличена в поставке коммерческих секретов конкурентам базы данных поставщиков и покупателей, вину признала полностью. Падала в ноги с просьбой о неувольнении... »

Тут же пишуть про нечесних роботодавців. Але ось що цікаво. У рубриці «робочі» 84 записи, у рубриці «роботодавці» - 178. Це говорить тільки про одне: працівники скаржаться частіше, ніж господарі (або просто працівників значно більше, ніж власників бізнесу). З іншого боку, у роботодавця набагато більше можливостей «кинути» свого співробітника, а не навпаки.

підприємці кидалово суспільство