Бомби напоготові. Технічні засоби терористів випереджають армійські
Враховуючи, що останнього «Оскара» дали за фільм про сапера, ми вирішили перекласти статтю з Економіста про технічне протистояння офіційної ВПК і дрібних груп терористів.
Після поразки Саддама Хусейна в 2003 році американські сили, які увійшли до міст Іраку, зіткнулися з смарт-бомбами, які підривалися за допомогою пульта дистанційного керування для відкриття дверей гаража. Не довго думаючи, агенти ЦРУ почали їздити Іраком з дистанційкою і підривати кустарних виробників бомб, які опинялися поблизу.
Ця схема отримала назву «виживання найбільш пристосованого», але вона швидко стала неефективною, коли терористи почали використовувати нові детонатори. «Ми повинні були весь час повертатися до креслярської дошки і вивчати нові пристрої», - каже колишній співробітник ЦРУ.
Боротьба триває і з кожним новим кроком у виготовленні бомб спецслужби винаходять нові контрзаходи. Повстанці і терористи, підвищуючи свою кваліфікацію, почали використовувати так звані «саморобні вибухові пристрої» (СВП або фугаси), які стали їх найбільш смертоносною зброєю.
В Афганістані застосування фугасів потроїлось протягом останніх двох років. В Іраці СВП несуть відповідальність за дві третини смертей вояків коаліції - від вибуху одного з таких саморобних фугасів у 2005 році загинуло семеро українських саперів.
Навички кустарів швидко поширюються. Тьєррі Варель, відставний полковник французької армії, який очолював місії з розмінування у ряді країн, каже, що як тільки одній групі терористів за допомогою нових способів виготовлення бомб вдається обійти саперів, навіть географічно віддалені групи незабаром починають використання пристроїв такої самої конфігурації.
Міжнародні поїздки та Інтернет допомагають поширювати ідеї і конструкції серед різних груп, які не обов’язково поділяють одну ідеологію.
Після пультів дистанційного керування, для запуску детонаторів бомбардири перейшли до використання мобільних телефонів, збільшивши таким чином відстань до цілі.
Наступний крок - оскільки сигнал мобільного може бути перерваний або опинитися поза зоною доступу, терористи почали використовувати бездротові телефони великої дальності, сигнал яких не проходять через телекомунікаційні мережі.
Деякі перешкоди цьому обладнанню, як і мобільним, все ж можна створити, але комплект такого контр-обладнання обійдеться щонайменш у 100 тисяч євро. Крім того, ці перешкоди іноді переривають зв'язок самих сил безпеки - це явище стало відоме, як «електронне братовбивство».
У черговий раз змінивши тактику, виробники бомб повернулись до простіших механізмів, уникаючи сигналів взагалі. Дешеві світлові сенсори можуть підірвати бомбу в темній кімнаті при відкритті дверей.
Колумбійські терористи використовують бомби, що вибухають, коли нога натискає на прихований шприц, який з'єднується з живленням ланцюга. Як сказав Джон Адамс, полковник, що працює у агентстві національної безпеки США: «Ми завжди на крок позаду них».
Рудиментарні «контактні» детонатори, які працюють за допомогою двох проводів або металевих пластин, які з’єднуються одна з одною, тепер загальновживані в Афганістані, Іраку та інших країнах.
Деякі автомобілі американських сил були оснащені додатковими передніми колесами, оскільки вибухи попереду транспортного засобу, є менш руйнівними, ніж під ними. У відповідь повстанці почали розміщувати контакт за кілька метрів позаду від бомби.
Нещодавно армія почала використовувати потужні бортові повітряні гармати, і солдати можуть знаходити проводи під листям або піском. Але 100 відсоткової гарантії ніколи немає.
BAE Systems, британська оборонна фірма, зараз розробляє нову альтернативну техноллогію. Вони використовують вбудовану у транспортний засіб камеру та програмне забезпечення з об'єктним розпізнаванням і супутниковим позиціонуванням для створення детальних 3D карт доріг, позначаючи місця вибоїн чи ям.
Коли транспортні засоби проходять тою самою дорогою, система може помітити зміни на поверхні - наприклад, появу смітника або чого-небудь, що може приховати бомбу. Джеймс Бейкер з BAE, який працює над проектом, каже, що перемога над СВП на даний час є головним пріоритетом міністерства оборони Великобританії.
Багато вибухових речовин виготовляється з летючих сполук, які виділяють молекулярні частки в повітря. Обладнання, яке може «унюхати» ці пари може допомогти знайти бомби.
Lynntech, компанія, що базується в штаті Техас, працює над портативним «пилососом» який повинен коштувати близько 20 тисяч доларів. Він використовує спектрометр інфрачервоного випромінювання. Аналізуючи хвилі відбитого світла він визначає наявність у повітрі конкретних хімічних речовин. Компанія планує обладнати цими «унюхувачами» літаючі дрони.
Зазвичай, армійські технології базуються на наукових підставах. Проте кілька років тому одна східноєвропейська компанія запропонувала американській армії пристрій, схожий на автомобільну антену.
«Розповідали, що при взаємодії, цей стрижень і ваше тіло генерують статичну електрику і антена сіпатиметься, якщо ви будете поруч iз вибуховою речовиною», - каже полковник, який тестував це обладнання в Багдаді. Коли стало зрозуміло, що це обладнання будуть тестувати, про продавця більше ніхто не чув.
Не дивлячись на це, палички такого роду широко використовуються в Іраку і за його межами.
Іракський уряд купив більше 1500 таких штук за ціною 16,5-60 тисяч доларів кожна. Потім з'ясувалося, що вибухові речовини, які вбили більше 150 осіб у Багдаді у жовтні 2009-го, ймовірно, були завезені через КПП, оснащений цими паличками.
Великобританія нещодавно ввела заборону на експорт цих пристроїв і заарештувала бізнесмена, який їх продавав.
Виявити СВП, однак, недостатньо: його треба нейтралізувати. Робот може його пересунути і підірвати. Але багато роботів є занадто великими і важкими, щоб солдати могли власноруч доставляти їх у потрібне місце.
QinetiQ, британська фірма, яка виготовляє широко використовуваного робота Talon, розробили нового легкого і компактного Dragon Runner. Він коштує більше 150 тисяч доларів.
Альтернативним рішенням може бути підрив СВП за допомогою лазера. Лазер Avenger, який в даний час розробляється «Боїнгом», зможе повільно розігрівати вибухові речовини з відстані кількох сотень метрів, що призведе до вибуху бомби, але сила вибуху буде вдвічі меншою.
Простіший прилад був створений лідером команди саперів з міста Котабато на Філіппінах.
Френсіс Сеньйорон виготовив «руйнівник СВП» з гільз та фляги. Цей пристрій якимось чином закорочує контакти бомби, але капітан Сеньйорон сподівається запатентувати свої інновації і тримає їх y таємниці.
Застосування бронемашин також підвищує безпеку контртерористичних операцій. Колісні бронемашини ( MRAP) мають V-подібне днище, яке сприяє відведенню вибуху назовні. У 2008 році Америка витратила понад 16 мільярдів доларів на розробку і виготовлення різноманітних MRAP.
Але деякі бронемашини важать понад 30 тонн, є занадто громіздкими і руйнують дороги.
У війні дешевих саморобних бомб і дорогої техніки перемагають бомби.
Нове покоління MRAP має ось-ось з’явитися. Для захисту пасажирів від ударної хвилі знизу, сидіння у салоні кріпляться до стелі. Нові машини у чотири рази легші за попередні та виготовляються з легшої та міцнішої сталі.
Кевларові подушки безпеки також забезпечують більш надійний захист. Survival Consultants International - невелика компанія з Флориди - використовує декілька шарів кевлару та інших твердих матеріалів для створення зовнішніх подушок безпеки, які роздуваються за наносекунди після вибуху і частково поглинають його.
Однак разом з посиленям безпеки транспортних засобів, посилюються також і бомби. В Афганістані, Іраку та Пакистані вже використовуються підривні пристрої, які начинені пластинами з міді або інших металів, що розлітаються під час вибуху й можуть проривати досить серйозне бронювання.
Чи можуть технології перемогти в боротьбі з СВП? «Обладнання виробників бомб може здатися досить примітивним, але його часто буває достатньо», - каже Вейн Шенкс, представник сил НАТО у Кабулі.
Але полковник Адамс з Агенства національної безпеки вважає, що інтелектуальні системи попереджувального аналізу зможуть схилити чашу терезів на користь армії.
Комп'ютери добре вміють визначати, як безліч змінних можуть вплинути на конкретні події. Бомби, наприклад, зазвичай закладають у сирій землі в темну безмісячну ніч у районах, де позиції радикалів є досить міцними.
Терористи, як правило, частіше спілкуються з певними священнослужителями, повільно їдуть через потенційні зони атаки і рідко виходять зі своїх автомобілів.
Окремо ці речі мало що означають, але, об'єднавши дані із сотень різних джерел, програма може розрахувати ймовірність того, що саморобні вибухові пристрої були закладені і, можливо, вказати області, де вони можуть знаходитись.
Річард Роу, американський генерал-майор у Багдаді, говорить, що інтелектуальне програмне забезпечення вже допомагає виявленню терористів.
Наприклад, терористи можуть бути виявленні, якщо вони орендують квартири недалеко від потенційних мішеней, щоб доставляти запчастини СВП до місця, не проходячи крізь КПП.
Однак захоплення або вбивство "бомберів" може знизити ризик атак лише ненадовго.
Інтелектуальний аналіз, каже заступник директора розвідки Організації з боротьби з СВП Американської оборонної аґенції Кеннет Комер, нерідко може служити в якості «еволюційного поштовху», замінюючи слабких членів угруповання тими, хто може виявитись більш боєздатним.
Якщо таке «виживання найбільш пристосованого» відбувається насправді, то технологічний розвиток СВП/контр-СВП продовжуватиметься, а війна триватиме, і лише політичне врегулювання зможе покласти кінець цьому протистоянню.
