The Economist: Розчавлені помаранчі, або Янукович - це ні добре, ні погано.
Коріння бід України тягнуться далеко за слабкість Ющенка чи популізм Тимошенко. У країні відсутня сильна еліта та досвід суверенітету. Крім короткого періоду відразу після більшовицького перевороту, Україна ніколи не була незалежною країною в сучасну епоху. Янукович може не впорaтися з проблемами, котрі стоять перед Україною. Про це йдеться у свіжому номері британського тижневика The Economist.
Підготував: Сергій КЛИМКО
Ця стаття з The Economist - швидше виняток. Більшість публікацій про українські вибори у західних ЗМІ свідчать, що автори абсолютно не розуміють, про що пишуть. Але вони ілюструють тенденцію західного сприйняття України: все погано, Росія наступає, кругом бандити і олігархи, з цією країною і її керівниками краще не зв'язуватися.
Українці мало чого чекають від своїх політиків. Але дехто сподівався, що президентські вибори 7 лютого можуть покласти край згубним політичним чварам.
Однак наразі панує невизначеність.
тому сліпо вірять у Януковича
В цей час кілька тисяч розбійного виду чоловіків зібралися перед Центральною виборчою комісією, пропонуючи підтримку Януковичу.
Це пародія на масові протести п'ятирічної давнини.
Ентузіазм, який запалив Помаранчеву революцію, давно пройшов і демонстрантів з обох сторін можуть спокусити лише гроші.
Українська недореформована економіка балансує на межі національного банкрутства, верховенство права є лише словами, суди корумповані, парламент нагадує торгівельну платформу для бізнес-магнатів, на якій проводяться комерційні операції, а місця купуються і продаються.
У квітні 2005 року близько 53% українців заявили, що їхня країна знаходиться на правильному шляху. Зараз 81% вважають, що вона рухається в неправильному напрямку.
Україна перебуває на 17-ому місці знизу в глобальному індексі економічної свободи, нижче Росії та Білорусі. Будь-які думки про вступ до ЄС повинні бути віддалені на роки.
Критерії вступу - функціонуюча демократія та ринкова економіка, уміння застосовувати правила ЄС, сильні незалежні інститути.
Проте коріння бід України тягнуться далеко за слабкість Ющенка чи популізм Тимошенко. У країні відсутня сильна еліта та досвід суверенітету.
Крім короткого періоду відразу після більшовицького перевороту, Україна ніколи не була незалежною країною в сучасну епоху.
Зараз повторення Помаранчевих подій майже неможливе. Тимошенко все ж може спробувати заперечити результати в суді, що призведе до тривалого судового розгляду і ще більшої невизначеності.
Але з огляду на жалюгідний стан економіки України, це остання річ, якої вона потребує.
Міжнародні спостерігачі заявили, що вибори в Україні були вільними і справедливими, і закликали до мирного переходу влади. Це серйозне скорочення шансів Тимошенко видряпати перемогу через корумпованих суддів України.
Існують і інші версії і чутки: вона намагається досягти домовленості з Януковичем, який може дозволити їй залишитися прем'єр-міністром.
Головна ж дилема для Януковича зараз - чи закликати до нових парламентських виборів чи спробувати створити коаліцію в нинішньому парламенті.
Значення повернення Віктора Януковича не слід перебільшувати почасти тому, що він і його прихильники ніколи нікуди не зникали.
Переважна більшість iз його 48% голосів отримані за рахунок російськомовного сходу України - як це було й п'ять років тому, коли він отримав більше 40%, але програв Віктору Ющенку, герою Помаранчевої революції.
Потім він був прем'єр-міністром у 2006 і 2007 роках. Якщо Янукович тепер стане президентом, він буде зобов'язаний своїм успіхом провалу Помаранчевої коаліції.
Скупий на слова, він зробив небагато, щоб виграти ці вибори. Янукович утримався від телевізійних дебатів з Тимошенко, щоб уникнути помилок.
Але чвари між колишніми союзниками помаранчевих і фінансова криза зробили йому послугу. Проте, з огляду на жалюгідний стан української економіки, нестачу коштів на зарплати та пенсії, Тимошенко трималась краще, ніж можна було очікувати.
Янукович виграв великою мірою за рахунок Віктора Ющенка, якому не вдалося здійснити жодну із своїх передвиборчих обіцянок, розвинувши натомість майже ірраціональну ненависть до Тимошенко.
Ющенко отримав трохи більше 5% у першому турі, закликавши голосувати проти обох кандидатів.
Саме ці відсотки українських голосів, ймовірно, позбавили Тимошенко перемоги. (Насправді 80% виборців Ющенка проголосували за Тимошенко. Електорат Ющенка переважно сільський, натомість «противсіхи» це мешканці великих міст – ZaUA.org)
Москва може святкувати перемогу Януковича як запізнілу обіцянку п’ятирічної давнини і перемогу над Заходом.
Відносини з Кремлем будуть поліпшуватися, але ні основні політичні гравці, ані олігархи не бачать майбутнього у політичному чи економічному альянсі з Росією.
У будь-якому випадку ці вибори свідчать не про геополітику, а про внутрішній стан України та її економіки.
Вибір на користь Януковича не буде ні катастрофою, ні проривом для олігархічної політичної системи України.
Він успадковує країну зі слабкими інститутами, економіку, що бореться за виживання і розчароване населення. Він може не впоратись з цим. Але на даному етапі це є менш важливим, ніж наявність офіційно проголошеного переможця.
