Огляд публікацій іноЗМІ про наші вибори: змагання на тлі фінансового краху

The New York Times

Результати голосування, що відбулося в неділю, відображають відродження Віктора Януковича в якості лідера, після його програшу в результаті Помаранчевої революції. Він скористався зіпсутим настроєм громадськості й суперечками помаранчевих чиновників.

Після того, як критики прозвали його інструментом Москви, пан Янукович найняв американських консультантів і значно пом'якшив свій образ. Але йому доведеться зіткнутись з прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, одною з героїв Помаранчевої революції.

Пані Тимошенко, з її провокаційними виступами і селянською косою, давно стала самотнім політиком. Але якщо вона об'єднає інших кандидатів під приводом, що Янукович зробить крок назад у розвитку України, то вона матиме непогані шанси на перемогу.

The Wall Street Journal

«Україна прямує до банкрутства» Президентські вибори в Україні, які розпочалися у неділю і завершаться другим туром 7 лютого, в яких зіткнулись два основні кандидати, Віктор Янукович і Юлія Тимошенко, розгортаються на тлі фінансового краху.

Хто б не переміг у цих перегонах, він (або вона) успадкує економіку, показники якої, за даними Світового банку знизилася на 15%. Новому президенту доведеться переконувати Міжнародний валютний фонд, відновити 16,4 мільярдну програму, припинену після того, як Ющенко підписав указ про збільшення заробітної плати і пенсій в жовтні 2009. Але отримати голоси парламенту, щоб ужити необхідних економічних заходів, буде складно.

Україна має 37 мільярдів доларів зовнішнього боргу з терміном погашення до кінця 2010 року.

Навіть якщо припустити, що станеться диво, і половина боргу буде рефінансована, фінансовий дефіцит буде залишатися більше 10 мільярдів у 2010 році і зросте до 15-24 у 2012-13, коли МВФ припинить виплати.

Існує тільки одна реальна можливість заповнити цю нестачу – розраховувати на величезні запозичення у російського уряду. Чи буде Україна просити про таку допомогу, і якщо так, як Росія буде на це реагувати?

Через побоювання за суверенітет України, російська допомога завжди буде розглядатися основним політичним класом як остання інстанція. Але національна неплатоспроможність розглядатиметься як ще більша небезпека, яка може поставити під загрозу владу і багатство всього політичного та ділового істеблішменту.

Newsweek

«Тільки в одному можна бути впевненим щодо виборів в Україні: переможцем не буде Росія, незалежно від того, що вона говорить».

Починаючи з 2004, коли Помаранчева революція привела сотні тисяч людей на вулиці Києва, Росія пристрасно бажала реваншу. Для Володимира Путіна це була «одна з найгірших стратегічних невдач» - свідчить його біограф Андрій Колесников.

Росія протягом минулих п'яти років турбувалася про те, щоб така революція не відбулася ніде й ніколи, а також про те, щоб «Помаранчева» коаліція в Україні виявилась провальною.

Спрямовані на це зусилля, такі як відключення газу і розпалення сепаратизму серед російської меншини в Україні, діяли нищівно добре, особливо в поєднанні з жадібністю та недалекоглядністю українських політиків.

Віктор Ющенко, український президент і помаранчевий лідер, тепер кульгає услід однозначним лідерам.

Але перспектива перемоги Януковича, яка на перший погляд може здатися перемогою Москви, навряд чи є такою на ділі. У багатьох вимірах він вже не є людиною Кремля, а Україна змінилася настільки глибоко, що ніхто не зможе перетворити її на російського васала.

Помаранчеві методи «українізації», такі як заборона російської мови на національному телебаченні і на вступних іспитах до ВНЗ, фактично створили нову національну самосвідомість.

Досвід боротьби з владою дав простим українцям відчуття, що вони мають право брати безпосередню участь у політичному житті, навіть якщо вони використають це право проти помаранчевих політиків.

Проте втрата впливу Росії, не означає перемоги і Сполучених Штатів. Урок останніх п'яти років полягає в тому, що той, хто намагається керувати країною з-поза меж політичного центру, швидко зіткнеться з проблемами.

Спираючись далеко на схід - російськомовний Донбасс - не виграєш, це довів Янукович. Але не можна йти далеко на Захід - це досвід Ющенко. Українці хочуть збалансованого підходу. Реальним переможцем майбутніх виборів буде, ймовірно, ні Росія, ні Сполучені Штати, але сама Україна.

TimesOnline

Приїжджати до Києва на вихідні, щоб насолодитися більш спокійною атмосферою столиці України, де міліція є менш нав’язливою, ніж їхні колеги в Москві вже стало тенденцією для росіян.

Вони бачать, що люди тут посміхаються частіше, обслуговування в ресторанах і магазинах є більш невимушеним, напруга яку вони відчувають вдома відсутня у стосунках українців.

Коротше кажучи, вони бачать, що українці мають свій голос і можуть впливати на майбутнє, що їх думка впливає на суспільні настрої. Середній росіянин не має такої можливості і відчуває обурення владою, що тримає Кремль в постійній тривозі, щодо можливості політичних потрясінь.

Ці вибори визначать, чи буде український експеримент тривати й надалі, чи почне деградувати. Сполучені Штати і Європейський союз сперечаються, як була втрачена Помаранчева мрія, але пан Ющенко залишив спадщину, яку варто захищати, і вони повинні бути набагато більш енергійними, якщо дійсно переймаються цим.

Україна стоїть на порозі протистояння між Юлією Тимошенко, лідером вогненної прозахідної «Помаранчевої революції», і її гарячим супротивником, проросійським Віктором Януковичем, який посів перше місце, але не досяг 50-відсоткової позначки, необхідної для перемоги.

Пан Янукович схиляється до більш тісних зв'язків з Росією і відмови від прозахідної політики пана Ющенка, який розлютив Москву пошуком членства в НАТО. Тимошенко ж, обмежила свій запал анти-російської риторики і зав'язала тісні робочі стосунки з своїм колегою Володимиром Путіним.

Зараз вона подає себе кандидатом, який в найбільшій мірі здатним підтримувати прагматичні відносини з Росією при одночасному просуванні національних інтересів України.

The Guardian

Головні кандидати на президентський пост у 2010 році, Янукович і Тимошенко пообіцяли перезавантажити відносини з Росією, відмовившись від прозахідної політики Ющенко. У той же час, вони широко беруть участь в євроінтеграційних процесах, особливо в економічних питаннях.

Перемога Януковича означатиме поворот від драматичних подій 2004 року, коли Верховний суд скасував його шахрайську перемогу в другому турі президентських виборів і дозволив Ющенко виграти.

Заступник прем'єр-міністра, Григорій Немиря, заявив, що виборчі порушення були вчинені напередодні голосування, а також натякнув, що результат може бути отриманий не коло виборчих дільниць, а у Вищому адміністративному суді.

Як Тимошенко, так і Янукович у разі поразки можуть звинувачувати один одного в шахрайстві та подавати апеляції.

Немиря нещадно критикує Януковича, який відбув два строки тюремного ув'язнення за грабіж та інші злочини.

«Було б приниженням, якби Янукович став президентом. Чи можете ви уявити собі портрет злочинця, який висить одночасно у міліцейських дільницях і в дитячих садах?».

Christian Science Monitor

Обидвоє, і Янукович і Тимошенко використали хитрий маневр розділу країни на Схід та Захід, хоча обидва вони вийшли із східних регіонів країни і підтримують свої кампанії за рахунок потужних олігархів.

Янукович користується підтримкою Ріната Ахметова, а Тимошенко, колишній газовий магнат, відома як «Газова принцеса». Її економічне панування було розхитане одночасним залицянням із західними інвесторами та з Медведєвим / Путіним, в надії отримати низьку ціну за блакитне золото.

Її непрозорі плани економічної реформи викликали підозри громадськості і призвели до призупинення термінового кредиту від МВФ. Янукович грає із своїм електоратом, жонглюючи образами Росії й Заходу.

Той, хто візьме на себе президентство, отримає складне завдання. Країна сильно постраждала від глобальної фінансової кризи. У внутрішній політиці, президенту доведеться проводити радикальні реформи, щоб зачарувати незадоволений електорат.

У питаннях зовнішньої політики, новий президент має тримати тактовний баланс між інтересами ЄС і США та інтересами Росії. Наміри ж Росії узагальнені в зауваженні пана Путіна останньому саміті НАТО минулого року: «Україна не є країною, наполовину вона є часткою Східної Європи, а наполовину - частиною російських земель».

Розквіт нових низових організацій, таких як засоби масової інформації, групи спостереження та електронні громадянські ініціативи, обіцяє принаймні деякі елементи демократичного суспільства.

Незалежно від того, хто переможе на цих виборах, США і ЄС мають активно підтримувати місцеві ініціативи, які є найбільш перспективними агентами демократії в Україні. Така підтримка допоможе Україні подолати застарілу і непотрібну гру у Схід-Захід.

інозмі вибори янукович тимошенко