«Для мене вони вороги». Зневага лікарів доводить ветерана до розпачу
Втративши здоров’я на війні, Олексій Подолян звільнився торік із армії. У нього майже не працює ліва рука, є проблеми із зором і памʼяттю. Виснажений і зневірений, він домагається, щоб держава належним чином оцінила його втрату і дала пожиттєву інвалідність. Історія Олексія свідчить про системну проблему, з якою стикається більшість ветеранів.
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
Олексій не згоден із висновком Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) у Дніпрі про те, що його здоровʼя може відновитися. У київському Інституті нейрохірургії підтвердили: зміни незворотні. Тепер на нього чекає ще одна спроба домогтися визнання цього факту державою.
З Олексієм ми знайомі з осені минулого року — тоді він розповідав редакції про проблеми, що виникнули в процесі оформлення інвалідності після травми, яку дістав на війні.
Випадок Олексія, на жаль, досить типовий, принаймні і в редакцію Texty.org.ua, і до правозахисників звертаються й інші ветерани зі скаргами на те, що лікарі в різних інституціях намагаються применшити ступінь шкоди, завданої їхньому здоров’ю, занижають групу інвалідності, замість інвалідності вказують часткову тимчасову втрату працездатності тощо. Про це також пишуть у соцмережах і самі ветерани, і волонтери, які допомагають їм на цьому шляху.
«Центр приниження військових»
«Це не центр оцінювання, а центр приниження військових. Особисто для мене вони не мої співгромадяни, вони вороги, “сєпарня”. Вони там царьками місцевими почуваються, розумієте?» — емоційно описує Олексій Подолян спілкування з лікарями ЦОФСО в Дніпрі, де розглядають скарги на рішення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО).
Ці команди замінили в Україні медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) після торішнього корупційного скандалу, і саме вони ухвалюють рішення про встановлення групи інвалідності чи визначення ступеня непрацездатності людини.
У Дніпрі лікар Семен Орлов із ЦОФСО, за словами Олексія, навіть не дав йому договорити, коли той приїхав через пів країни за поясненнями щодо висновку Центру, так і не отримавши відповіді на свої письмові звернення.
Під час зустрічі лікар одразу звинуватив його в спробі залякування чи підкупу і став викликати поліцію.
Олексій надав нам диктофонний запис цієї розмови:
— Що ви від мене зараз хочете?
— З’ясувати...
— З’ясувати що?
— Чому при незворотних змінах не встановлена… (лікар телефонує комусь, щоб викликали поліцію).
— Тут до мене прийшов Подолян і мені мізки виносить. Я не знаю, що він хоче. Або підкупити, або залякати.
— Ні, підкупити чи залякати я не хочу.
— Він прийшов і в мене щось вимагає. Викликайте, бо він заважає працювати. Я не можу працювати.
Очікувати поліцію Олексій не став, поїхав додому.
«Через отаких, як у Дніпрі, я геть зневірився. За що я взагалі пішов добровольцем, воював і втратив здоров’я?!» — каже він пізніше нам у розмові.
Травма
Олексій пішов воювати добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. Воював у Миколаївській та Херсонській областях. У липні 2022 року разом із побратимами допомагав інженерним військам споруджувати переправу, носили стокілограмові шестиметрові балки. Під час танкового обстрілу його напарник, похитнувшись від вибуху, упустив балку, і вона опустилася Олексієві на шию.
Наступного дня він відчув заніміння лівої частини тіла, почалися головні болі й блювота. У госпіталі виявили ушкодження спинного мозку і поклали в стаціонар. Після тривалого лікування Олексій повернувся на службу.
«Скільки міг, я ходив ще на завдання, — згадує він. — Потім почалися такі моменти, що іноді не міг зрозуміти, де я є. Я міг підставити хлопців».
Також в Олексія погіршився зір, і лікарі повʼязують це з травмою шиї та порушенням кровообігу.
Через ризик паралічу лівого боку тіла Олексію зробили операцію у Франції, поставили в шию кейджі — спеціальні пристрої, що запобігають стисненню хребта. Каже, що з операцією йому пощастило, бо випадково зустрів у госпіталі мера Києва.
«Я перекурював на сходах, аж тут приїхав Кличко з комісією. Заговорив до мене. Я розказав свою історію, пояснив, що потрібна операція. Він дав вказівку відправити мене за кордон. Мене прооперували в Марселі, у Франції. Професор поставив мені кейджі в шию», — розповідає Олексій.
Лікарі
Врешті Олексія направили в резервну роту, а в 2024-му він демобілізувався за рішенням ВЛК.
Справу Олексія розглядала ЕКОПФО в Хмельницькому. Йому спочатку дали третю групу інвалідності. Потім переглянули, призначили другу строком на два роки. Але наслідки для організму, спричинені травмою, яку він дістав на війні, незворотні — так йому казали інші лікарі.
Щоб довести це, Олексій звернувся в Центр оцінювання функціонального стану особи в Дніпрі, але й там йому відмовили.
Ми зустрілися, коли Олексій приїздив у Київ, щоб потрапити на огляд до Інституту нейрохірургії, де йому й видали довідку про те, що зміни в організмі внаслідок травми незворотні.
«Військовослужбовцям, які під час захисту Батьківщини дістали поранення, пов’язані з ампутацією чи іншими незворотними порушеннями функцій органів та систем організму, група інвалідності призначається без встановлення переогляду, тобто довічно», — йдеться в поясненні Правового навігатора ГО «Принцип», яка допомагає ветеранам.
Тепер на ветерана чекає нове коло біганини. Каже, що йому простіше знову пройти комісію, ніж домагатися оскарження рішення попередньої.
Скарги на ЕКОПФО
Випадок Олексія не поодинокий. Лише до ГО «Принцип» надійшло п’ять звернень щодо оскарження рішень ЕКОПФО. Наприклад, на скаргу, подану одним із ветеранів у лютому і липні 2025-го, досі немає відповіді. На дві інші скарги відповідь надійшла через пів року — Центр оцінювання підтвердив рішення ЕКОПФО.
Юристка Ганна Карачевська пояснює, що Центр оцінювання повинен розглянути скаргу протягом не більше ніж 30 календарних днів із дня її отримання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання може підтвердити чи скасувати попереднє рішення або ухвалити нове за результатами нового оцінювання стану здоров’я скаржника. Оскаржити рішення Центру можна тільки через суд.
«Проте станом на сьогодні такої практики в наших юристів ще не було», — каже Ганна Карачевська.
На адвокатський запит ГО «Принцип» щодо відсутності розгляду скарг у Центрі оцінювання в Дніпрі відповіли, що в них багато роботи і через постійні тривоги вони змушені перебувати тривалий час в укриттях. А жодна інша установа не може виконувати їхні функції.
Редакції також не відповіли
Ми надіслали запит до Центру оцінювання з проханням надати інформацію про кількість скарг від початку 2025 року та кількість рішень, які не збігаються з рішенням ЕКОПФО. У передбачений законом термін (п’ять днів) відповіді не отримали.
Спочатку там сказали, що в них проблеми з електронною поштою. Врешті 5 вересня зареєстрували запит, отриманий 26 серпня. Станом на 22 вересня відповіді не було.
Ми також написали скаргу Уповноваженому Верховної Ради з прав людини про перешкоджання доступу до публічної інформації.
Не дивно, що ветеранові, який має проблеми зі здоров’ям, годі самотужки щось домогтися.
Ця гірка і банальна історія однієї людини свідчить про системні проблеми. Якщо така важлива інституція не може нормально функціонувати через постійні тривоги в Дніпрі, то чому б її не релокувати в безпечніший регіон чи не розмістити під землею, все ж таки триває четвертий рік війни.
Якщо багато роботи і працівники не встигають, виявіть причину, найміть додаткових людей. Якщо єдиний метод спілкування з ветераном — викликати поліцію, то проведіть навчання з комунікації та оцінку психологічного стану лікарів. Якщо є звернення щодо справедливості ухвалених рішень, передбачте робочу схему оскарження.
