Від Малоросії до СВО. Що розповідають про Україну російські підручники з історії
Росія, виявляється, напала на Україну, щоб урятувати світ від апокаліпсису. Про це пише оновлений російський підручник з історії для 11-го класу, виданий у 2024 році за редакцією російського урядовця Володимира Мединського. Автори цього та інших шкільних підручників для старшокласників також стверджують, що український референдум про незалежність був незаконним, у пакті Молотова — Ріббентропа винен колективний Захід, а Російська імперія була найгуманнішою з імперій.
Ми прочитали російські підручники з історії з 8-го по 11-й клас, щоб дослідити, як російська влада викривлює в них історію України. За цими підручниками навчаються й українські діти на окупованих Росією територіях.
Знищені книжки
Фотографію нижче зробив Андрій Кожушина в грудні 2022 року в окупованому Маріуполі. Росіяни викидали з бібліотеки Приазовського державного технічного університету українські книжки. Скидали їх на вулицю, а потім палили.
Так само вони чинили в кожній шкільній бібліотеці міста, перевіряли книжкові фонди дорослих бібліотек.
Тільки в Маріуполі на початку окупації росіяни знищили 180 тисяч українських книжок
За підрахунками Маріупольської міської ради, тільки в Маріуполі в перші місяці окупації росіяни знищили 180 тисяч українських книжок і чотири бібліотеки. Серед найбільш постраждалих бібліотека української літератури в храмі Петра Могили.
Росіяни вичищали від «бандерівських» книжок магазини, книжкові шафи покинутих приватних будинків. Спорожнілі книжкові полиці почали заповнювати своїми книжками.
Історія передусім
Влітку 2022 року окупанти привезли в Маріуполь 5 тисяч книжок, восени 2023-го — 9 тонн підручників та художньої літератури. І це лише офіційно — через так зване федеральне фінансування. А ще в окупацію книжки везуть російські волонтери та громадські організації. Їх передають окремі школи з різних регіонів РФ і навіть російська церква.
Книжки різні, серед них багато російської класичної літератури, але найбільше історичних творів і безпосередньо підручників з історії. Їх у школи привезли в першу чергу.
Російська окупаційна влада мала пояснити українським дітям, чому вона їх вбивала, і не шкодувала грошей на підготовку тих, хто це пояснюватиме, — вчителів шкіл.
Усіх без винятку вчителів історії, які працювали в школах до окупації, вивезли до Ростова та Санкт-Петербурга, де відбувалося перенавчання «за російськими стандартами викладання історії».
Російський уряд оплачував українським учителям, які погодилися на співпрацю з ворогом, дорогу, проживання в дорогих готелях, харчування, видавав великі суми на відрядження, аби тільки вчились. А ще для окупованих після 2022 року територій України надрукували нові підручники з історії (з інших предметів підручники для окупації переважно старі, а підручники з російської мови подекуди завозили ще радянські).
Для окупованих територій надрукували нові підручники з історії, з інших предметів вони переважно старі
Нещодавно російський міністр освіти Сергій Кравцов повідомив, що російський уряд протягом трьох років забезпечить усі російські школи єдиними, уніфікованими підручниками з усіх предметів. Щодо історії, то такий уніфікований підручник уже надрукований для 10-го та 11-го класів. І ці підручники вже є на окупованих територіях Донеччини.
«Справжня православна Русь»
Підручник для 8-го класу (В. Н. Захарова та Є. В. Пчелова) розпочинається з Петровської епохи, і в ньому не згадано, що Росії не існувало до сходження Петра I на престол у 1721 році, коли він модернізував «Московское царство», перейменувавши його в «Русское царство». Натомість ідеться про те, що «в той час, коли Росія вже “пройшла великий шлях”, український та білоруський народи тільки починали формуватися». І що саме «Північно-Східна Русь із центром у Москві спромоглася розвинути справжню православну Русь».
Про назву «Русь», вкрадену Росією в України, вже багато написано, але сучасні російські підручники і далі просувають міф про те, що сучасна історія Росії є продовженням історії Давньої Русі зі столицею в Києві.
«Гуманна» Російська імперія
А ще дітям у російських школах розповідають про те, що західні імперії були жорстокі й висмоктували ресурси з підкорених народів, а от «національна політика Росії характеризувалася обережним і терпимим ставленням до звичаїв і традицій різних народів». Але не згадують про те, як саме підкорені народи потрапляли до складу імперії і який спротив чинили.
Російські історики стверджують, що українські землі були органічним продовженням Російської імперії. Згідно з українськими підручниками українські землі входили до складу Московії в результаті російсько-турецьких війн.
Російські історики стверджують, що українські землі були органічним продовженням Російської імперії
Проблема українців завжди була у браку єдності в різні історичні періоди. У ті часи частина козаків билася в складі Російської імперії, частина — у складі османського війська.
Росіяни цей аспект подають як національно-визвольну боротьбу, не уточнюючи, проти кого: «Москва не могла не підтримати національно-визвольну боротьбу українського народу. У результаті середині XVII ст. Лівобережна Україна увійшла до складу Російської держави на правах широкої автономії». Що то була за автономія і чим вона обернулася для України, ми добре знаємо.
Мала Русь і Малоросія
«Зраду Мазепи» російські історики називають причиною згортання вольностей запорожців, що призвело до того, що в 1722 році для управління Лівобережною Україною було засновано Малоросійську колегію.
Докладніше про Полтавську битву, роль Івана Мазепи та російські історичні міфи читайте тут.
Чому малоросійську? Підручник пояснює, що «в імперській Росії Україну офіційно називали Малоросією, а українців — малоросами». І, мовляв, так завжди було.
Насправді Мала Русь — це грецька церковно-адміністративна назва, що виникла задовго до появи Російської імперії, на початку XIV століття, для окреслення Руського королівства (Галицько-Волинського князівства). Давні греки зазвичай називали «малою» країну, яка була колискою цього народу. Тобто Мала Русь — це колиска Русі, корінна Русь, а «Велика Русь» — новоздобута.
Тобто Мала Русь — це колиска Русі, корінна Русь, а «Велика Русь» — новоздобута
Росіяни ж перекрутили цю назву, штучно поширювали її на всі українські землі (що також є історичною помилкою), з однією метою — підкреслити меншовартість українців.
Козацтво і «Новоросія»
У російському підручнику з історії жодним чином не згадується роль запорозького козацтва в освоєнні земель Приазов’я та сходу України. Проте детально описується губернська реформа Катерини II, завдяки якій у лексиконі людей з’явилася горезвісна назва «Новоросія». Не згадується й про те, що більшість міст на півдні та сході України заснували козаки.
Термін «Новоросія» вживався в Російській імперії як назва адміністративної одиниці для південно-українських земель, яка включала території Війська Запорозького, Кримського ханства та Османської імперії в Північному Причорномор’ї та Приазов’ї.
У підручнику не згадується роль запорозького козацтва в освоєнні земель Приазов’я та сходу України
«Охоплюючи цупкими обіймами адміністративно-територіального устрою українські землі, Російська імперія прагнула їх довічної інкорпорації. Ці перетворення внаслідок ліквідації Запорозької Січі та ануляції її володінь поширились і в українському Надазов’ї (Приазов’ї)», — розповів Вадим Коробка, доцент кафедри історії та археології Маріупольського державного університету, який багато років досліджує історію українського козацтва в Надазов’ї.
Читайте також: На карті нинішньої Одеси несподівано багато місць, пов’язаних із козацтвом
Він зазначає, що викривлення справжньої історії краю, приховування ролі козацтва в розвитку цих земель почалося ще за Катерини.
«Це робилося не тільки на догоду імперським інтересам, а й із вигоди призначених на південь України адміністраторів, які прагнули царських нагород і щедрих пожалувань за імітацію заснування нових населених пунктів. Але найсуттєвішою метою все ж таки було висунення на перший план буцімто цивілізаторської місії Російської імперії через замовчування ролі українського козацтва в історії Південної України.
У цьому плані Катерина ІІ маніфестом 1775 року, що побачив світ після зруйнування Січі, явила настанову для підданих, яка передбачала «истребление» «на будущее время и самого названия запорожских казаков», пояснює Вадим Коробка.
Стирання місцевої історії до моменту поневолення — типова практика колонізаторів. Вони намагаються створити уявлення, буцімто справжня історія почалася лише після їхнього приходу.
Але про це не дізнаються українські діти в окупованих Росією містах і селах, які вчитимуть українську історію за російськими підручниками.
«Націоналісти» і «сепаратисти»
Усі, хто хотів незалежності України від Російської імперії на початку XX століття, є націоналістами і сепаратистами, стверджує підручник з історії для 10-го класу авторства російського міністра культури Володимира Мединського та академіка Російської академії наук Анатолія Торкунова.
Володимир Мединський, колишній міністр культури РФ, нині є радником російського диктатора Путіна з ідеологічних питань, також він очолює міжвідомчу комісію з історичного просвітництва РФ.
Його зацікавленість історією проявилася не так давно. Мединський (який, до речі, народився в українському місті Сміла на Черкащині в сім’ї військового) більшу частину життя вивчав журналістику та політологію, аж допоки раптом не захистив докторську дисертацію з історії. І тепер він вважає себе визнаним фахівцем у цій галузі.
Під час російсько-українських переговорів у Стамбулі (Мединський очолював делегацію РФ) він багато говорив про історію, але від його висловлювань червоніли навіть росіяни. Наприклад, ось ця цитата: «Ніколи не намагайтеся обдурити росіян і що-небудь у них вкрасти, тому що мине час — і рано чи пізно росіяни завжди приходять по своє», яку Мединський приписав Отто фон Бісмарку, за твердженням істориків, вигадана. Бісмарк ніколи не казав такого.
Тож не варто дивуватися появі емоційних інтерпретацій, оціночних суджень і відвертих фейків у підручнику з історії його авторства.
«Ще на початку революції на хвилі повалення самодержавства в Києві було створено Українську Центральну раду, до якої увійшли громадські діячі націоналістичного спрямування, які не приховували своїх сепаратистських задумів», — йдеться в цьому підручнику.
Таких діячів автори сучасного російського підручника називають «буржуазними націоналістами» з негативною конотацією, продовжуючи давню традицію радянських підручників з історії. У такому самому дусі висвітлюють українську визвольну боротьбу в цей період і встановлення радянської влади.
Автори підручника підкреслюють, що єдина причина, чому українцям захотілося відокремитися від імперії і стати незалежними, — вплив західних країн. Це перегукується із сучасними наративами російської пропаганди в Україні.
Селянські повстання в Україні та Голодомор
У підручнику замовчуються масштаби і причини масових селянських повстань в Україні в середині 20-х років минулого століття, які спалахнули у відповідь на колективізацію. Очікувано російські історики не згадують і про Голодомор як геноцид українського народу, який вчинила радянська влада, зокрема й для придушення протестів.
У російському підручнику це описано так:
«У 1932–1933 рр. в Україні, на Північному Кавказі, Поволжі, у Казахстані та інших регіонах СРСР спалахнув голод. Він був спричинений наслідками помилок колективізації: скороченням поголів’я худоби, вилученням зерна, що призначалося для посівів, які наклалися на неврожай від несприятливих погодних умов. Від голоду в різних регіонах СРСР загинуло від 5 до 7 млн осіб».
От і все, просто помилки колективізації, погана погода і неврожай.
Читайте також: Цифрові карти від Гарварду доводять, що Голодомор в Україні був штучним
Індустріалізація
Свого часу радянська пропаганда десятиліттями згодовувала своїм громадянам міф про велич і силу радянської інженерії, яка з нуля розробила сучасні на той момент металургійні гіганти та машинобудівні заводи. Міф про велику індустріалізацію, реалізовану Сталіним, до сьогодні живий у головах багатьох людей, схильних до романтизації СРСР.
Російський сучасний підручник історії його реанімує, описуючи цей період. Але в ньому не згадується про те, що радянська індустріалізація — це історія не про самостійні інженерні досягнення, а про масштабний імпорт західних технологій, реалізований на тлі гуманітарної катастрофи в сільському господарстві.
Технології, проєктування, навчання інженерів і навіть менеджмент — усе це забезпечував Захід. СРСР платив за роботу західних фахівців експортом сировини, зокрема зерна, часто вилученого в українських селян у ході насильницької колективізації (докладніше про це читайте тут).
Радянська індустріалізація — це історія не про самостійні інженерні досягнення
В англомовному сегменті Вікіпедії, наприклад, зазначено, що проєктна компанія Albert Kahn Associates Incorporated із Детройта, якою керував знаменитий американський інженер-архітектор Альберт Кан, із 1929 по 1932 рік спроєктувала і побудувала в СРСР 521 завод, зокрема й Азовсталь у Маріуполі.
Друга світова
Ну й про пакт Молотова — Ріббентропа. Сучасні російські підручники описують роль СРСР у розв’язанні Другої світової війни також у найкращих радянських традиціях:
«Радянські кордони були відсунуті на сотні кілометрів на захід, у відносній безпеці опинилися такі економічні та політичні центри країни, як Київ, Мінськ, Одеса. Під захист Червоної армії потрапило українське, білоруське та єврейське населення, що проживає на Західній Україні та в Західній Білорусії».
А спровокували цю угоду, за версією російських істориків, звісно, країни Заходу:
«Несподіване для Лондона та Парижа укладення радянсько-німецького договору означало провал їхньої стратегії, що ґрунтувалася на ідеї стравлювання СРСР та Німеччини між собою. Навіть відверті вороги СРСР визнали його не тільки логічним і виправданим, а й таким, що відповідає інтересам Радянського Союзу».
Читайте також: Втрати України під час Другої світової, завдані нацистами та комуністами
Шкільний підручник повторює радянські міфи, які були спростовані російськими ж істориками. Наприклад, міф про «подвиг панфіловців», які нібито загинули під час оборони Москви. Дослідники встановили, що панфіловці не загинули. Частина з них опинилася в німецькому полоні, частина пішла на співпрацю з ворогом і служила в німецькій поліції. Це доведені факти, на відміну від вигаданої журналістом газети «Красная звезда» Олександром Кривицьким історії про їхній подвиг.
Шкільний підручник повторює радянські міфи
Автори підручника героїзують Сталіна, Жукова, Конєва та інших, детально описують масове бажання молоді йти воювати, перераховують битви, кількість танків та літаків, виробленої сталі та набоїв, але нічого не пишуть про заградзагони на фронті, репресії, зокрема й проти військового командування, про голод, страждання людей у тилу, про м’ясні штурми, які лякали навіть гітлерівців.
Темі Великої Вітчизняної війни в підручнику за 10-й клас присвячено 165 сторінок. Але лише один абзац присвячений найстрашнішій ціні війни — людським жертвам.
Читайте також: Проєкт Texty.org.ua «Війна і долі. 1939–1945: НЕПИСАНА ІСТОРІЯ. Сімейні спогади про Другу світову»
Лише один абзац зі 165 сторінок про війну присвячений людським жертвам
Розпад СРСР та Україна
Темі розпаду Радянського Союзу і сучасному стану Російської Федерації, а також її відносинам з іншими країнами присвячений підручник для 11-го класу, виданий у 2024 році, який написав той самий Володимир Мединський у співавторстві з академіком РАН Анатолієм Торкуновим.
Новий підручник, який отримали всі школи РФ та окупованих територій охоплює події 2022 року. Попередній, виданий у 2020 році, закінчувався 2019-м. Вочевидь, для авторів підручника було важливо оперативно «правильно» пояснити дітям саме період сучасності.
Якщо посібники для 8-го, 9-го класів і навіть підручник авторства Мединського для 10-го класу написані саме як підручники (загалом зберігають нейтральний тон, навіть маніпулятивні твердження підкріплюються фактами й аргументами), то посібник з історії для 11-го класу — це зібрання пропагандистських штампів і наративів, які лунають на російських телеканалах і в заявах керівників країни-терористки з лютого 2022 року.
Образи на адресу українців, України, українських воїнів, не підтверджені доказами звинувачення, маніпуляції, які видаються за факти, — усе це є в кожному параграфі, де згадується Україна.
У тих розділах, де йшлося про горбачовську перебудову, згадуються
«сепаратисти» й «націоналісти», які погрожували російськомовному населенню, і «злочинний Захід», який їх підбурював:
«Націоналістів не хвилювало, що в межах кожної з республік СРСР проживали як представники титульних народів, так і дуже багато вихідців з інших регіонів країни. Радикали не приховували намірів позбутися російського та російськомовного населення».
Розділ, який у попередній версії підручника називався «Демократизация и подъем национальных движений», в оновленому варіанті має назву «Нарастание националистических и сепаратистских настроений, обострение межнациональных конфликтов».
Читайте також: Як відбувалися перші антикомуністичні мітинги в СРСР і як влада пробувала спрямувати обурення у вигідне русло
У новій редакції змінилася розповідь про український референдум, що проводився в грудні 1991 року, на якому 90% громадян УРСР висловилися за незалежність України. У нейтральних раніше абзацах автори додали згадку про те, що референдум, як і пізніше створення СНД, проводився «з порушенням Конституції СРСР та УРСР».
А у висновках про розпад СРСР автори назвали цю подію «крупнейшей геополитической катастрофой ХХ века». Саме так цю подію назвав російський диктатор Володимир Путін у публічному виступі 2005 року й часто повторює досі.
Як про розпад СРСР розповідає російський підручник, виданий раніше
Як про розпад СРСР розповідає російський підручник з історії за редакцією Мединського
«Розпад СРСР став найбільшою геополітичною катастрофою ХХ ст. і господарського комплексу СРСР, що призвело до запуску процесу деіндустріалізації та деградації у всіх сферах життя суспільства» — ось іще одна цитата з підручника, яка повторює тези Путіна на Мюнхенській конференції 2007 року.
Читайте також: НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Як змінилося життя кожного за 30 років
Підсумок розділу про розпад СРСР у російському підручнику з історії, виданому раніше
Висновки про розпад СРСР у підручнику з історії за редакцією Мединського, виданому у 2024 році
Російсько-українська війна
Останній розділ оновленого підручника з історії називається «Причини СВО». Заради нього, вочевидь, росіяни й видали його нову редакцію: щоб пояснити учням, навіщо Росія напала на Україну.
Цей розділ цілковито відірваний від об’єктивної реальності й переказує тези сучасної російської пропаганди.
Колективний Захід начебто спонсорував русофобію в колишніх радянських республіках, фінансував революції, підбурював русофобію, щоб розчленувати Росію і відібрати її ресурси. Український Майдан і Революцію гідності в Україні російський підручник називає воєнним переворотом, чинну владу — хунтою.
Червоним виділено термін «украинский неонацизм», який автори визначають як «озлобленное национальное, языковое и культурное насилие агрессивного меньшинства над большинством».
Але цікаво, що причиною війни в цій оновленій версії російської історії вказується вже не захист російськомовного населення і «жителей Донбасса», яким прикривався Путін, оголошуючи про вторгнення. Виявляється, Росія атакувала Україну, щоб урятувати планету від апокаліпсису!
Цей абзац вартий того, щоб його процитувати:
«Якби Україна, вступивши до НАТО, спровокувала воєнний конфлікт у Криму чи на Донбасі, то на підставі Статуту НАТО Росія виявилася б одномоментно в стані війни з усіма учасниками Північноатлантичного блоку: від США й Англії до Німеччини та Франції. Це був би, мабуть, кінець цивілізації. Цього не можна було допустити».
Власне, тут важко щось додати. Наявність у світі інших освітніх програм з історії та підручників російські автори пояснюють тим, що США і Євросоюз начебто не шкодували ні сил, ні коштів, щоб «перезавантажити нам мізки» і переконати нас в «споконвічній агресивності та колонізаторській сутності Росії».
Читайте також: Як завойовувала і втрачала території Росія. Від Московії до СРСР
Те, як автори привласнюють давню історію України, применшують роль козацтва, ігнорують свою криваву колонізацію багатьох народів, виправдовують злочини радянської влади, підважують факт здобуття незалежності і врешті пояснюють причини сучасної війни, вкотре підтверджує, що мета російської влади — окупувати всю Україну і знищити її як незалежну державу.
Саме цю версію історії вивчають і українські діти, які залишилися на окупованих російською армією територіях або опинилися в Росії. Немає сумніву, що їх готують до війни і з Україною, і з цим «ненависним Заходом».
