Закон про деколонізацію: як Україна позбуватиметься маркерів “русского міра”

Спроби українофобів на чолі з депутатом Бужанським провалити законопроєкт зазнали невдачі, й 21 березня парламент нарешті ухвалив цей історичний документ. Голова Верховної Ради вже підписав закон, залишився підпис президента. Ми детально розповімо, про що цей закон і як він працюватиме.

Про що й навіщо цей закон?

Метою закону, як зазначено в його тексті, є захист "національних інтересів, національної безпеки, забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави" й виконання приписів статті 11 Конституції України, яка зобов’язує державу сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури.

Визнаючи, що "століття російського панування на українських землях супроводжувалися системними заходами, спрямованими на асиміляцію Українського народу, заборону та викорінення української мови та культури, руйнування його традицій, духовної культури та етнічної самобутності, а також систематичними масовими репресіями, наслідком яких стало знищення мільйонів людей", і шануючи пам’ять загиблих, законодавці зазначають, що метою нинішньої російської агресії "є позбавлення Українського народу незалежності і суверенітету та повернення його до стану залежності, як було за часів Російської імперії та СРСР".

На противагу цій російській політиці новий закон проголошує продовження відродження національної пам’яті українського народу й захисту українського культурного й інформаційного простору, започаткованого законами про Голодомор, про вшанування борців за незалежність України, про декомунізацію та про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму.

Документ "визначає правові засади засудження російської імперської політики в Україні, заборони пропаганди її символіки та встановлює порядок ліквідації символіки російської імперської політики".

Відповідно до ухваленого закону:

"Російська імперська політика визнається злочинною та засуджується";

"Пропаганда російської імперської політики та її символіки забороняється";

"Присвоєння географічним об’єктам, юридичним особам та об’єктам права власності назв, що глорифікують, увічнюють, пропагують або містять символіку російської імперської політики, а також держави-терориста (держави-агресора) або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, населені пункти, дати, події, забороняється";

"Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки російської імперської політики в Україні забороняються".

Що підпадає від визначення російської пропаганди й символіки?

Пропагандою російської імперської політики вважають "публічну глорифікацію або виправдання російської імперської політики, поширення інформації, спрямованої на виправдання російської імперської політики, а також публічне використання продукції, що містить символіку російської імперської політики, публічне заперечення злочинів (репресивних заходів) проти Українського народу".

Російською імперською (колоніальною) політикою закон називає систему заходів, "що здійснювалися органами управління, збройними формуваннями, політичними партіями, недержавними організаціями, установами, підприємствами, групами чи окремими громадянами Росії (тут у законі довгий перелік назв цієї держави від Московського царства до РФ), спрямованих на підкорення, експлуатацію, асиміляцію Українського народу".

Також уперше на законодавчому рівні надано правові визначення, що таке русифікація, українофобія й поневолені народи Російської Федерації.

Але найголовніше – чітко визначено, що є символікою російської імперської політики. Це завдання – не таке просте, як може здатися на перший погляд. Адже навіть під час декомунізації іноді було важко провести межу між культурною спадщиною України й комуністичними символами. А що казати про період, який охоплює кілька століть! Наприклад, чи треба ліквідувати пам’ятники й назви, присвячені російським військовим? Здавалося б, однозначно треба. Але як тоді бути з багатьма визначними українцями, які служили в російській армії, починаючи від солдата Тараса Шевченка й майора Івана Котляревського?

Таке саме питання постає і щодо посадовців російських адміністрацій. Або чи треба усувати з публічного простору зображення російського двоголового орла? А якщо це двоголовий орел на фасаді дзвіниці святої Софії, пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО? Ще складніше часом провести вододіл у царині літератури й мистецтва. Отже, як законодавці впоралися з цим завданням?

Символікою російської імперської політики визнано символіку, що містить:

а) зображення державних прапорів, гербів та інших символів будь-якої форми російської держави (разом з СРСР і РФ);

б) гімни Росії чи СРСР або їх фрагменти;

в) зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в російських і проросійських органах влади, політичних організаціях, партіях, збройних формуваннях і "брали участь або сприяли реалізації російської імперської політики", а також працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів.

Виняток (який, однак, не поширюється на працівників радянських органів безпеки) – особи, пов’язані з захистом політичних, економічних, культурних прав українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури.

г) зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, "які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії".

Винятки – такі самі, як і в попередньому пункті.

Саме за цим пунктом підуть за російським кораблем Пушкін, Булгаков і решта трубадурів імперії.

ґ) "зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені подіям, пов’язаним із здійсненням російської імперської політики".

Тут до винятків додано пам’ятники й зображення, пов’язані з опором і вигнанням нацистських окупантів з України.

д) зображення гасел, цитат осіб, згаданих у пунках "в" і "г";

е) "зображення, написи, пов’язані із глорифікацією і виправданням російської імперської політики";

є) назви областей, районів, населених пунктів, вулиць та інших об’єктів топонімії населених пунктів, підприємств, установ, організацій, яким присвоєно імена осіб, що підпадають під пункти "в" і "г", назви подій, пов’язаних з реалізацією російської імперської політики, назви російських географічних, історичних і культурних об’єктів.

До винятків у цьому пункті додано назви, пов’язані з культурою поневолених народів Російської Федерації, — їх не перейменовуватимуть.

Де російську символіку буде збережено?

Закон встановлює два типи винятків із заборони на використання символіки російської імперської політики. Перший – безумовні винятки.

Заборона не поширюється на приватні колекції й архіви, антикварну торгівлю, видані до набрання законом чинності документи, нагороди й відзнаки, об’єкти всесвітньої спадщини, надмогильні споруди на кладовищах, архівні, бібліотечні й музейні фонди (але не експозиції), оригінали бойових знамен (окрім символіки нинішнього вторгнення Росії в Україну) й деякі документи (які засвідчують особу, її громадянство, стан здоров’я тощо).

Інший тип винятків передбачає можливість використовувати російську символіку лише за умови, що це не призводить до виправдання і глорифікації російської імперської політики.

За дотримання цієї умови російські символи можна використовувати в експозиціях музеїв і виставок, у науці, в історичних реконструкціях, творах мистецтва, підручниках та інших навчальних матеріалах, в інформаційній протидії російській агресії, в інформаційних програмах і документальних фільмах, у картах і путівниках.

Також місцева рада або військова адміністрація за власним рішенням може (але не зобов’язана) перенести з публічного простору на цвинтар поховання, що символізують російську імперську політику разом з відповідними пам’ятниками.

Звичайно, навіть при такій деталізації нерідко виникатимуть сумніви, чи є конкретний об’єкт символом російської імперської політики. Розв’язувати спірні питання буде Український інститут національної пам’яті. Саме він "збирає, узагальнює та оприлюднює інформацію про злочини (репресивні заходи) російської імперської політики проти Українського народу, надає роз’яснення та рекомендації щодо реалізації норм цього Закону".

Фахові висновки про реалізацію норм закону готуватиме створена інститутом експертна комісія.

Хто і як усуватиме російські назви й символи з публічного простору?

Закон набуде чинності через три місяці від дня опублікування (якщо його, звичайно, підпише президент. На жаль, є прецеденти невиконання президентом цього обов’язку).

Після цього юридичні особи разом з політичними партіями й іншими об’єднаннями громадян зобов’язані впродовж місяця впорядкувати свої установчі документи, найменування й символіку відповідо до цього закону. Якщо вони цього не зроблять (або принаймні не зроблять усе, що залежить від них самих), суд за поданням Міністерства юстиції має заборонити їхню діяльність. Мінюст сформує комісію, яка стежитиме за виконанням вимог нового закону.

Власники товарних знаків, що містять символіку російської імперської політики, мають змінити свої знаки впродовж трьох місяців.

Органи місцевого самоврядування, державні (зокрема й військові) адміністрації мають упродовж півроку демонтувати всі пам’ятники та інші символі російської імперської політики й перейменувати вулиці та інші об’єкти, назви яких порушують закон.

Для територій, які зараз окуповані, відлік передбачених законом строків починається з дня, коли на відповідній території запрацюють українські органи влади.

За ці самі пів року місцева рада або військова адміністрація населеного пункту, що підлягає перейменуванню, має визначитися з новою назвою та винести її на розгляд парламенту. Після цього Верховна Рада впродовж трьох місяців перейменує населені пункти та райони. Якщо місцева рада чи військова адміністрація не запропонує нової назви населеного пункту, Верховна Рада його все одно перейменує на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам’яті.

Антисаботажний механізм

Як і в законі про декомунізацію, в новому законі про деколонізацію передбачено антисаботажний механізм. Якщо місцева рада за відведені їй пів року не очистить публічний простір від російських символів, це за наступні три місяці зобов’язаний зробити сільський, селищний, міський голова своїм розпорядженням. До того ж, на відміну від ради, яка є колегіальним органом, голова персонально відповідає за виконання закону. Якщо ж і голова громади чи голова військової адміністрації населеного пункту не виконає закон, це повинен зробити своїм розпорядженням голова обласної адміністрації.

Перейменування слід здійснювати, зважаючи на рекомендації Українського інституту національної пам’яті, пропозицій науковців і громадськості. Однак строки консультацій з громадськістю будуть коротшими, ніж зазвичай, і в будь-якому разі не можуть перевищувати 30 днів.

Що буде з пам’ятками культурної спадщини? Приклад Полтави

Закон доручає уряду переглянути статус пам’ятників і пам’ятних знаків, які є об’єктами культурної спадщини й містять російську імперську символіку. Однак щоб створити реальний механізм такого перегляду, потрібно ухвалити ще один окремий закон, який уже проголосовано в першому читанні.

Він визначить критерії, за якими Міністерство культури й інформаційної політики (МКІП) зможе вилучати пам’ятки з реєстру або спрощувати процедуру їх видалення з публічного простору. Якими будуть ці критерії, остаточно стане зрозуміло лише після розгляду всіх поправок і голосування за текст законопроєкту №8273 загалом. Але очевидно, що насамперед братимуть до уваги культурну цінність пам’ятника.

Скажімо, в самісінькому центрі Полтави стоїть так званий Монумент слави, внесений до реєстру нерухомих пам’яток як об’єкт культурної спадщини національного значення. У цьому самому реєстрі як пам’ятки місцевого значення числяться пам’ятники радянським воєначальникам – полковнику Зигіну й генералу Ватутіну.

Два останніх навряд чи можна назвати мистецькими шедеврами, тож, імовірно, МКІП легко викреслить їх із реєстрів, що дасть місту змогу їх позбутися. Натомість Монумент слави є витвором мистецтва, який не можна просто зруйнувати. Водночас від є стовідсотковим символом російської імперської політики, який не має права перебувати в центрі українського міста.

Тож оптимальним виходом буде перенести цей монумент, як і ще кілька, розташованих у центрі Полтави пам’ятників, присвячених Полтавській битві, на територію музею Полтавської битви на околиці міста. Водночас відповідно до закону про деколонізацію інформація в музеї має бути об’єктивною, без жодних прославлянь російських загарбників.

Монумент Слави. Пам'ятник у центрі Полтави встановлено на честь розгрому військ Мазепи й Карла XII. Щоб його прибрати, потрібен ще один закон і рішення Мінкульту. В місті є ще декілька памʼятників "о славє русского оружия".

Такий самий процес відбудеться з об’єктами культурної спадщини по всій країні, що містять російські символи або самі є такими символами. Частину з них буде перенесено з міських вулиць до спеціальних музейних просторів, частину просто вилучено з реєстрів і демонтовано, ще частина залишаться на місці, але з них буде демонтовано невеликі фрагменти з символами російського імперіалізму.

Що ж до об’єктів усесвітньої спадщини, яких в Україні лише сім, то, як уже було сказано, вони підпадають від визначені законом винятки, тож наявну в окремих із них російську символіку ніхто не чіпатиме.

Назви-покручі перекладуть на українську

Разом із назвами-символами російського імперіалізму з мапи України щезнуть і назви-покручі на кшталт Октябрського чи Южноукраїнська. Їхні назви стануть відповідними до стандартів державної мови.

Упродовж двох місяців після набуття законом чинності Національна комісія зі стандартів державної мови оприлюднить на своєму сайті перелік сіл, селищ і міст, назви яких не відповідають стандартам державної мови, а також рекомендації, як відповідні назви мають звучати українською.

Органи самоврядування або військові адміністрації мають провести консультації з громадськістю і вирішити – підтримати запропонований комісією "переклад на українську" (наприклад, перейменувати "Южне" на "Південне") чи запропонувати зовсім нову або повернути історичну назву.

Після цього Верховна Рада впродовж пів року ухвалюватиме рішення про перейменування таких населених пунктів.

Так звільнення публічного простору від маркерів «русского міра», яке торік стихійно розпочалося знизу, стає прямою вимогою закону й має охопити всю територію України. В рамках цього процесу буде прибрано й рештки комуністичних символів, які де-не-де ще збереглися після 8 років декомунізації. Залишиться лише остаточно ухвалити зміни до Конституції про перейменування Дніпропетровської й Кіровоградської областей, але це відбудеться вже після війни.

історія деколонізація памятник закон