Новий водогін, заміна вікон та їжа на вогні під багатоповерхівками. Як в Ірпінь повертається життя
Квітневий ранок, похмуро й прохолодно. Мерзнуть руки — мабуть, більше від емоцій. Готуюся побачити наяву те, що було на екранах телевізорів, на відео та фото в інтернеті. Те, що чулося як недавня артилерійська канонада за десятки кілометрів.
Заїзд в Ірпінь новою трасою — тією, що від Академмістечка в Києві до самого повороту на Ірпінь, має такий самий вигляд, як і до війни. Навіть перший блокпост не вражає, бо в лютому 2014 року на цьому самому місці вже був блокпост і спалена вантажівка — пляма від неї досі залишалася на асфальті. Місцеві активісти з Ірпеня тоді відчайдушно закривали в'їзд в Ірпінь від силовиків, які могли завадити перемозі Євромайдану.
За останні вісім років місто-курорт у сосновому лісі на північний захід від Києва змінилося до невпізнанності. Виросли спочатку п'ятиповерхівки, а згодом і масиви 11-17 поверхівок.
В Ірпінь за новими квартирами й будинками їхали звідусіль, зокрема й з окупованих територій: Криму, Донецька, Луганська. Люди, які залишилися без житла, орендували й купували його тут. Одесити, франківці, криворіжці, дніпряни, харків'яни. Вели в соцмережах сторінки про свої омріяні гніздечка, ділилися фото, коли вагалися щодо вибору ламінату на підлогу чи ролет на вікна, гуляли в нових парках, дискутували щодо вирубування лісів, нумерували фарбою кожне дерево, чіпляли плакати "Ні забудові", шукали місця в негумових школах і дитсадках, хрустіли круасанами в безлічі кав’ярень, їздили велосипедами, записувалися на кілька тижнів наперед до перукарів — місцевих зірок.
![В'їзд в Ірпінь з нової траси. Новобудови, які почали зводити до окупації, постраждали найменше. На узбіччі — новий водогін, який щойно проклали до Ірпеня з Києва](/media/images/Rw4tuTaIWnI91kpIW_UqcHwZQrsXF7akZpdOJHi9dS8Y-6A.original.jpg)
По всій трасі до Ірпеня — поламані й обпалені від вибухів сосни. Важко повірити й відійти від шоку після першого блокпосту. Окопи завдовжки в кілька кілометрів, отвори від куль у рекламних бордах. І водночас — не зрозуміло, чи в окопі, чи в траншеї, — труби, які вже проклали для нової гілки водогону. Мер Ірпеня, Олександр Маркушин, раніше очолював місцевий водоканал. Мабуть, тому якимось дивом услід за деокупацією й розмінуванням міста екстрено знайшли кошти й почали прокладати труби, які в мирний час треба було б роками готувати з проєктом, дискусіями, тендерами, погодженнями й перевірками. А тут за лічені дні в місті вже з'явилася вода за графіком, а далі й постійно.
Також за кілька днів насипали тимчасовий міст у Романівці — там, де через відомий підірваний у березні евакуювали до 40 тисяч мешканців Ірпеня.
![Понад три тижні без зв'язку, води, світла та газу. Серед покинутих тварин, під постійними артобстрілами й прицілами автоматів окупантів. Люди утворили цілі комуни для спільного виживання в екстремальних умовах](/media/images/1xaq_qeXKlrP3hRPCSw5PRpZpS5N51_1btkkreU6wi_Ji3o.original.jpg)
Неможливо уявити, як жили ті, хто не виїжджав з Ірпеня: під важкими обстрілами, у вогні, без води, зв'язку, світла й опалення. Мужні люди, з якими вдалося поспілкуватися, казали, що якби їм м випало вдруге пережити ті страшні дні, то не лишалися б у місті й за будь-яку ціну виїхали б раніше, поки не зайшли російські окупанти. На третій тиждень після звільнення Ірпеня, сусідніх Гостомеля та Бучі тільки закінчилася комендантська година. Два тижні тривали слідчі дії, огляд місця подій, фіксування й опис усіх воєнних злочинів, опитування свідків. Паралельно збирали міни, залишки ракет і снарядів. Пряма мова Генпрокуроки Ірини Венедіктової: "Прокурори та слідчі зафіксували застосування ворогом по мирному населенню протипіхотних мін, мінометних мін 82 та 120 калібру, аеробалістичних ракет "Іскандер-М", шрапнельних снарядів, що є порушенням законів та звичаїв війни". В Ірпені ніколи не було жодних військових об'єктів, це місто-курорт з невеликою промзоною (виробництво склотари, фільтрів для води, кондитерських продуктів) і спальний район Києва на 70-80 тис. осіб населення.
![Брифінг Генеральної прокурорки Ірини Венедіктової 3 травня про завершення першочергових слідчих дій. Пряму трансляцію вів мер Ірпеня Олександр Маркушин на своїй сторінці у фейсбуку. Серед коментарів місцевих мешканців — зокрема питання про світло, воду. Ірпіньводоканал має багато втрат](/media/images/2XzCxNPjZPd4VTx2TXbPiRnO_Zp6rBoNCTHZaLliID41Xpy.original.jpg)
Зараз уже відкрито проїзд в Ірпінь для всіх охочих — логічно, що туди їдуть ті, хто встиг евакуюватися. Їдуть до своїх будинків — глянути що там, узяти речі, оцінити втрати та ймовірність відбудувати.
Місцеві мешканці, які залишались у власних квартирах і будинках, уже призвичаїлися до умов виживання. На ніч зачиняють двері до під'їзду зсередини так, щоб ні ключем, ні домофоном неможливо було відкрити зовні.
Місце, де раніше стояли велосипеди, дитячі візочки й самокати, тепер зайняте столом із зубними щітками, посудом, генератором і подовжувачами, що ведуть до квартир.
Біля входу — саморобні печі, склади дров, гнізда й підстилки для ночівлі бродячих собак, яких підгодовують чим можуть.
![Імпровізована кухня у дворі багатоквартирного будинку, де залишалося приблизно 10-15 % мешканців на весь час окупації](/media/images/rgmPZeHDXjOvJ8ChpPDCuktZhWYwxvjScIa1f1txpdBPWAx.original.jpg)
Дитячі майданчики й газони вже прибрано, але дрібні шматки скла, пінопласту й битої цегли досі всюди.
![У дворі чийсь зручний диван — його винесло вибухом з квартири на 6-му поверсі](/media/images/d7okbWdDOdUiNDHoNxolT5mwH02U09kZy-Bd5JfDFa1E8Ge.original.jpg)
![Район вулиці Мечнікова — один із тих, де росіяни інтенсивно "денацифіковували" квартири та дитячі майданчики. Тут є чимало російськомовних мешканців, які не мають жодних ілюзій щодо Росії](/media/images/ocXbVH7VP2nkYBPEOsRkGw95DSqhmgJDPcS1PU33M37LC22.original.jpg)
Більшість вікон у будинках Ірпеня розбито. Мовою статистики — це 70% пошкоджених житлових будинків.
Що таке квартира з розбитими вікнами? Це сплюндроване людське житло. З вулиці залітає пил, якого багато довкола. Уламки скла ріжуть штори, дрібно січуть стіни та меблі. Від вибухів розбиваються світильники, вилітають вентиляційні решітки. Від морозів замерзають і тріскають водопровідні та опалювальні прилади. Не всі квартири в Ірпені зазнали російського мародерства. Багато чоловіків, які охороняли свої будинки, пережили окупацію чи бойові дії (місто було наполовину окупованим), хоча контакти з російською армією могли коштувати життя.
У березні ще були сильні нічні морози, тому розбиті вікна закривали подушками й ковдрами. Виживали за умов, де навіть свічок уже не було, до того ж виживали насамперед ті, хто фізично не міг евакуюватися: пенсіонери та люди з інвалідністю.
![Район, куди українці зі східних і південних областей України ще зовсім нещодавно переїжджали родинами та перевозили літніх батьків](/media/images/FZNpNXfKE6tpQxec1aUtToEvUV3BRUj4HrG8CAOYjSyZOz8.original.jpg)
Тільки на початку травня в Ірпені почали відкривати продовольчі магазини й аптеки.
Весь квітень продукти можна було отримати або від волонтерів (зокрема й гарячі обіди), або, якщо була можливість, — виїхати за покупками в Київ. В Ірпені відділення банків і кілька банкоматів відкрили у травні.
Міська влада насамперед узялася відновлювати електропостачання (згорілі трансформатори, знесені стовпи та обірвані проводи), зв'язок (інтернет і телебачення), постачання води та газу.
Райони й будинки, які менше зазнали пошкоджень, отримали блага цивілізації ще в середині квітня. Сміття з доріг прибрали на початку квітня, насамперед цим займалися міські комунальні служби й волонтери, які ставали в чергу, щоб допомогти місту. Також здійснили ямковий ремонт доріг, адже транспорт у місті — це доставлення всього необхідного. До того ж щодня в Ірпінь приїжджають міжнародні делегації, оглядають наскрізні отвори в житлових будинках і почорнілі стіни. Також відновили роботу маршрутки до Києва.
![Нині в Ірпені, за словами мера Олександра Маркушина, забезпечено майже 100% водопостачання, 80% електропостачання та 20 % газу. Дійсно, міські комунальники надзвичайно швидко заварюють дірки на трубах, завозять нові стовпи освітлення, тягнуть електрокабелі та інтернет](/media/images/KM00vdMT7Zk_nwBzPyEjY12k3qAVZ7HzwR64tdoGLfT0Fyj.original.jpg)
![S9AoaqhDh656Ueqg5NEa9JxhWGGewFuTN6zSorxdqCMImUQxpW94PnICW4KrCfG6hzoZi9jTxm7qjd2W9tJZONPpPB8k0GKD4RwYWLtETDuL-HgSOkMdRQpKjaxhygMd8oSZWHVNggjEYdfxEw_RKpQ64gI](/media/images/S9AoaqhDh656Ueqg5NEa9JxhWGGewFuTN6zSorxdqCMImUQ.original.jpg)
Проте це не означає, що місто одразу ожило. До початку фінансування хоча б заміни вікон справа ще не дійшла. Комісії вже приїжджають, голови ОСББ подають площі пошкоджень. Міський голова закликає надсилати фото руйнувань на різні номери спеціальних телефонів — окремо для ОСББ, окремо для повністю зруйнованих і окремо для пошкоджених приватних житлових будинків.
Парки Ірпеня, які так приваблювали людей, лише ступили на шлях повернення дитячого сміху й радощів буття, попри цвіт тюльпанів і весняні аромати.
![Три поховання в новому парку “Мама”. За словами Ірини Венедіктової: “Підтверджений розстріл з танку автомобіля, яким жінка з 12-річним сином та, ймовірно, чоловіком намагалися евакуюватися з міста. Останки їхніх тіл поховали місцеві мешканці на території парку"](/media/images/HS3sj1u9I88g--7Vqjxv_SHvHGCaHA4OjZMuhIYfUxESyce.original.jpg)
![Новий парк "Мама"](/media/images/nLdEIUdB12OpGE3TGJsJIUpRxLEfdyNh7xagK-RUsZxXH69.original.jpg)
![PL9-KbzCOWxfiDMr8yayimEufJ4PofdhzScG-aiCDfRPDR_DibIfaI3hA-1_x8vQQY0FbCtfU_8k79PaAPjD80upKgvsetqIWL8bB6OySK-__SNwuvL8dSvfmQgTgoQACY3v26h1_-WPqwLNSMl_0iccnNU](/media/images/PL9-KbzCOWxfiDMr8yayimEufJ4PofdhzScG-aiCDfRPDR_.original.jpg)
Багатьом досі психологічно важко повернутись у місто, що втратило безпеку. У деяких будинках залишилися квартири-щасливчики, де майже все ціле. Але водночас у кожного є сусіди, де в квартирі як мінімум розбито вікна або просто суцільна діра на вулицю. Відчиняєте вхідні двері — а там панорама міста на всю зовнішню стіну й чорні обгорілі стіни. Або зламані чи прострелені вхідні двері, розкрадене майно, осколки снарядів у холодильнику або у ванній. Уявити таку кількість насильства, фізичних і психологічних травм, знайти способи швидко їх подолати — непросте завдання, досвіду розв’язання якого більшість ірпінців не має. Також значні руйнування отримав найбільший навчальний заклад Ірпеня — Державний податковий університет. Навчальні корпуси, спортивні зали й гуртожитки потребують як мінімум пів року, а то й року для капітального ремонту та відновлення.
![Житловий комплекс “Ірпінські липки” на в’їзді з Гостомеля — сьогодні одне з найбільш відвідуваних місць іноземних делегацій. Дехто з мешканців цього ЖК має родичів у Росії, які надійно засіли в полоні пропаганди та заперечують і замовчують навіть те, що бачать їхні діти](/media/images/8v7_Hd_6cFlVCKhQfdMc61tYcs75l9bafSlbtLEyRfSX1mu.original.jpg)
![Z29h6MClqDucSdoVTuLpCpJMEAHAZYS7_Jg5e_sWuxP-5AXhoQL_RLEb8YGsT8SC2lDqALGAMAIUMLpJtXHLUwDu8b6AsjWq-EYXBbR4Pi7VxLvCljj-vcnOYrdar333l_MCOXd728m0ouG4Z1PSP835UOU](/media/images/Z29h6MClqDucSdoVTuLpCpJMEAHAZYS7_Jg5e_sWuxP-5AX.original.jpg)
![Знищений приватний сектор на Гостомельському шосе в Ірпені](/media/images/z5plgD1UB5HzKfCId1dLZcXSSp7dm9wkn0SGcHTTTpz_D6M.original.jpg)
Очевидно, що першочергові завдання вже виконано. Збудовано тимчасові мости через річку Ірпінь зі сторони Романівки (нова траса з Києва) та Гостомеля (з Оболоні). Вивезено згорілі машини та військову техніку. Інтенсивно триває відновлення енергопостачання, хоча з комунальними платежами дуже проблематично.
Більшість людей покинула свої житла, у багатьох були борги по комуналці станом на лютий, а далі втрати комунальних підприємств зросли до немислимих цифр — їх відшкодовують коштом донорів і пожертв від міжнародних фондів, благодійників, а також авансовими роботами з відстрочками оплат.
![В Ірпені насамперед прибрали вибухонебезпечні уламки та снаряди, зробили ямковий ремонт доріг](/media/images/PHDslsdKaUam8r3R7qEoblg-c-S2yaCeSZ1IKW6gvUpzxtG.original.jpg)
До масового повернення мирного населення, а особливо більшості, до якої належали молоді мами й родини з дітьми, ще далеко, хоча кожен наближає їх як може.
Чи актуально зараз порушувати питання, які були проблемою для Ірпеня до вторгнення: розвиток сучасних робочих місць, молодіжних центрів, ІТ-галузі, інвестицій у модернізацію наявних підприємств, розробку торфових родовищ і машинобудування? Згадувати про перевантаженість шкіл і садочків, надмірну щільність забудови, відсутність громадського транспорту, електротранспорту, вузькі дороги при мікрорайонній і стихійній змішаній забудові, відсутність стратегії мобільності, залежність від щоденної міграції в Київ на роботу й у зворотному напрямку, розвиток участі громади в ухваленні рішень, залучення фахівців з містобудування, конкурси на найоптимальніші рішення.
Сьогодні це — снігова куля проблем, ресурс для розв’язання яких у сотню разів менший від потреб. Треба багато віри в ЗСУ та в себе, а також бажання ще більше ризикувати, ніж у попередні вісім років нової історії України.