Антиросійські провокації від маріонеток Заходу. Моніторинг росЗМІ за 18–24 квітня
Російські дезінформатори продовжують присвячувати війні та її наслідкам для Росії кожну третю новину. А ми продовжуємо аналізувати новини російських сайтів та робити огляд того, що ворог розповідає власному населенню про напад на Україну. Для цього проаналізували близько 10 тисяч новин з російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, що прицільно поширюють російську дезу.
Оточення Азовсталі та погрози українськими провокаціями
Минулого тижня з російських новин можна було скласти враження, що вся територія України вмістилась у Маріуполі – абсолютна більшість новин про бойові дії стосувалась захоплення міста та оточення українських військових, які утримують позиції на "Азовсталі".
Як наслідок, російські новини поєднували оптимістичні обіцянки провести в Маріуполі 9 травня акцію «Бессмертный полк» з дискредитацією українських «наемников и неонацистов», які нібито «боятся сдаться в плен России ввиду большого количества совершенных ими военных преступлений». Вони багато писали про гуманітарну допомогу жителям Маріуполя, продовжуючи ігнорувати першопричини того, чому взагалі жителі колись великого індустріального українського міста зараз потребують гуманітарної допомоги.
Загалом російські дезінформатори продовжують підтримувати наратив про «освобождение» українських міст. Проте, оскільки про значні військові успіхи не йдеться, використовують прийом гучного (але безпідставного) теоретизування про те, які міста треба «звільнити» наступними. Часом навіть не помічаючи, як «освобождение» міст у тому ж реченні перетворюється на «взятие».
Російське міноборони (а за ним – і всі інші рупори російської пропаганди) так само вдається до голослівних теоретизувань з метою залякування своїх же громадян та виправдання війни. Вони використовують кожну нагоду, щоб звинуватити Україну / США / НАТО в майбутніх провокаціях – тільки на riafan.ru за минулий тиждень опублікували 31 статтю зі словом «провокация». Пишуть про можливі «провокации с целью обвинения российских войск в применении химического, биологического или тактического ядерного оружия». А минулого тижня разом із РПЦ поширювали лякалки, що «Киевские нацисты не упустят возможности устроить в пасхальную ночь очередную кровавую провокацию».
Зазвичай залякування провокаціями не мають конкретних дат, а отже, не потребують спростувань. Проте свято Великодня стало винятком, і відсутність провокацій з боку українських спецслужб все ж потрапило до російських новин. Щоправда, під заголовками на кшталт «Жители Херсона провели пасхальную ночь под защитой российских военных».
Постачання зброї в Україну з метою знищення українців
Постачання західної зброї в Україну не дає спокою росіянам. Тому вони намагаються цей процес дискредитувати, наголошуючи, що вся ця зброя «может оказаться не в тех руках» – і взагалі, що постачання зброї в Україну залишають США беззбройними: «Вашингтон рискует исчерпать запасы военной техники и оружия, что приведет к значительному снижению обороноспособности страны».
Очевидно, що дезінформатори використовують постачання зброї та грошову підтримку України як доказ зовнішнього управління. Менш очевидно – використання підтримки України як аргументу на користь тези про бажання Заходу знищення України:
«США вместе с подконтрольными западными странами, увеличивая объемы поставок оружия Киеву, делают все, чтобы затянуть спецоперацию, и тем самым показывают свое намерение воевать “до последнего украинца”».
«Впрочем, как указывают наблюдатели, «обещать — не значит жениться», и все виртуальные «миллиарды долларов на восстановление» скорее выглядят как финансовый стимул для Киева — с целью заставить его как можно сильнее сопротивляться в ходе военной операции РФ».
У пошуках виправдання своїх воєнних злочинів
У Росії так мало яскравих позитивних історій з цієї війни, що дезінформатори для мобілізації російської авдиторії перетворили на мем бабусю з червоним прапором та експлуатують свій контрнаратив про «информационные вбросы с обвинениями России в якобы совершенных ей чудовищных военных преступлениях». Повторюючи знову і знову, що події в Бучі й Краматорську – лише фейки.
Як аргумент на користь своєї правоти вони використовують зменшення уваги до цих подій: «случаи с Бучей и Краматорском имели короткий информативный всплеск, а когда российская сторона начала настаивать на разборе этих происшествий в Совбезе ООН, то вся шумиха вокруг этих событий исчезла».
А всі натяки на “розуміння” російськими дезінформаторами дійсних масштабів спричинених трагедій закінчуються пропагандистськими штампами про звірства українців проти самих же українців:
«Нашим Вооруженным силам инкриминируется такое, от чего просто волосы дыбом встают – «резня в Буче», «ракетный удар по Краматорску»… Причем никакие, самые неопровержимые доказательства того, чтовсе это дело рук самих украинцев, просто не принимаются во внимание».
Усі вони – маріонетки Заходу у війні проти Росії
Колективний Захід продовжує посідати важливе місце на сторінках російських ЗМІ. На тлі невдач російської армії в Україні Захід перетворюється на повноцінного учасника конфлікту, який мріє «о стирании России как государства». Тому особливе місце посідають новини з фокусом на пряму участь у війні представників НАТО та США, що «использует Киев как марионетку в своем конфликте с Россией», натякаючи на те, що саме вони заважають здобути швидку перемогу РФ.
«Поставкой оружия и инструкторов занимается Лондон, охраной Зеленского — Лондон, во Львове — бешеное количество британцев. Даже по руководству самой военной операцией видно, что там есть присутствие британской военной мысли».
Крім того, серед найбільш згадуваних у росЗМІ політиків вже не перший тиждень у топ-10 тримається Борис Джонсон. А Байден за своєю популярністю поступається лише Путіну та Зеленському. А отже, наратив про зовнішнього ворога залишається одним із центральних наративів російської пропаганди.
Захід не лише бере участь у війні на боці України, а й налаштовує проти РФ інші держави. Наприклад, керівництво Німеччини не могло добровільно діяти проти Росії, але «немцев очень хорошо обработали пропагандой», «немецкий народ, «подаривший миру великих ученых и композиторов», сегодня «загнан под лавку и не способен сам навести порядок в собственной стране».
Усі “недружні кроки” країн, які раніше були членами СРСР, теж пояснюються зовнішнім управлінням. Наприклад, стосовно рішення Молдови заборонити використання георгіївської стрічки та Z-V символів було дане пояснення: «республику Молдова буквально через день посещали министры иностранных дел, премьер-министры, руководители парламентов, президенты практически всех европейских стран. До этого они даже не знали, что такое Кишинев».
Гіркими для Росії є новини про бажання Швеції та Фінляндії приєднатися до Північноатлантичного альянсу. Проте причини цих намірів пояснюються діями агентів НАТО, які затягують країни до блоку, а не діями керівництва Росії: «адепты вступления в НАТО в правительственных кругах фактически наплевали на международное право и ряд важнейших соглашений», а «для самих этих стран такой шаг принесет политические и экономические проблемы»
Росія має сильних союзників
В уявлені та на сторінках російських ЗМІ Росія продовжує відігравати вагому роль на світовій арені та «оставляет за собой право на ответные меры» на «недружественные действия» інших держав, які не подобаються Кремлю, як-от «высылки российских дипломатов». Москва створює новий світ для того, щоб «воплотить “мечту” многих стран о конце гегемонии доллара в мире. По его мнению, прекратить господство поможет создание торгового союза и новой мировой валюты Россией, Китаем и Ираном».
Новинарі намагаються створити картинку, на якій існує антизахідний союз держав, що поряд з Росією протистоять західним країнам та НАТО:
«Китай будет и дальше укреплять стратегическое сотрудничество с Россией при любых обстоятельствах».
«Запад решился на авантюру, попытавшись «замазать» Индию, но не получилось. Индия отказалась входить в антирусский союз».
«Саудовская Аравия решила отвернуться от США и примкнуть к России и КНР».
Заперечення дефолту
Російські новинарі продовжують коротко та сухо писати про нові санкції проти Росії. І дуже активно та ґрунтовно описувати всі спроби мінімізувати їхній вплив. Як, наприклад, про створення турецької авіакомпанії для перевезення російських туристів або відкриття продажу квитків на рейси з Москви до Афін.
А новини про «искусственный дефолт в России» поповнили новою тезою, що це насправді дефолт не в Росії, а на Заході: «заморозку активов Центрального банка России на Западе можно трактовать как своего рода дефолт с их стороны, потому речь идёт о деньгах России, которые ей не возвращают».
Методологія
Ми зібрали всі матеріали з російських та окупаційних сайтів, які завантажились для традиційного моніторингу дезінформації. До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних та прикладах абзаців з теми й будували висновки.
Сайти: riafan.ru, lenta.ru, ukraina.ru, dni.ru, ruinformer.com, kommersant.ru, sevastopol.su, kafanews.com, newsland.com, meridian.in.ua, russian.rt.com, life.ru, sobytiya.info, regnum.ru, naspravdi.info, vz.ru
