Гроші громадянського суспільства

Фінансування громадських організацій в Україні часто викликають дискусії і суперечки. Не секрет, що значну частину коштів складають "західні" гранти. Однак, незважаючи на масштаби, іноземна грантова підтримка не забезпечила розвиток громадянського суспільства ані як розгалуженої мережі організацій, ані як спроможності громадян до колективної дії для задоволення та захисту їх потреб. Попри успіхи окремих громадських організацій, як, наприклад, заборона паління в громадських місцях, більшість з них залишаються слабкими і не мають довіри з боку влади та суспільства.

Незначні результати грантової підтримки громадських організацій зумовлені тим, що українське суспільство не бере в цьому активної участі. Оскільки громадяни не є замовником діяльності громадянського суспільства, то, відповідно, і не довіряють його результатам. Натомість, справді ефективні громадські організації можливі лише за умови, що їх діяльність «замовляють» і, відповідно, фінансово підтримують держава або суспільство. Наразі в Україні частка державного фінансування в бюджетах українських організацій складає 8% проти 20% грантових коштів, що є одним з найнижчих показників в Європі. Натомість, у країнах Європи обсяги державної фінансової підтримки громадських неурядових організацій збільшуються, оскільки саме вони ефективніше надають послуги населенню. В Україні ж така підтримка залишається незмінно низькою.

Причин для такої державної політики багато, але ключовими є дві. По-перше, представники влади не розуміють ролі громадських організацій в забезпеченні та представництві інтересів громадян, а тому часто бачать в них скоріше конкурентів, ніж партнерів. По-друге, передача громадським організаціям частини бюджетних коштів для задоволення потреб населення потенційно зменшує обсяги «корупційного» освоєння.

Низькими є і показники фінансової підтримки громадських організацій України з боку громадян.

Низькою є і фінансова підтримка громадян. Так частка членських внесків та індивідуальних пожертв в бюджетах громадських організацій складають 14% і 4% відповідно. Такий стан справ має просте пояснення: рівень довіри до громадських організацій з боку населення України становить лише 28%. Утім, це пов’язано не тільки із слабкістю самих організацій, але і з поширеністю серед українців патерналістських очікувань: вирішення більшості проблем вони покладають на владу. З іншого боку, низький рівень доходів громадян та надмірний податковий тиск також не створюють сприятливе середовище для фінансової підтримки громадських організацій з боку громадян. За таких умов гранти стають чи не єдиним виходом для громадської діяльності в Україні.

У 2012 році мали місце декілька важливих подій, покликаних змінити стан громадянського суспільства. Прагнучи довести, що демократія залишається серед пріоритетів, Віктор Янукович затвердив Стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства. Документ передбачав цілий ряд заходів щодо змін умов діяльності громадських організацій. Треба віддати належне владі в тому, що на законодавчому
рівні дійсно відбулися важливі зміни: суттєво спрощено умови реєстрації, створено додаткові можливості для діяльності громадських організацій і їх участі у формуванні політики. Програми сприяння розвитку громадянського суспільства ухвалено також на регіональному рівні. Утім, реальним індикатором сприяння розвитку третього сектору лишається бюджет.

Бюджет 2013 року не став успішним прикладом в частині фінансової підтримки громадських організацій. Фактично, передбачено традиційні видатки для підтримки традиційних організацій. Загальна передбачена сума по різним програмам складає 194 мільйони гривень. Однак, ці кошти розподіляються нерівномірно.

Найбільше коштів в бюджеті передбачено для організацій фізкультурно-спортивного спрямування. Для них Державна служба молоді та спорту отримала 69 мільйонів гривень. Окрім цього, дві організації отримають фінансування «окремими рядками» державного бюджету: «Колос» - 9 мільйонів гривень від аграрного міністерства, і «Динамо» - 21 мільйон від МВС. На другому місці всеукраїнські організації інвалідів та ветеранів, яким Міністерство соціальної політики передбачило 78 мільйонів, на третьому - 10 мільйонів для всеукраїнських молодіжних та дитячих організацій через Державну службу молоді та спорту. Наостанок, державний бюджет передбачає також 1 мільйон гривень для асоціацій органів місцевого самоврядування.

Такий розподіл коштів далеко не відповідає сучасній структурі громадянського суспільства. Наприклад, не передбачено залучення аналітичних та експертних центрів, організацій, які займаються захистом прав вузьких груп населення, екологічних і журналістських організацій тощо. Окрім цього, тільки частина з виділених коштів буде розподілятись на конкурсній основі, решта ж - у ручному режимі, що має наслідком корупцію. Загалом, виділені кошти скоріше консервують стан недостатнього розвитку громадянського суспільства, обмежують доступ нових організацій і, в кінцевому підсумку, можливості задоволення потреб українців.

Позитивні зміни відбулись і на регіональному рівні. На кінець 2012 року 17 областей мали регіональні програми розвитку громадянського суспільства. Більшість з них передбачили конкретні суми для підтримки розвиту громадянського суспільства, від фінансової підтримки громадських організацій до спеціальних навчань, на наступні 2-3 роки. Зокрема, Полтавська область планує виділити 16,5 тисяч гривень на рік і відповідна сума закладена у бюджет області на 2013 рік. Рекордну суму в рамках своєї програми передбачила КМДА – 73 мільйони гривень на 4 роки.

Однак, подальше співставлення програм і реально передбачених коштів на 2013 рік показує сумну тенденцію. Тільки 8 областей передбачили в своїх бюджетах кошти для громадянського суспільства на 2013 рік. З них тільки 2 області передбачили суму, яка була закладена в програмі. При детальному аналізі ми отримаємо майже 35% виконання, за які нещодавно Віктор Янукович критикував уряд у здійсненні реформ. Саботаж?

Щоб збільшити, натисніть на світлину

Відсутність державних коштів для громадських організацій реальний показник сприйняття його розвитку в органах влади. На тлі поглиблення економічної кризи уряд і обласні адміністрації могли б знайти чимало рішень завдяки громадським організаціям та їх діяльності. Наприклад, в Німеччині тільки одна організація Карітас створює 400 тисяч робочих місць, , а у Нідерландах в третьому секторі працює майже 16% економічно активного населення. У середньому ж у Європі громадські організації виробляють 6-8% ВВП. В Україні ж це 0,73%, і схоже, що передумов для активно росту найближчим часом не буде.

Анастасія Красносільська,
Експерт програми розвитку громадянського суспільства
Українського незалежного центру політичних досліджень