«Мотай, коли, вдягай, клади. Приймайте, закидайте, зачиняй борт. Привіт, пока, махни там нашим! Хочете кави? Нема часу. Передавай вітання. Закиньте цигарок. Чекаємо на евак. Повертайтесь без поранених. Побачимось.День, ніч, день, ніч, день, ніч, цифри на дошці, ряди коробок, відра пелюшок. День, ніч, день, ніч, день, ніч. Заглянь собі в очі, вони більше не дивуються».Відомий український журналіст і редактор Євген Спірін нині служить у Національній гвардії. Він працює медбратом, допомагає лікарям рятувати поранених у стабпункті поблизу передової і веде щоденник, у якому описує побачене й пережите там під час цієї зими (2024–2025 років).З дозволу автора публікуємо ці дописи та світлини.