Світ після людей

Цей матеріал я присвячую моєму синові Макару
Надя Кельм

Read this article in English

Майже 40 років тому близько 2,5 тис. квадратних кілометрів перетворилося на непридатну для життя зону. Відбулася безпрецедентна за масштабами мирного часу евакуація населення, згортання господарської діяльності. Ми добре знаємо причину — Чорнобильська аварія, найбільша техногенна катастрофа в історії людства.

Всі ілюстрації тут — рідкісні види, внесені до міжнародних та українських охоронних списків

Цибуля ведмежа
(Черемша)

Альдрованда
пухирчаста

Але зона відчуження не стала пусткою. Територію, з якої відступили люди, почала займати природа. Так, у перші місяці після аварії на ЧАЕС великі дози радіації нищили і тварин, і рослини, саме так виник сумнозвісний Рудий ліс. Проте вже за кілька років дослідники помітили зростання чисельності типових і появу рідкісних видів флори та фауни в зоні відчуження.

Могильник

Через 15–20 років сотні тисяч гектарів зони відчуження стали полігоном для унікального природного експерименту, що набув світового значення. Сотні видів тварин, зокрема й червонокнижних, знайшли тут прихисток.

26 квітня 2016 року, у річницю трагедії, держава оголосила про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, найбільшого за площею в Україні. Його внесено до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Фауна

Найвідомішими мешканцями Чорнобильського заповідника, мабуть, є коні Пржевальського. Ще в 1990-х роках вони тут створили унікальну вільну популяцію. Та крім них тут живе більше ніж 300 видів хребетних тварин, із яких 75 занесені до Червоної книги України, 14 — до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи і 16 — до Європейського червоного списку.

Багато видів птахів перебуває під охороною Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин.

Видра
річкова

Окремої уваги варте здичавіння покинутих людьми корів — тварин, яких людина приручила одними з перших і яких уже важко сьогодні уявити в дикій природі. Вони утворили групу з чіткою ієрархією, яка чудово виживає та відтворюється без ветеринарів, зоотехніків і стійла.

На території заповідника розставлені фотопастки, які фіксують великих хижаків (бурий ведмідь, рись, вовк) та копитних (лось, олень, косуля).

Попелюх

Сьогодні видовий склад тварин цієї території відповідає складу фауни Поліського регіону.

Флора

До XVIII–XIX століття тут усе було вкрите лісами, але на початку XX століття в регіоні з’явилися виробництва скла, поташу та видобуток руди, які активно використовували деревину і землі. Почалася меліорація, і лісові землі освоїли для сільського господарства. Ліс зменшився, а разом із ним стали зникати деякі види рослин. Після Другої світової війни території почали засаджувати нетиповими для цієї місцевості соснами. Вони та висушені болота стали чинниками легкого поширення пожеж (докладніше про це читайте в нашому проєкті “Тортури димом”). Тож одне із завдань заповідника — відновити болота.

Верблюдка
гісополиста

Щавель
український

Сучасні природні зони Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника

Природні зони Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника з 1986 по 2020 рік

Якщо подивитися на цю територію з космосу, то насамперед видно, як швидко після 1986 року стираються рукою природи поля.

Сьогодні рослинний світ заповідника налічує 1256 видів судинних рослин, 120 видів лишайників та 20 видів мохів. Тут ніхто не заважає рости 46 видам флори з Червоної книги України і 5 видам із Європейського червоного списку.

Нині ця зона належить до широколистяних лісів за характером рослинності.

Окупація

На щастя, екосистема майже не постраждала. Окупанти грабували офіси заповідника: викрали автомобілі, офісну техніку, тепловізори, фотопастки, дозиметри, сейфи з документами, генератори, GPS-трекери, меблі, квадрокоптери, лабораторне приладдя, інструменти, засоби індивідуального захисту, спецодяг та особисті речі працівників. Частково зруйнували приміщення в місті Чорнобилі та спостережний пункт у селі Рагівка, повністю знищили приміщення в Чорнобилі на вул. Котовського, 4 і Координаційний центр оперативного управління пожежами та надзвичайними ситуаціями.

Деркач

Чому тварини живуть, а люди ні?

Інтерв’ю із завідувачем наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денисом Вишневським

Головне дати потомство

— Як на живі організми впливає радіація? Як ви оцінили б їхній стан у зоні зараз?

Вечірниця
мала

Те, що в зоні відчуження заборонено жити людині, не означає, що там не можна жити іншим живим організмам. Тварини так довго не живуть, як люди, щоб дожити до якихось проблем зі здоров’ям, пов’язаних саме з радіацією.

Палеоорнітолог Олексій Горобець розповів Texty.org.ua, що свого часу в зоні відчуження досліджували вплив радіації на пташок кропив’янок, їх ще називають славками. І ось на молекулярному рівні в клітинах певні зміни справді знайшли. Але ці пташки переважно не доживають до того часу, коли могли б відчути на собі вплив цих змін, — їх ще раніше з’їдають різні хижаки.

Смілка
литовська

Козельці
українські

Підходи до збереження рослин, тварин і людей абсолютно різні. Якщо є можливість зберегти лише робоче покоління в популяції тварин, то це вже добре.

Система захисту в людей будується на тому, щоб ми гарантовано зберегли всю популяцію, а не тільки людей дітородного віку. Тому тут немає жодної суперечності, просто є різні підходи.

Радіочутливість у різних організмів також різна. Для тих самих комах, як на мене, майже все одно, є радіація чи немає. Крім того, коли у світі нині спостерігається справжня криза зі зменшенням кількості комах-запилювачів, зона відчуження може працювати як певний рефугіум для них (рефугіум — локація, де вид чи група видів може пережити несприятливі для себе умови існування. — Ред.).

Кінь
Пржевальського

Кінь
Пржевальського

Вовки, рисі, коні

— Яка чисельність у зоні відчуження коней Пржевальського, рисей, інших загрожених видів?

Коней ми більш-менш обрахували якраз перед війною. Наші працівники тоді постійно натикалися на їхні стада. Загальна кількість їх на той час становила 130–140 особин.

Рисей ми нарахували приблизно 40. Щодо вовків, то в зоні їх має бути приблизно 8 зграй. Причому кілька з них займали і нашу, і білоруську територію. Зрештою у своїх підрахунках ми вийшли на цифру 50–60 особин на нашій території.

У Чорнобильській зоні мешкає мінімум один ведмідь, а може, й більше. Все ж таки не виключаю, що ведмедів там може бути кілька. Вже і сліди бачили, і фотопастки фіксували ведмедів регулярно. Але для повного підтвердження, що ця тварина тут не прохідна, а саме постійно мешкає в цій місцевості, ми маємо зафіксувати факт розмноження або те, що вони тут залягають у сплячку.

Наголоватки
волошкові

Поширенню зубрів у зоні в усіх сенсах завадили катаклізми останніх років. Спочатку ковід, і ми заморозили проєкт переселення зубрів із Польщі. Потім, за інформацією з білоруської частини зони, стадо зубрів, яке в них було, начебто мало перейти до нас.

Тобто воно в них було, а потім зникло, начебто перейшло через кордон. Але буквально одразу після того, як ми цю інформацію отримали, почалося вторгнення, відповідно ми втратили доступ до кордону. Тому невідомо, чи є в нас це стадо, чи його немає і що загалом із ним сталося.

Водяні горіхи
звичайні

— Зараз ви можете всю територію зони відчуження оглядати?

У нас діють певні режимні обмеження. Не забуваймо, що поруч кордон із Білоруссю. Тому ми не на всю територію їздимо. Плюс є обмеження на запуск БПЛА, якими також досліджували територію заповідника.

— А наскільки постраждали тварини там під час окупації?

Я не бачив жодної фотографії тварин, яких там застрелили чи ще щось. Коли приїхав у Чорнобиль після окупації, то збирав інформацію в тих, хто залишався, що власне відбувалося. Мені розповідали, що росіяни просто транзитом гнали техніку спочатку на Київ, а потім недобитки поверталися тим самим шляхом назад.

У Чорнобилі в них була така собі транзитна база плюс штаб на ЧАЕС. Складається враження, що вони взагалі далеко в ліс не заходили. І цьому є підтвердження: коли ми знімали там фотопастки, що були поставлені до вторгнення, то не бачили їхніх військових у лісі.

Браконьєри і пожежі

— А як із браконьєрством у зоні?

Ніяк. Багато браконьєрів пішло в ЗСУ. Як правило, це досить кремезні дядьки з відповідними навичками перебування в польових умовах, роботи зі зброєю, тому для ЗСУ вони реально стали в пригоді. А якщо хтось і залишився, то це реальне самогубство зараз ходити по зоні зі зброєю. Не забуваймо, що зона відчуження сьогодні — це прикордонна територія зі своїм режимом. У найкращому разі вас просто затримають і відправлять кудись у контррозвідку доводити, що ви не шпигун, у найгіршому — у тепловізорі незнайомець зі зброєю — це потенційна ціль.

Багато браконьєрів пішло в ЗСУ

Зелениця
Цайллера

— У 2020 році сталася одна з найбільших пожеж у Чорнобильській зоні. Яка на сьогодні ситуація? Наскільки природа вже відновилася?

На цій пожежі дехто навіть спекулював, казав, що все, це кінець природі. Але відновлення відбулося досить швидко. По-перше, пожежа — це все ж таки не ядерний вибух. До того ж вона поширюється мозаїчно. Вогонь в екосистемі поширюється досить нерівномірно. Може бути ділянка, де все випалено, а зовсім поруч майже нічого не зачеплено. Кілька кроків ліворуч-праворуч від випаленого місця — і там уже стоять зелені дерева.

Зозульки
плямисті

Баранець
звичайний

Сосни стає менше

— Як змінилася рослинність після Чорнобильської катастрофи?

Зміни, звісно, відбуваються, і тут можна спостерігати повернення до того, що було до втручання людини. Наприклад, все більше випадає, якщо так можна сказати, сосна. І це природний процес, тому що посадки сосни тут з’явилися приблизно в 50-х роках минулого століття. Її садили спеціально і досить щільно, щоб потім використовувати як сировину для деревообробної промисловості. Інших завдань у неї не було. Тепер її стає все менше. Можливо, колись ми про неї згадуватимемо як про щось дивне.

А загалом усі ці зміни, які відбуваються з рослинністю в зоні відчуження, на краще. Дуже простий показник — із 1991 року тут ніколи не було пилових бур. Це при тому, що там легкі ґрунти, десь навіть бархани можна побачити, а пилових бур немає.

Райка деревна

— Час від часу з’являються якісь проєкти, щоб якось повернути зону відчуження до господарського обігу. Як ви до цього ставитеся?

Звісно, багатьом це не дає спокою — така чималенька територія, і не ведеться господарська діяльність. Звідси й усілякі ініціативи, як повернути людей у зону, щоб місто Чорнобиль знову зажило повним життям. Це мене завжди дивувало.

Річ у тому, що сьогодні все Полісся, а не лише зона відчуження — це територія людської депопуляції, міст, які знелюднюються через економічну ситуацію, селищ, які зникають. Про це мало говорять, але цей процес розпочався ще до війни. У тій самій Чернігівській області це можна було досить чітко простежити вже досить давно.

Лілія
лісова

Півники
сибірські

Тому, коли я чую про черговий проєкт щось там створити в зоні, у Чорнобилі, хочеться сказати: та візьміть будь-яке інше місто Поліського регіону, яке переживає депопуляцію і бідність, вдихніть у нього життя.

Якщо проєкт має якісь комерційні перспективи, чому його просто не запустити в тій самій Житомирській області, де живуть люди, які чекають роботу, інвестиції. Ні, починають пояснювати, як добре буде вести бізнес на режимній території з купою обмежень і заборон. Вочевидь, цікавіше оголосити про гучну і велику перемогу, здобути п’ять хвилин слави і не платити за рекламний час, а можливо, й спробувати присмоктатися до якихось бюджетних коштів.

— А загалом що відбувається з науковими дослідженнями в Чорнобильській зоні зараз?

Треба розуміти, що зона відчуження — це лабораторія світового рівня. Це справді унікальне місце, куди приїжджали фахівці з радіоекології з усього світу, проводили там дослідження.

Бобер
європейський

Особливо після 2014 року ми більше відкрилися для міжнародних досліджень. Була, наприклад, досить тісна співпраця з Японією, приїжджали японські студенти на практику. Після деокупації все, що змогли, перед своїми міжнародними партнерами завершили. Допомогли ЗСУ, які виділяли нам саперів, розвідників, щоб можна було працювати в різних районах зони. Зараз ми, з одного боку, ставимо міжнародну співпрацю на певну паузу, а з другого — все ж таки проводимо дослідження, не зникаємо з міжнародної мапи наукового світу.

Мінога
українська

Мінога
українська