Швидкість лісової пожежі 100 метрів за хвилину. У нас немає служби, яка має гасити ліси
Торік Україна палала. Повсюдно горіли ліси, коли вогонь уже наближався до сховища чорнобильського реактора, його дивом зупинив дощ. Цьогоріч багато вологи, тож подібних пожеж немає. Та ми бачимо, як зі збільшенням температури на планеті палають ліси в інших країнах Європи. Сумнівів немає — рано чи пізно знову горітиме і в нас. Як в Україні організована служба гасіння лісових пожеж? Коротка відповідь: ніяк, немає в нас такої служби.
Охороною від лісових пожеж займаються відповідні станції при лісництвах. Там хронічно бракує грошей і елементарного обладнання. Коли ліси горіли не так часто і не так інтенсивно, як торік, вони ще сяк-так давали раду пожежам. Та готуючись до життя в умовах зміненого клімату, потрібно створювати більш серйозні структури й команди лісових пожежників.
Ми безпорадні, коли лісові пожежі – масштабні
За словами директора Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж Сергія Зібцева, потрібно створити окрему професію «лісовий пожежник», затвердити кваліфікаційні вимоги, обрати спецодяг, проводити навчання. А також визначити, які центри мають готувати цих людей, хто їх повинен брати на роботу, де вони мають бути у штатному розкладі. Потрібна окрема організація, спрямована на подолання пожежної небезпеки.
«Сьогодні ми не можемо контролювати масштабні лісові пожежі, – розповідає Зібцев. – У нас немає ні обладнання, ні техніки, щоб боротися з пожежами такого масштабу. Якщо знову повториться тогорічна ситуація з великими лісовими пожежами у Житомирській області, у Чорнобильській зоні чи на Луганщині – на жаль, результат буде таким самим».
В Україні є Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС), яка укомплектована пожежною технікою. Але ця служба здебільшого спрямована на гасіння пожеж у містах. Дії пожежників ґрунтуються на використанні великих важких автомобілів. До останніх також прив'язані пожежні розрахунки. Але якщо йдеться про кілометрові ділянки лісових пожеж, то самими лише важкими машинами тут нічим не зарадиш.
Водночас переважна більшість лісових пожежних станцій сьогодні оснащена застарілими автомобілями 80-х та 90-х років. «Це здебільшого латані-перелатані ГАЗи чи ЗІЛи, в одному з лісгоспів я навіть бачив ЗІЛ 58-го року, який ще був на ходу, – розповідає Зібцев. – У машинах стоїть велика бочка з простенькою помпою, яка подає воду. Час скидання води з бочки коливається від 7 до 15 хвилин. А тепер уявіть, як можна боротися з пожежею, якщо ви везли воду 25 хвилин, виливали її 7–10 хвилин і потім поїхали за новою порцією води. А пожежа не стоятиме на місці. Ось так і трапляється, що у нас пожежі «обганяють» пожежників». (Низова пожежа поширюється зі швидкістю 3 м за хвилину, а максимальна швидкість верхової пожежі – понад 100 м за хвилину).
На думку експерта, лісівникам сьогодні конче потрібні швидкі автомобілі, пікапи, або, як їх ще називають, пожежні модулі з сучасними піноутворювачами, ранцеві вогнегасники, літаки та гелікоптери. Такий модуль має бути у кожному лісництві, а у кожній лісовій пожежній станції – два пожежні модулі.
«Йдеться орієнтовно про півторатонний пікап. Ми бачимо багато таких машин в інших державних службах. Він має нести 700–800 літрів води, на ньому повинна стояти помпа високого тиску і піноутворювач. Якби у лісівників були такі автомобілі, на яких вони могли б прибути на пожежу протягом критично важливих 15 хвилин, ситуація з гасінням лісу була б значно кращою», – розповідає Зібцев. – Але слід застосовувати й «модульні» системи, і великі автомобілі. Є таке поняття, як агресивна атака. Уявіть, що периметр пожежі збільшується на 100 метрів щохвилинно. Тож, якщо пожежники прибувають через 10 хвилин, то вже мають 500–700 метрів фронтальної пожежі. Відповідно, якщо одна машина приїде – то нічого не вдасться загасити. Тому має приїхати багато автомобілів, щоб подолати такий вогонь».
Потрібне нове спорядження і техніка
Досвід підказує, що слід замінити ранцеві вогнегасники «Єрмак» російського виробництва та їхні українські чи білоруські аналоги на більш ефективні. «Ранцевими вогнегасниками можна збивати дуже серйозне полум’я. Ми проводили випробування, порівнювали ефективність різних ранцевих вогнегасників: ні російські, ні, на жаль, українські не мають такої ефективності, як ті ж турецькі», – зазначає Зібцев.
На одній лісовій пожежній станції сьогодні є чотири-п’ять ранцевих вогнегасників (виходячи з кількості пожежників на станції). Але якщо надходить додаткова допомога, то прибулим теж потрібно роздати по ранцю. Весь персонал, залучений до гасіння пожеж, повинен мати ранці, плюс мотику, ранцевий оприскувач, запалювальний апарат, повноцінне екіпірування пожежника – каску, форму, рацію, рукавиці.
Вкрай важливо також володіти повною інформацією про гасіння пожеж. Уміти розуміти пожежонебезпечну погоду, передбачити, коли може статися катастрофа. «Йдеться про вітер швидкістю 40–50 км на годину при п’ятому класі пожежної небезпеки й вище. П’ятий клас – це умовно чотири тижні сонячної сухої погоди без дощів. Такий мікс одразу з декількох негативних факторів буває 5–6 днів на рік, але їх треба навчитися вчасно визначати», – розповідає Зібцев.
За його словами, дуже мало хто в Україні стежить за сприятливою для пожежі погодою. «Гідрометцентр ніби видає такі спостереження, але до тих, кому це треба, вони переважно не доходять. Попередження є на найближчій метеостанції, туди треба звернутися. Але проблема ще у тому, що Гідрометцентр не поєднує такі фактори, як вітер і надзвичайну пожежну небезпеку. Згідно з їхніми методиками, вітер – це один показник, комплексний показник пожежної небезпеки – це інше. Але хто розуміє і хто хоче – може всю потрібну інформацію добути», – розповідає експерт.
Навчання
Є також проблема з підготовкою лісових пожежників. В Україні їх просто немає на професійному рівні. А це фахівці, які знають усі деталі пожежного середовища: пожежонебезпечну погоду, горючі матеріали, джерела вогню, ризики загоряння. Це сотні сторінок теорії про лісові пожежі, які вивчають відповідні спеціалісти, які в нас відсутні.
«У нас підготовка таких пожежників не проводиться ніде – ні в лісовому господарстві, ні в ДСНС. Тому що основна спеціалізація лісників – це вирощення та догляд за лісом, а ДСНС – боротьба з вогнем у населених пунктах. Але лісова пожежа і пожежа у місті – це різні види пожеж», – розповідає Зібцев.
«У нас так і не зрозуміло, хто захищатиме населений пункт від вогню. Відповідно до інструкцій ДСНС приїдуть, коли будівлі вже горітимуть. Але ж це пізно, це вже евакуація. А село може згоріти за 15 хвилин. А хто має захищати весь населений пункт, який займає територію у декілька квадратних кілометрів, невідомо.
Не треба бути пророком, щоб розуміти, що пожежі, подібні за масштабами до торішніх, повторяться. І знову згорять села, і знову загинуть люди».
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в межах Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
