Щоденники мотоцикліста. День 22. Мелітополь-Крим: "У нас разный наций живет. И армян, и татар, и рюски, и хохол"

16:09 Маленьке село Комишне, Роздольненський район. "Я армянка, а не татарка", - сміється жінка, коли я кажу "сагІ" - тобто "дякую".

"У нас тут разный наций живет. И армян, и татар, и рюски, и хохол". - "И как, все уживаются?" - "Что?" - "Не ругаются?" - "Нет, каждый себе живет. Не ругаются, все мирный живет".

Прекрасно, що сюди нацистське лайно не дісталося. Два татарина грають у нарди, східна музика з ТБ (між піснями говорять російською).

Ну і, як по всьому Криму, два прапори - український і кримський.

14:20 Уздовж затоки Сиваш - ринки риби та ікри + поля маків. У деяких місцях в полі - десятки машин: усі фоткаються у маках. :))

Перед Джанкоєм звернув на порожню маленьку трасу на Воїнку, уздовж каналу.

Стандартне видовище в селах, як і на материковій Україні - розвалені ферми. Але стада приватних корів великі.

По селу Новокримське їздить жигуль із гучномовцем:

"Продайом курєй! Циплята домашні! Большиє кури! Продаєм КУРЧАТА!"

Похолоднішало, знову накрапає.

11:11 Херсонські даїшники виписали попередження за перевищення на 10 км/г у селі - я так розумію, для виконання плану. Але не прискіпувалися.

Сміються: "Хоть перекуришь, с нами пообщаешься. А то едешь один. Где спутница?" Перші, які дозволили себе сфоткати, тільки "смотря как будешь обзываться". Так що не буду - ці були хароші.

Це не Мелітополь, це мертвий райцентр Поліське. Фотки з Донбасу і Запоріжжя поки що ніяк не можу вивісити - інтернету немає :( Але все буде!

Дзвонили з іншої мелітопольської газети - Віталік гарно постарався )) "Потому что город хочет событий, а вы - это событие" :) Чи, як казав Віталік, "писать нема про що, а треба", ггг.

11:11 Ха-ха. Сімферопольська траса - зупинили двічі за 10 км, навіть поліс страхування перевірили, а доколупатися нема до чого.

"Быстро едешь!" - "Неправда, я бистро не можу, обмежувач на 90 стоїть." - "Так нахрена он такой надо?!"

Ага, не може ментів підгодовувати ))

10:23 Ночував у Мелітополі: знайомий - Віталік - розповідав, як обустроїть Україну. Махновщина так і пре :)

Віталік вписав мене у своїх друзів. Чоловік - колишній моряк, розворушив мої дитячі мрії. Обидва говіркі і веселі, як більшість тих, кого я зустрічав у цих краях.

Вранці я навіть дав інтерву місцевій газеті про подорож - їхня адреса vlasti.net, і Махно на стіні редакції :) Я розповів про двох Антонів із Токмака і висловив їм ріспект.

Гаряче. Вже явний Йух, Південь тобто )) Їду далі на степовий Крим.