Дерева-велетні вбирають понад 50% усього вуглекислого газу в лісових екосистемах, але вони дуже вразливі – Science
Гігантські дерева вселяють повагу та захоплення. Здається, що вони вічні, а всі проблеми їм – по кореневу шийку. Але низка останніх досліджень, в яких науковці вивчають вплив блискавок, посухи та інвазивних шкідників на велетнів, вказує, що ці голіафи є вразливими крихітками.
Про це йдеться в матеріалі журналу Science, перекладеному українською ботанічною сторінкою в фейсбук.
Девід Лінденмайер з Австралійського національного університету в Канберрі та його колеги продемонстрували докази того, що втрата великих дерев ставить під загрозу крах цілих екосистем. Великі дерева також є відомими утилізаторами вуглецю. Вони вбирають понад 50 % від усієї кількості цієї речовини, накопиченою лісовими екосистемами.
Але ці вартові прискорення змін клімату мають купу проблем, пов’язаних зі своїм зростом.
Звісно, довготелесі організми виглядають ласими шматочками для ударів блискавок. Проте, лише нещодавно під це підтягли доказову базу. Проект із дослідження дерев на островах в Панамському каналі (Science, 23 June 2017, p. 1222) дозволив вивести блискавки на чисту воду. У найближчому до Вас лісі легко розпізнати жертву їхніх ударів. Від місця влучення лишаються опіки. Але в тропіках велика кількість води у стовбурах дозволяє блискавкам замітати сліди. Дерево гине за тижні та місяці після удару, а слідів не лишається.
Стів Яновяк, еколог з Університету Луїсвілля (США) та його коллеги нещодавно обладнали наукову станцію на острові з камерами та датчиками. До сьогоднішнього дня дослідницька команда зафіксувала 70 ударів. Відповідно до даних науковців, один удар причетний до знищення в середньому 5 дерев, і завдає шкоди ще 16. Вчені розділили всі дерева на три групи відповідно до їхніх розмірів. Смертність високих дерев склала 40,5%, тоді як для рослин з стовбурами середнього розміру – 5,4%, а найменше страждали дерева-малюки – 2,9%. Катастрофічна плата за високий зріст!
А що з посухою? Тут, на перший погляд, високі дерева повинні були б мати фору! Кореневі системи невеликих дерев очевидно ж не мають таких здоровенних коренів, як у гігантських колег, тому більшість водних ресурсів стає для них недоступною. І в умовах посухи не дати собі засохнути без стратегічних покладів «Спрайту» буде дуже важко.
Але Аттікус Стоваль, лісовий еколог із Центру космічних польотів у Грінбелті (США) продемонстрував дещо іншу картину. Він представив дані 8-річних досліджень серії аерофотознімків, вимірювань висоти дерева та щільності деревного пологу для двох регіонів Сьєрра-Невади в Каліфорнії загальною площею 40 000 га. Під ковпаком дослідження вченого опинились 1,8 млн. окремих дерев. У 2014 та 2015 рр. у цьому регіоні лютувала посуха, найбільша за останні 1200 років. До цього екстремального періоду дерева всіх розмірів гинули приблизно рівномірно. Але після 2014 року, коли почалася сильна посуха, до Книги Смерті були вписані імена 40% високих дерев, 28% – середніх і 16% – маленьких. Навіть було розраховано, що на кожні 10 метрів збільшення висоти дерева рівень його смертності зростає на 2,4%.
Стоваль та інші вчені пояснюють таке дивне явище тим, що високим рослинам доводиться транспортувати воду на значну висоту. Якщо ж оксид гідрогену в дефіциті, то в судинах утворюються бульбашки повітря, які руйнують потік та ефективність транспорту.
Засуха також послаблює захисні сили дерев проти короїдів, які, в свою чергу, переносять хвороботворні мікроорганізми, також здатні вбити рослину. Справжній «вир смерті», спровокований помахом крилець глобальних змін клімату.
Еколог С. Фей з університету Пердю в США, штат Індіана, одного дня виявив, що його улюблений ясен на подвір’ї гине від уражень інвазивним азійським жуком, ясеневою смарагдовою златкою (Agrilus planipennis). Фей проаналізував дані щодо 120 000 лісових ділянок в США.
Близько 15 чужинних організмів – комах, грибів та ін. — виявились основними загрозами для американських лісів.
Найбільші дерева зазнають шкоди від шкідників значно частіше. Наприклад, великі ясени помирають від діяльності ясеневої смарагдової златки у 5 разів частіше, ніж маленькі деревця.
Що ж – має сенс бути непоказним і не виділятись у натовпі, якщо ви дерево.
Джерело: Science номер 365 (6457), сторінки 962-963.
Фото: Elizabeth Pennisi
