Рада спростила перехід парафій з церкви до церкви (АНАЛІЗ)
Це зроблено, водчевидь, щоб спростити процес юридичного переходу з так званої УПЦ (МП) до канонічної Православної церкви України.
17 січня Верховна Рада ухвалила зміни до Закону «Про свободу совісті і релігійні організації» та Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», що стосуються підлеглості релігійних організацій.
Розбиралася Вікторія Матола, Лівий берег
Загальне право
Право будь-якої релігійної громади змінити підлеглість передбачене в Законі «Про свободу совісті і релігійні організації» від 1991 року. Правда, його норма досить загальна і не містить конкретного механізму для такої процедури.
«Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості», – йдеться в законі.
За словами релігієзнавців, українське законодавство є чи не найдемократичнішим в питаннях релігії (про створення релігійної організації можна навіть не повідомляти державні органи). Та процес переходів громад, що почався в Україні з 2014 року, на практиці заганяв їх в глухий кут.
З одного боку, законодавство дає свободу вибору релігії, з іншого, – окремі статути містили умови для переходу з однієї парафії в іншу. Зокрема, в УПЦ Московського патріархату перехід громади під юрисдикцію іншої конфесії можливий лише з благословення єпископа.
Тож конфлікти між представниками здебільшого УПЦ Київського патріархату і Московського нерідко виливалися в силові протистояння, захоплення храмів тощо. Виходу з ситуації часто не знаходили і в судах.
Таким чином, назріла необхідність внести зміни в законодавство і визначити процедуру переходу громад з однієї парафії в іншу.
Зміна планів
Ще вранці 16 січня члени профільного комітету парламенту висловлювали сумнів, що доопрацьований проект закону зможуть розглянути, аби встигнути винести його в зал до початку двотижневої перерви в пленарних засіданнях.
Ситуація змінилася під час самого засідання комітету. За інформацією одного зі співрозмовників LB.ua в парламенті, депутатів підганяли з ухваленням законопроекту до кінця тижня. Мовляв, глава держави їздить по регіонах з Томосом і має розповідати людям про спосіб переходу в Православну церкву в Україні.
Засідання супроводжувалося суперечками співавтора законопроекту Віктора Єленського та нардепа від Опозиційного блоку Вадима Новинського. Останній називав ПЦУ «Порошенківською церквою» і повторював про порушення регламенту.
«Я не хотів би, щоб на засіданні звучали фрази «Порошенківська церква», «Гундяївська секта», «каноніческая», «неканоніческая»… Можу лекцію прочитати, яка церква тепер канонічна, а яка ні», – намагався зупинити його Єленський.
Представник Опоблоку пропонував відкласти розгляд законопроекту до наступного засідання – на два тижні. З цим категорично не погоджувалися решта четверо присутніх членів комітету, посилаючись на те, що чимало громад очікують ухвалення подібних змін.
Станом на 17 січня, 79 громад по Україні перейшли до ПЦУ. В окремих випадках виникли силові конфлікти.
На грані кворуму комітет таки схвалив проект закону. А вранці 17 січня свою підтримку законопроекту висловили з другої спроби 229 нардепів.
Фінальна версія
Новоухвалений закон, перш за все, передбачає, що членство в релігійній громаді є добровільним та визначається її статутом.
У законі не зазначено, яким чином будь-яка особа повинна виявити свою приналежність до тієї чи іншої церкви. Надто дрібна деталізація у церковних питаннях означатиме втручання держави, що заборонено як міжнародним, так і українським правом.
Гіпотетично будь-яка людина може висловити свою приналежність до певної громади за власним бажанням. Хоча в статуті можуть бути прописані певні вимоги до вірян, аби віднести їх до конкретної громади. До прикладу, постійна участь в богослужіннях чи пожертвування на потреби церкви.
Представники громади (очевидно, на загальних зборах) можуть ухвалити рішення про прийом чи виключення своїх членів. Скількома голосами? Це питання депутати також залишили на відкуп кожної громади, сподіваючись, мабуть, що така деталь буде передбачена в статуті церкви.
Ключовою в законі є норма, що передбачає зміну підлеглості громади – за умови ухвалення змін до статуту або нову його версію. «За» повинні проголосувати не менше 2/3 від чисельності громади.
У першому варіанті законопроекту йшлося, що таке рішення повинні прийняти більше 50% від складу громади. Та практика переходів показала, що часто результати голосування різняться кількома голосами: наприклад, 49 на 51. Тож законодавці вирішили встановити так звану «конституційну більшість» для зміни прихожанами своєї підлеглості.
Кворум для проведення загальних зборів також повинен бути передбачений в статуті, йдеться в законі.
До слова, статут – це основний документ, яким керується релігійна громада.
Статутом громади передбачені умови проведення зборів парафії, обрання парафіяльної ради, що є виконавчим органом зборів, функції настоятеля храму тощо.
Як правило, кожна громада ухвалює свою версію статуту на основі так званого типового статуту, розробленого керівництвом церкви. Останній повинен відповідати статутові єпархії, а той – статутові церкви.
Статут Православної церкви України, до речі, був затверджений під час Об'єднавчого собору в Києві 15 грудня минулого року і набув чинності з отриманням Томосу.
Натомість типового статуту, який би могли використовувати окремі громади, ПЦУ наразі немає.
Законом також передбачено, що особи, котрі проголосували за зміну церковної підлеглості, мають підписати таке рішення зборів громади. А ті, хто не погодився з ним, можуть утворити свою громаду й укласти договір про почергове служіння в храмі.
Важливо, що на період проведення зборів та зміни підлеглості на майно громади накладається мораторій, аби уникнути його відчуження. Адже нерідко траплялися випадки, коли громада більшістю вирішувала перейти до іншої церкви, а священик або окремі парафіяни реєстрували право власності на церковне майно.
Парламент також ввів так зване «єдине вікно» для реєстрації новоутворених релігійних громад, аби спростити релігійним громадам можливість швидко зареєструватися. Це – Департамент у справах релігії та національностей Мінкультури та обласні державні адміністрації.
Найбільш суперечлива норма: усі релігійні організації, статути яких зареєстровані до 1 січня 2013 року, повинні впродовж року пройти перереєстрацію. Зауваження до цього пункту закону висловила громадська організація «Інститут релігійної свободи», головою якого є позаштатний радник Володимира Гройсмана Олександр Заєць.
Експерти організації зазначають, що кожен підпис на новій редакції статуту та протоколі загальних зборів релігійної організації має бути нотаріально засвідчений. А отже, документи коштуватимуть чимало. Більш того, закон впливає на діяльність понад 35 тисяч релігійних організацій різних конфесій, а отже, потребував широкої дискусії за участю громадськості.
Хоча за словами співавтора проекту закону Віктора Єленського, він два роки дискутував в парламенті, серед представників різних конфесій з приводу законодавчих змін. І врахував їхні побажання.
«Дроблення» громад і розподіл майна
Ухвалення цього закону може не вирішити усі конфліктні ситуації з переходами релігійних громад. І каменем спотикання, зокрема, стане непорозуміння між членами парафій, що виникли раніше.
«Навіть якщо більшість громади (прихильники УПЦ КП) перейде в Помісну церкву, а інша частина утворить громаду, думаю, останнім не вдасться домовитися з про почергове служіння. Перші стануть на принцип, бо на таку ж пропозицію свого часу не погоджувалися прихильники МП», – припускає представник однієї з конфліктних парафій на Волині в розмові з журналістом LB.ua.
Крім того, із ухваленням нового закону можна очікувати значного «дроблення» громад. Адже законодавство передбачає можливість створити громаду десятьом особам, котрі досягли повноліття. В такому випадку вони зможуть претендувати на спільне користування церковним майном, якщо домовляться з іншою частиною мешканців.
Очевидно, довше просуватиметься процедура переходу у випадку, якщо складно територіально визначити межі громади. До прикладу, якщо в сільську церкву ходять лише місцеві, то вони й складатимуть громаду. Натомість в об’єднаних територіальних громадах чисельність і приналежність релігійної громади визначити важче.
«Для аналізу даних про реєстрацію релігійної громади варто перевіряти, чи мають реєстрацію в певній місцевості особи, котрі утворили громаду. Траплялися випадки, коли приїжджали невідомі люди і намагалися створити штучну більшість», – розповідає начальник відділу релігій та національностей Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської облдержадміністрації Тарас Гринчишин.
«Так, на збори громади можуть прийти ті, хто не часто ходить до церкви, а хтось не прийде, хоч і регулярно брав участь у службі. Та в даному випадку існує хоча б якийсь законодавчий механізм для зміни підлеглості релігійних громад. А як на практиці він запроваджуватиметься, – побачимо», – додає він.
