Чи порушено стандарти журналістики в матеріалі Схем з назвою Порошенко та Медведчук. Спільники?
22 листопада у програмі «Схеми: корупція в деталях», що виробляється «Радіо Свобода» і транслюється на «UA: Першому», вийшов сюжет Михайла Ткача «Порошенко та Медведчук. Спільники?»
Член Наглядової ради публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія» Олексій Панич надіслав «Детектору медіа» свій аналіз цієї роботи, який він зробив, керуючись критеріями нашого моніторингу дотримання стандартів розслідувальної журналістики, а також редакційними принципами Суспільного. Олексій Панич просить «Детектор медіа» проаналізувати сюжет, що ми неодмінно зробимо в межах моніторингу журналістських розслідувань. Водночас «Детектор медіа» заявив, що готовий опублікувати інші думки щодо цієї програми, а також запрошує команду «Схем» відповісти на критику.
"Я вважаю, що цей сюжет створено й опубліковано з порушенням низки журналістських стандартів, і зараз спробую аргументувати свою позицію", - пише Панич.
А тепер — які порушення я знаходжу в цьому сюжеті.
1. Порушення критеріїв моніторингу програм журналістських розслідувань, якими користується «Детектор медіа».
Вважаю, що сюжет «Схем» порушує принаймні два з цих критеріїв. А саме:
1.1. Порушено вимогу пункту 4.5 «Узагальнення», згідно з якою, нормою є те, що «журналісти роблять коректне узагальнення щодо теми розслідування».
Порушення полягає в тому, що журналісти «Схем» використовують бездоказові припущення й хибні протиставлення, щоби підвести глядача / читача матеріалу до некоректного узагальнення, яке насправді не випливає з викладених у сюжеті фактів: а саме, що Порошенко та Медведчук, можливо, є у чомусь «спільниками».
1.1.1. Приклад бездоказового припущення: «За підтримку дій Росії Віктор Медведчук у 2014 році потрапив під санкції США. А от українські спецслужби ані тоді, ані зараз не цікавляться проросійською риторикою цього політика та діяльністю його громадської організації».
Пояснення: журналісти «Схем» не знають і не можуть знати, чим цікавляться, а чим не цікавляться українські спецслужби. Можна лише констатувати, що наразі українські спецслужби не висувають проти Медведчука жодних звинувачень (що найпростіше пояснити наявністю політичної домовленості між лідерами Росії та України, згідно з якою на вимогу Росії Україна змушена визнати Медведчука безальтернативним комунікатором, зокрема, в питаннях полонених / заручників).
Ба більше, в самому матеріалі текстової версії розслідування журналісти визнають, що «на запит, чи цікавилася спецслужба антиукраїнською діяльністю громадської організації Медведчука та її членів, в СБУ на момент до виходу сюжету “Схем” в ефір не відповіли».
Робити з відсутності відповіді висновок, що, отже, ця тема СБУ не цікавить — логічно безпідставно.
Таким чином, теза «українські спецслужби ані тоді, ані зараз не цікавляться проросійською риторикою цього політика та діяльністю його громадської організації» є голослівним і бездоказовим закидом на адресу українських спецслужб.
1.1.2. Приклад хибного протиставлення: «У прес-службі Адміністрації Президента наполягають: Порошенко із Медведчуком зустрічаються тільки з приводу звільнення полонених.
“Президент провів кілька зустрічей із Медведчуком, на яких висловив незадоволення через затягування процесу звільнення українських політв'язнів Кремля, яких незаконно утримують у Росії та на окупованих нею територіях, і виключно для зрушення з мертвої точки цього питання”, — йдеться у коментарі прес-служби АП програмі “Схеми”.
Але “Схеми” з'ясували, що Віктор Медведчук використовує право прямого авіасполучення з Росією не лише у державних цілях, але й в бізнесових».
Пояснення: журналісти «Схем» справді продемонстрували (принаймні в мене це не викликає заперечень), що «Віктор Медведчук використовує право прямого авіасполучення з Росією не лише у державних цілях, але й в бізнесових». Проте ця констатація ніяк не суперечить заяві Адміністрації Президента, що «Порошенко із Медведчуком зустрічаються тільки з приводу звільнення полонених». Тому слово «Але» на початку останньої цитованої фрази логічно необґрунтоване: воно вводить логічний елемент протиставлення між тезами, які насправді не мають між собою жодного логічного чи фактичного зв’язку (принаймні цей зв’язок ніяк не показано в сюжеті).
Між тим, на цьому «але» насправді тримається чи не вся викривальна логіка сюжету «Схем», бо воно натякає на (нічим не доведене) припущення, що Медведчук і Порошенко не лише зустрічаються з приводу звільнення полонених, але й мають якісь іще спільні позиції (є «спільниками») у якихось-то чи то бізнесових, чи то політичних питаннях.
1.1.3. Підсумовуючи матеріали сюжету «Схем», можна погодитися, що журналістами програми констатовані наступні факти:
1. «Український вибір» Медведчука діяв і діє в Україні в інтересах Російської Федерації.
2. Від 2014 року в Україні «кум Путіна фактично став “неформальним послом РФ” та одним із головних комунікаторів між двома країнами і двома президентами».
3. «Сьогодні Медведчук повністю повернувся у публічну українську політику вже як системний гравець».
4. Медведчук періодично зустрічається з Президентом України.
5. Адміністрація Президента запевняє, що «Порошенко із Медведчуком зустрічаються тільки з приводу звільнення полонених».
6. «Проросійська риторика Медведчука допомагає об’єднувати проукраїнського виборця навколо патріотичних гасел Петра Порошенка, з якими той прагне переобратися на другий термін».
7. Медведчук, маючи право прямого авіасполучення з Росією як «комунікатор» між президентами, використовує це право «не лише у державних цілях, але й в бізнесових». Зокрема, його супроводжують «народний депутат від “Опозиційного блоку” Тарас Козак та бізнесмен Нісан Моїсеєв», а також Наталія Лавренюк. Всі названі особи пов’язані з нафтогазовим бізнесом і в Росії, і в Україні, причому, за даними «Схем», успіх їхнього бізнесу пов’язаний із тиском СБУ, Мінекономрозвитку та Митної служби України на українських імпортерів скрапленого газу.
Втім, між пунктами 4, 6 і 7 насправді немає жодного логічного зв’язку, і в тексті розслідування «Схем» немає жодних доказів того, що такий зв’язок наявний. Разом із цим, між пунктами 5, 6 і 7 насправді немає жодної логічної суперечності, і в тексті розслідування «Схем» немає жодних доказів того, що така суперечність наявна.
Так, Віктор Медведчук може зловживати — і, вочевидь, зловживає — тим статусом «комунікатора», який був наданий йому як «куму Путіна», використовуючи його для просування своїх інтересів і в українській політиці, і в українському бізнесі. Не виключено також, що він або використав у своїх інтересах проблеми українських імпортерів скрапленого газу, або, можливо, навіть спричинився до появи в них цих проблем.
Але де хоча б мінімальні докази того, що в цьому просуванні бізнесових інтересів Медведчука він та Президент України є «спільниками»?
Такі докази в сюжеті «Схем» відсутні.
Немає також і жодних фактів на підтвердження припущення, висловленого в сюжеті політичним оглядачем «Громадського телебачення» Максимом Каменєвим: а саме, що Медведчук, діючи в інтересах Кремля, насправді — всупереч відомим заявам Путіна про очікування зміни влади в Україні — допомагає Порошенкові в його електоральних планах, а отже Медведчук і Порошенко є «спільниками» в тому, що вони буцімто спільно діють із метою забезпечення переобрання Порошенка на другий термін.
Таким чином, сюжет підводить свого глядача / читача до суцільно некоректного узагальнення, яке і винесено в його заголовок: «Порошенко та Медведчук. Спільники?».
1.2. Порушено вимогу пункту 5.6 «Відсутність тиску на глядача», за якою нормою є те, що «розслідування не тисне / не впливає на емоційне сприйняття для унеможливлення осмислення викладених фактів за рахунок музичного або графічного супроводу, тонів заставки, інтонацій ведучих тощо».
1.2.1. Явним порушенням цієї вимоги є графічна заставка до сюжету, на якій зображено Порошенка та Медведчука з їхніми ж масками в руках, причому, маски мають незадоволений вигляд, а самі Порошенко і Медведчук дивляться в бік одне одного усміхнено.
Пояснення: така графічна заставка впливає на емоційне сприйняття глядача / читача, навіюючи йому цілком однозначну відповідь на поставлене назвою сюжету питання: Порошенко і Медведчук є нещирими, бо їхнє «справжнє обличчя» (їхня справжня позиція) докорінно відрізняється від їхніх «масок», причому їхні «справжні обличчя» демонструють набагато більше злагоди, ніж їхні «маски».
Ця підказана відповідь на запитання, сама постановка якого є безпідставною (на порушення вимоги пункту 4.5 критеріїв «Детектора медіа»), є водночас інсинуацією на адресу Президента України та емоційним тиском на сприйняття глядача / читача сюжету.
1.2.2. Додатковим порушенням вимоги пункту 5.6 є риторичне запитання наприкінці сюжету: «Чи зміг би Медведчук за майже п’ять років війни з Росією стати тим, ким став зараз, якби йому були не раді у Кремлі або тут, у Адміністрації Петра Порошенка?».
Пояснення: сюжетом «Схем» констатовано, що Медведчук в Україні став «тим, ким став зараз». Можна припустити, що Медведчуку «раді у Кремлі» — принаймні ця теза не викликає в мене бажання сперечатися. Втім, які підстави стверджувати, що Медведчука не просто приймають в Адміністрації Президента України (факт, якого ніхто не заперечує), а що там йому «раді»?
Насправді таких підстав у сюжеті не наведено.
Отже, вислів «йому… раді… у Адміністрації Петра Порошенка», навіть у вигляді припущення зі знаком питання, є суто емоційним тиском на глядача / читача сюжету, який не допомагає, а заважає раціональному осмисленню поданої в сюжеті інформації, приписуючи представникам Адміністрації Президента «радість» із приводу візитів Медведчука без жодних на те підстав.
2. Порушення редакційного статуту ПАТ «НСТУ» — суспільного мовника, в ефірі якого виходять розслідування програми «Схеми».
Редакційний статут ПАТ «НСТУ», ухвалений Наглядовою радою компанії 27 лютого 2018 року, опубліковано тут.
Вважаю, що сюжет «Схем» порушує принаймні два пункти підрозділу 2.1 «Забезпечення стандартів мовлення» цього редакційного статуту. А саме:
2.1. Порушено вимоги пункту 2.1.1. «Принцип точності подачі інформації», де сказано: «Умисне перекручення чи спотворення фактів є неприпустимим так само, як і маніпулювання фактами (неповний виклад, замовчування, невиправданий наголос, псевдо-сенсаційність)».
Пояснення: як уже було доведено вище, журналісти програми «Схеми» зробили невиправданий наголос водночас на бізнесі та перельотах Медведчука й на його зустрічах із Президентом України, не довівши, що між тим і тим є бодай якийсь змістовний зв’язок. Це призвело до псевдосенсаційного заголовку матеріалу «Порошенко та Медведчук. Спільники?», при тому, що матеріал не містить жодної конкретної відповіді на запитання, в чому саме, бодай на рівні гіпотез і припущень, Порошенко і Медведчук є «спільниками».
2.2. Порушено вимоги пункту 2.1.2. «Суть збалансованої подачі інформації. Вимоги щодо збалансованості інформації. Належна збалансованість у циклі передач», де сказано: «При висвітленні конфліктів чи спірних питань журналісти і редакції мають докласти також зусиль до знаходження експерта. При цьому громадськість має чітко розуміти, чому саме ця людина коментує ту чи іншу подію, чи має цей коментатор достатній експертний рівень, і чи ця людина не є стороною конфлікту. Такий експерт має бути чітко означений з вказівкою на інституцію, яку він представляє, науковий ступінь (за наявності) або інші критерії, що вказують на фаховість у темі, щодо якої експерт дає коментар».
Пояснення: в якості експертів у сюжеті «Схем» залучені:
журналіст «Громадського» Максим Каменєв, якого в сюжеті представляють то «політичним оглядачем», то «спецкореспондентом» (дев’ять коментарів до матеріалів сюжету, які стосуються і політичних питань, і ситуації на ринку нафтопродуктів);
президент «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леонід Косянчук (один коментар до змін на ринку нафтопродуктів);
директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн (один коментар до змін на ринку нафтопродуктів).
Таким чином, основним експертом сюжету виступає Максим Каменєв. При цьому журналісти «Схем» жодним чином не пояснюють глядачу / читачу сюжету, «чому саме ця людина коментує ту чи іншу подію» і «чи має цей коментатор достатній експертний рівень», а також не наводить жодні «критерії, що вказують на фаховість у темі, щодо якої експерт дає коментар».
Разом із тим, окремі коментарі Максима Каменєва містять безпідставні та необґрунтовані припущення. Розгляньмо два таких коментарі:
1. «…Віктор Медведчук дуже вдало капіталізує цей свій зв'язок. Коли він за можливість допомоги у вирішенні якихось питань може ставати партнером певних бізнесменів. Проте йому, як людині, яка прямо асоціюється в Україні з Володимиром Путіним, немає сенсу легалізувати це, тому що, якщо влада зміниться, наприклад, то зрозуміло, що у цієї компанії можуть виникнути проблеми. А так, якщо офіційної компанії немає, то і, напевне, що проблем у цієї компанії не буде. Тому він і не поспішає легалізовувати принаймні ті компанії, які пов’язують з ним».
Безпідставні та необґрунтовані припущення в цьому уривку полягають у наступному:
(1) Медведчуку «немає сенсу легалізувати» своє бізнес-партнерство в Україні буцімто «тому що, якщо влада зміниться, наприклад, то зрозуміло, що у цієї компанії можуть виникнути проблеми». Це міркування виходить із припущень, що (а) нинішня українська влада, попри її заяви та практичні дії, насправді є проросійською, натомість (б) наступна українська влада буде антиросійською, і водночас (в) схильною до переслідувань бізнесу із суто політичних міркувань. Що це буде за влада й на чому базуються ці припущення — Максим Каменєв не уточнює (принаймні його думки на цю тему до сюжету не увійшли); між тим, без таких уточнень перелічені тут презумпції коментаря Максима Каменєва є необґрунтованими та безпідставними;
(2) «Якщо офіційної компанії немає, то і, напевне, що проблем у цієї компанії не буде. Тому він і не поспішає легалізовувати принаймні ті компанії, які пов’язують з ним». Це міркування виходить із припущень, що гіпотетична «наступна українська влада» (а) буде переслідувати компанії, формально пов’язані з Медведчуком, але (б) не буде переслідувати компанії, фактично, але не формально пов’язані з Медведчуком, хай навіть усім — включно з журналістами «Схем» — відомо, які саме компанії пов’язані з Медведчуком фактично. Проте, якщо вже ця гіпотетична влада буде схильною до політично вмотивованих переслідувань бізнесу, яка їй різниця, як саме той чи той бізнес пов’язаний із Медведчуком — формально чи неформально?! Логіка таких дій незрозуміла з боку будь-якої гіпотетичної української влади, яка в країні є чи може бути, а отже й це припущення Максима Каменєва також є нічим не обґрунтованим і абсолютно безпідставним.
2. «У цій ситуації Петру Олексійовичу краще вийти і відверто розказати про те, про що вони там говорять, — вважає політичний оглядач Громадського телебачення Максим Каменєв. — Тому що він зараз позиціонує себе як патріот, як людина, яка робить ставку на все українське, яка усіляко сприяє українській мові, армії, культурі, як антагонист Путіна. І тут оці контакти із Медведчуком, вони дисонують дуже».
Цей коментар подається поряд із коментарем Адміністрації Президента, в якому сказано: «Президент провів кілька зустрічей із Медведчуком, на яких висловив незадоволення через затягування процесу звільнення українських політв'язнів (…) Президент також неодноразово заявляв, що готовий вести переговори з усіма, навіть з чортом, для того, щоб звільнити наших бранців».
На превеликий жаль, Максим Каменєв не навів жодних підстав для презумпцій, на яких побудовано його коментар, а саме: (1) попри пояснення Адміністрації Президента, самі зустрічі Президента з Медведчуком «дисонують» із позиціюванням Президента як патріота (а в чому, власне, полягає дисонанс?), і (2) пояснення Адміністрації Президента не є правдивими (адже лише в такому разі має сенс заклик «Петру Олексійовичу краще вийти і відверто розказати про те, про що вони там говорять»).
На якій підставі Максим Каменєв припускає, що «відверті» розповіді Президента про зустрічі з Медведчуком міститимуть іншу інформацію, ніж в оприлюднених коментарях Адміністрації Президента — цей момент у сюжеті також залишився непроясненим, а цитований коментар Максим Каменєва, відповідно, залишився необґрунтованим та безпідставним.
Таким чином, журналісти «Схем» не лише, всупереч вимогам редакційного статуту ПАТ «НСТУ», залучили до сюжету експерта, не пояснивши його фаховість в обговорюваних питаннях, а й залучили в ролі експерта особу, окремі висловлювання якої змушують засумніватися в її компетенції експерта з обговорюваного у сюжеті кола питань.
Підсумовуючи сказане, вважаю, що сюжет програми «Схеми» під назвою «Порошенко та Медведчук. Спільники?» порушує два критерії моніторингу програм журналістських розслідувань, якими користується «Детектор медіа» (пункти 4.5. та 5.6) і два пункти редакційного статуту ПАТ «НСТУ» — мовника, в ефірі якого було показано цей сюжет (пункти 2.1.1. і 2.1.2.).
Журналісти «Схем»:
нагадали глядачу / читачу сюжету все, чим займається Медведчук в Україні;
на цій єдиній підставі висунули припущення, що все це могло стати предметом обговорення на зустрічах Медведчука з Порошенко;
на цій єдиній підставі висунули нове узагальнене припущення, що Медведчук і Порошенко можуть бути «спільниками»;
винесли це припущення у псевдосенсаційний заголовок сюжету;
графічною заставкою до сюжету емоційно налаштували глядача / читача на те, що Медведчук і Порошенко не лише можуть бути, а насправді є «спільниками», бо їхні «справжні обличчя» відрізняються від їхніх «масок»;
висунули, без жодного обґрунтування, додаткове емоційне припущення, що Медведчуку «раді» в Адміністрації Президента України;
залучили до сюжету експерта, вибір якого в сюжеті ніяк не обґрунтовано й коментарі якого змушують сумніватися в його експертній компетентності в озвученому в сюжеті колі питань.
Звертаюся до експертів «Детектора медіа» та Редакційної ради ПАТ «НСТУ» із проханням проаналізувати цей сюжет програми «Схеми» й підтвердити, уточнити або спростувати викладені тут висновки з мого аналізу цього сюжету.
