Всі схизматики, а я д'Артаньян: РПЦ вважає неканонічними дії верховного Константинополя щодо автокефалії України

Синод РПЦ 8 вересня 2018 року оприлюднив заяву, в якій висловив «протест і глибоке обурення» у зв’язку з опублікованим 7 вересня комюніке Головного секретаріату Священного Синоду Константинопольського Патріархату, в якому повідомляється про призначення двох єрархів цієї Церкви — архиєпископа Памфільського Даниїла (США) та єпископа Едмонтонського Іларіона (Канада) — «екзархами» Константинопольського Патріархату в Києві», які готуватимуть автокефалію української церкви

РПЦ обурило, що рішення Константинополя було прийнято без погодження з Патріархом Московським Кіріллом (!!!) та Митрополитом Київським (МП) Онуфрієм.

Як Константинополь ставить Росію "на місце" у питанні української автокефалії

Речник УПЦ КП архиєпископ Євстратій (Зоря) звернув увагу на те, що сам Синод РПЦ не збирався і засідання не проводив.

Далі владика піддав критиці й аргументи, які наведено у заяві РПЦ, назвавши їх такими, що не витримують критики:

1. Посилання на канони, які забороняють єпископам однієї Церкви втручатися у справи іншої - це обвинувачення самій Московській Патріархії. Адже саме вона в давнину багато разів втручалася у справи Київської Митрополії, навіть призначала до неї «місцеблюстителя» - висвяченого в Москві на єпископа ніжинського протоієрея Мефодія Филимоновича, потім неканонічно привласнила собі владу над Митрополією і скасувала її, перетворивши на рядову єпархію Російської Церкви.

Так само Російська Церква діяла й у низці інших випадків, без дотримання канонів привласнивши собі владу над Митрополіями у Криму та Бесарабії, а також над Церквою Грузії.

В новий час РПЦ також не раз втручалася у справи інших Помісних Церков - Єрусалимської, Чеських Земель і Словаччини, Грецької та інших.

Найбільш ганебним випадком деструктивного втручання стала спроба зірвати проведення Святого і Великого Собору Православної Церкви на Криті в 2016 р. Тоді РПЦ не лише сама відмовилася брати участь у Соборі, але й вплинула на рішення трьох інших Церков та намагалася вплинути ще щонайменше на одну - Сербську.

2. Ані спочилого митрополита Володимира, ані нинішнього митрополита Онуфрія Патріарх Варфоломій не визнавав главою якоїсь окремої Церкви - а лише як митрополитів Московського Патріархату. Адже «УПЦ» (Митрополія Московського Патріархату в Україні) не має статусу ані автокефальної, ані автономної Церкви.

3. Бажання УПЦ бути автокефальною Церквою ясно виражене у постановах Помісного Собору 1-3 листопада 1991 р. Ніяким повноважним церковним органом ці рішення не були скасовані.

«Заява єпископату», на яку посилаються - прокламація з незрозумілим статусом, адже щонайменше один з тих, чиї «підписи» опубліковані під заявою, митрополит Черкаський Софроній, публічно повідомив, що він не підписував заяву, а лише листок реєстрації на зборах. Тож є всі підстави вважати, що вказана заява не відображає реальної думки єпископів МПвУ, а лише думку її укладачів.

4. Особливі канонічні прерогативи Константинопольського Патріархату закріплені канонами, історичними прецедентами і традицією. Сама РПЦ отримала автокефалію та статус Патріархату на підставі цих прерогатив згідно з рішенням Вселенського Патріарха. Також саме до Вселенського Патріарха зверталася РПЦ у складних питаннях судочинства - як, наприклад, у справі осудження Московського патріарха Нікона Мінова. Тож повне заперечення канонічних прерогатив Першого Престолу - є безпідставним.

5. Загрозу єдності Православ‘я вже багато десятиліть несуть гегемоністичні прагнення Московського Патріархату, який намагається перетворитися на «православний Ватикан» - всесвітній центр тяжіння для всіх Православних Церков. Рішення та дії Вселенського Патріарха покликані якраз до того, щоб зупинити цю загрозу та повернути Православ‘ю справжню єдність, яку керівництво РПЦ підриває.

6. Судячи з тону погроз, Московська Патріархія зараз не здатна до адекватної реакції на проблеми, які виникли, чим РПЦ заганяє себе у глухий кут самоізоляції та схизми.

Як відомо, Варфоломій призначив екзархами Вселенського Патріархату у Києві архиєпископа Памфілійського Даниїла (Зелінського) із США та єпископа Іларіона Едмонтонського з Канади в рамках підготовки до надання автокефалії Православній церкві в Україні.

В УПЦ КП пояснюють, що призначення Екзархів не означає утворення нової церковної юрисдикції у формі Екзархату. Функції Екзарха у цьому випадку можна порівняти з функціями Надзвичайного і Повноважного Посла.