Чи й справді це злочин: як закон трактує провокацію хабара агентом НАБУ? (ТОЧКА ЗОРУ)
Коли існують проблеми з поясненням закону - пленум Верховного Суду виносить тлумачення. Колись таке тлумачення було винесене і щодо статті Кримінального кодексу "Провокація хабара", - нагадує журналіст Андрій Лаврик.
Ось уривки з того документу:
1) «Умисне створення службовою особою обстановки й умов, що викликають пропонування чи одержання хабара з метою викрити того, хто його дав або одержав (провокація хабара), є закінченим злочином з моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи було передано або одержано хабар».
2) «Те, що давання або одержання хабара відбулися у зв'язку з провокацією, не виключає відповідальності того, хто дав або одержав хабар».
3) «Від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, що вживаються для викриття хабарників. Суть провокації полягає у тому, що провокатор сам викликає в інших намір вчинити злочин з метою їх викриття. Тому не є провокацією хабара дії особи, в якої вимагається хабар, що полягають у передачі хабарнику незаконної матеріальної винагороди з відома правоохоронних органів».
Після цитат, Лаврик висловлює свою думку, виходячи з припущення, що провокування хабара агентом НАБУ Боярським справді було здійснене:
Думаю, про історію з агентом НАБУ Боярським, працівницею міграційної служби Пімаховою, СБУ та Генпрокуратурою ви вже чули в усіх деталях.
НАБУ опублікувало аудіо по своїй спецоперації, "зірваній ГПУ та СБУ" (ВІДЕО)
Тож поглянемо на неї крізь призму постанови пленуму ВСУ від 7.10.1994 р. щодо ст. 370 ККУ.
Агент Боярський, будучи службовою особою, заявив Пімаховій, що одному іноземцю потрібен український паспорт, і він може заплатити.
"Тут до Луценка не ходи, і так видно, що Боярський припустився «умисного створення обстановки й умов», оскільки отими своїми словами викликав у Пімахової непереборне бажання взяти хабар, - іронізує Лаврик. - Тобто, Боярський скоїв злочин з нелюдською жорстокістю, який, до речі, карається трьома-сімома роками тюряги".
"Але й Пімахова, - продовжує журналіст, - якщо брати до уваги п.2, залітає по статті 368 – бо таки отримала від Боярського п'ятнадцять тисяч доларів за легалізацію вигаданого в’єтнамця. Понад те, вона погодилася на пропозицію СБУ і ГПУ спровокувати агента НАБУ дати їй хабар з подальшою метою викрити його у даванні хабара. Третій пункт тут не проканає, бо хабар вимагався не в неї, а трішечки навпаки".
Але й це не все.
"Бо виходить, що прокурорські й есбеушники підбили Пімахову до «умисного створення обстановки й умов», за яких агент Боярський приніс би їй хабар, щоб у подальшому його викрити. Якщо керуватися логікою статті 27 ККУ, то ГПУ та СБУ також підпадають під згаданий вище перший пункт. Третій пункт тут для них теж не годиться, бо вони а) чудово знали, хто такий Боярський; б) він не вимагав хабара".
Висновок Лаврика: закон тут порушили всі.
------
Примітка. У 1994 р. ст. 370 ККУ іще не існувало, але саме Постанову ПВС № 12 від 7 жовтня 1994р. "Про судову практику у справах про хабарництво" (п. п. 13, 25) використовують досі як роз'яснення до ст. 370.
