Як бойовики вивозять крадене вугілля з Донбасу (ВІДЕО)
Бойовики налагоджують торгівлю продукцією «націоналізованих» в т.зв. "ДНР-ЛНР" підприємств. Для того, щоб потім українські метал і вугілля йшли до Росії й по всьому світу, компанії оформлюють на невизнаних територіях.
Можливі схеми збуту вугілля з підприємств окупованого Донбасу
«Донбас.Реалії» розбирались, наскільки така схема працездатна і чи зможуть українські юристи довести, що вугілля крадене.
На початку березня в угрупованнях «ЛНР» і «ДНР», які визнані в Україні терористичними, заявили про «націоналізацію» українських підприємств, що розташовані на тимчасово окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях. З того часу минуло півтора місяця, а працівники донецької шахти імені Засядька продовжують працювати по-старому. Нарікають на маленьку зарплату, складну роботу, а також на колишнє і нове керівництво.
Водночас у кабінетах місцевої «влади» за цей час відбулося чимало нового. Зокрема, угруповання «ЛНР» і «ДНР» вирішили віддати шахту Засядька, разом з іншими експропрійованими шахтами і заводами, закритому акціонерному товариству «Внешторгсервис».
Командир батальйону «Восток», що підпорядковується угрупованню «ДНР», та бойовик-опозиціонер Олександр Ходаковський у своїй сторінці в соціальній мережі написав, що це закрите акціонерне товариство нібито зареєстроване в Південній Осетії.
Донбас і Південна Осетія: «сепаратистський інтернаціонал»
Окуповані частини Донбасу і Грузії може поєднувати «сепаратистський інтернаціонал», зауважують експерти.
«Територія, яка сама взагалі нічого не може нікуди інвестувати, сама живе на дотації Росії. Зрозуміло, що це стара історія, коли намагаються створити сепаратистський інтернаціонал», – каже політичний експерт Бачо Корчілава.
Для компаній, які зареєстровані на невизнаних територіях, це може бути зручно через закритість від зовнішніх ринків, припускає заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак.
«Можливо, зайдуть якісь південно-осетинські або чеченські фірми. Саме тому, що їм не страшні санкції, вони не працюють на зовнішні ринки», – говорить Юрій Гримчак.
Доки Росія намагається диригувати окупованими територіями, щоб приховати свою присутність, українські власники відібраних підприємств включилися в боротьбу за втрачене майно.
«Ми залучили ряд юридичних консультантів – як українських, так і зарубіжних – для того, щоб вони асистували нам в пошуку схем, ланцюжків поставок нелегальної продукції з того ресурсу, який у нас залишився на непідконтрольній території», – розказує керівник антикризового штабу ДТЕК Денис Діденко.
Куди їде донецьке вугілля – «секрет»
Відомо, що багато «націоналізованих» шахт і заводів відновили свою роботу. А це означає, що вугілля і метал почали кудись вивозити. На запитання журналістів програми «Донбас.Реалії», куди саме, працівники шахти імені Засядька відповіли: «секрет».
Цей секрет намагається розгадати українська сторона. Угруповання «ДНР» і «ЛНР» включені у міжнародні санкційні списки. Тож будь-які економічні зв’язки з ними вважаються злочином. Зараз юристи ДТЕК розсилають листи-попередження потенційним споживачам донецького вугілля.
«Це порти, експедитори та сюрвеєрні компанії, які визначають якість вугільної продукції. Серед споживачів – це, природно, електричні станції, які спалюють вугілля, і цукрові заводи. А також ряд інших споживачів в Чорноморському та Середземноморському басейнах», – пояснює Денис Діденко.
Експерти зауважують, що схема збуту вугілля з підприємств окупованого Донбасу доволі проста. Вугілля з непідконтрольних територій вивозять у Ростовську область Росії, в азовські порти. Там продукцію перевантажують на сухі вантажі і вивозять за кордон.
Теоретично, відстежити трафік донбаського вугілля можна на спеціальних сервісах. За адресою прибуття можна зрозуміти, куди саме рухається підозрілий великогабаритний вантаж з нелегальним «чорним золотом», і вжити жорстких заходів. Як це робила Грузія після втрати контролю над Абхазією.
«Якщо в Абхазію заходили, умовно, кораблі, то на траверсі в нейтральних водах вони досі затримуються грузинськими прикордонниками, аж до продажу кораблів з аукціону. Турецька сторона понесла дуже великі втрати, коли намагалася займатися такими речами», – каже політичний експерт Бачо Корчілава.
Повний матеріал на Радіо Свобода
