Як, заробляючи автобрухтом, можна назбирати аж на 17 канал
Україна – настільки велика країна можливостей, що навіть чоловік, який заробляє собі на хліб розборкою автомобілів – може наскребти грошей на запуск телевізійного каналу, - іронізують "Наші гроші" у статті "Темні води інвестицій «17 каналу»".
Нещодавно креативний директор «17 каналу» Жан Новосельцев під час ефіру на «Громадському радіо» спробував нагодувати слухачів такою локшиною.
«Після мого виступу на Майдані з вимогою припинити війну і вияснити, хто розстріляв Небесну сотню та спалив Будинок профспілок, на мене вийшов київський підприємець… Коли канал створювався, я був на 10% співзасновником, зараз моя доля – 0%, бо ми розширилися, а в мене немає таких коштів. Але є західна компанія, якій київський підприємець продав долю. Сьогодні це західні інвестиції. Хто туди заводить гроші – мені все одно. Бо найголовніше наше правило – робити те, що буде цікавим, корисним, і ніякої цензури», – розповів Жан Новосельцев.
Взагалі-то той загадковий інвестор був такий самий київський, як і біглий міністр внутрішніх справ Захарченко (пам’ятаєте про зв’язки ворога Майдану з Новосельцевим?). Тобто, він – донецький.
Мова йде про такого собі Костянтина Вікторовича Шкрабана, з яким Новосельцев у 2014 році створив ТОВ «Медіа комерс девелпомент», яке і виступило засновником ТОВ «Інформаційне агентство «17 канал».
Весь бізнес Шкрабана – це розборка автомобілів у Донецьку поряд зі штрафним майданчиком ДАІ. При цьому бізнес оформлений навіть не на ТОВ, а на ПП Шкрабан.
Шкрабан все життя порпався в автолахмітті, не маючи жодної іншої фірми.
А коли почалось ДНР – взяв і вклав купу зароблених у Донецьку грошей у новинний телеканал в Києві.
А для того, щоб столичні штучки не намахали міцного донецького бізнесмена, призначив директором ТОВ «Інформаційне агентство «17 Канал» юристку з Макіївки Катерину Валеріївну Трубнікову.
Коротше, все прозоро і зрозуміло – автомеханік і юристка почали впливати на інформаційний простір держави. Хобі у них таке.
Але на цьому історія не зупинилась. Далі прозорість почала зашкалювати ще більше.
Як сказав Новосельцев, Шкрабан продав свою долю «західній компанії». Згідно з ЄДРЮО, мова йде про партнерство з обмеженою відповідальністю «Тіберіа інвест ллп» (Лондон). Його кінцевим контролером є мешканець Белізу Пракаш Джіанчандані. Принаймні офіційно.
Репутація цього вуйка з карибсько-британської офшорщини у наших преріях є однозначно паршивою.
Джіанчандані є кінцевим контролером ще однієї української фірми – ТОВ «Хорос». А ця фірма фігурує у кримінальному провадженні №12015080050001327. Запорізькі слідчі та прокурори ласкаво називають цю історію «незаконним привласненням коштів ДП «НЕК «Укренерго». А ми назвемо це просто крадіжкою 6 млн грн. Про це докладніше у статті «Укренерго» між СБУ і ГПУ». Але з цим чтивом можна не спішити. За рік слідства міліція та прокурори поки що дійшли лише до виїмки установчих документів «Хороса» у держреєстратора. Тобто, до Пракаша Джіанчандані доберуться ще не скоро.
Спокійно спить і сама фірма «Тіберіа інвест ллп». Її засновниками є два офшори: «Oloniya limited» і «Warias business ltd». Одна з них проявилась в Україні в досить специфічному контексті.
У 2014 році члени Сім’ї масово перереєстровували свої квартири-будинки і бізнеси на інші прокладки. Така ж доля спіткала і київський готель «Братіслава». Його відносили до пулу готелів молодшого Януковича, хоча експерти ринку твердили, що окрім самого принца, там брали свої частки і інші достойники попередньої влади.
Так виглядає, що експерти говорили правду, бо власність «Братіслави» перейшла до чотирьох іноземних компаній. Одна з них – лондонська «Tagor trade ltd». А її власником є вже відомий нам офшор «Oloniya limited», який тепер у якості західного інвестора є співвласником «17-го каналу».
Нам важко судити, кому саме із челяді Януковича насправді належить ця «британська» фірма.
Але, як каже Новосельцев: « Хто туди заводить гроші – мені все одно. Бо найголовніше наше правило – робити те, що буде цікавим, корисним, і ніякої цензури».
Ну, що ж, судячи з контенту 17-го каналу, цензури там справді нема. Добре все-таки виходить, коли і власник, і менеджмент – однодумці.
