Сирія: на порозі великої війни
Усі сторони війни в Сирії готуються до "часу Х" - і він наступить дуже скоро. Про це пише Ігор Семиволос.
Найбільш значущим результатом Мюнхенської конференції з безпеки стали домовленості по Сирії. Учасники переговорів погодили припинення бойових дій у країні, яке має розпочатися протягом цього тижня – після підтвердження сирійським урядом і опозицією.
Також досягнута домовленість про направлення гуманітарних вантажів до Сирії, також до кінця тижня. Крім того, всі учасники зустрічі в Мюнхені погодилися, що женевські переговори між усіма сторонами конфлікту мають відновитися якомога швидше.
Ці домовленості справляють неоднозначне враження. Вони виглядають, скоріше, як хороша міна за поганої гри. Кожна сторона, передусім, Сполучені Штати Америки і Росія, чудово розуміють – принаймні, американці точно – що склалася ситуація, виходів з якої небагато. Фактично, їх лише два: або сторони підвищують ставки в грі, або пробують домовитися і зробити крок вбік. Не назустріч, а саме вбік, тобто припинити рух у напрямку зіткнення.
Проте наразі виглядає так, що Росія – принаймні її риторика говорить про це – не готова взагалі міняти свою позицію та абсолютно впевнена у правоті своїх дій. Тоді як США займають вичікувальну позицію, і їхня дипломатія спрямована, швидше, на те, щоб відтягувати прийняття рішення якомога довше. В принципі, формат американців був би не таким і поганим – якби все залежало лише від них.
Ми бачимо, як Сполучені Штати доволі вдало працюють з Росією по Україні. Завдяки створеним ним таким собі діалоговим майданчикам, в яких сторони грузнуть, не даючи чітких зобов'язань і не отримуючи чітких відповідей, триває безкінечно довгий процес дипломатичного спілкування – що дає такий потрібний нам час.
Бо поки Україна займається створенням потужної армії і реформами (щодо останнього успіхи невеликі, але тим не менш), спровокована санкціями і падінням цін на нафту економічна криза в Росії все більше роз'їдає путінський режим.
Однак ситуацію з Сирією ускладнює наявність інших гравців, які останнім часом практично махнули рукою на США. Мова, звісно, в першу чергу, про Туреччину і Саудівську Аравію з її антитерористичною коаліцією за участі 34 ісламських країн. Очевидно, вони дійшли висновку, що російська участь у війні в Сирії створює серйозні проблеми для них.
А оскільки США і загалом Захід, схоже, не хочуть приймати конкретних рішень і діяти, турки і саудити вирішили, що порятунок потопаючих є справою рук самих потопаючих – і почали свою гру. Їхня стратегія полягає в тому, щоби поставити США в таку ситуацію, коли вони будуть просто змушені зрештою прийняти якесь рішення. Для американців це буде дуже складний вибір і дуже складна ситуація. Політики висловлюються у напівтонах і говорять про напівміри, їх можна зрозуміти. Проте правда полягає в тому, що обставини рухаються в бік великої війни.
Якщо не вдасться посадити сторони за стіл переговорів у Женеві, про що домовилися у Мюнхені, і якщо анонсоване перемир'я або інші домовленості будуть зірвані – а шансів на це дуже багато, враховуючи велику кількість акторів, в тому числі тих, які досі не взяли на себе жодних зобов'язань – то регіон опиняється в ситуації, коли наземна операція Саудівської Аравії і Туреччини в Сирії стає цілком ймовірною. Росіяни намагаються розіграти ту саму партію, яку вони переважно розігрують постійно. Тобто вони створюють на певній місцевості у певній країні обставини, і під ці обставини потім намагаються нав'язати якісь політичні рішення
В даному випадку такими обставинами має стати падіння Алеппо, яке перебуває під контролем опозиції. За місто зараз тривають активні бої між повстанцями і військами Асада, які підтримують російські військові. І там нічого зараз не віщує тиші, обстріли тривають – попри мюнхенські домовленості. Кремль розраховує, що урядові війська відіб'ють місто до початку переговорного процесу. Чи готові турки просто спостерігати за цим, велике питання. Якщо ж не готові, але водночас і не готові ввести свої війська, цілком можливо, вони почнуть вести війну у гібридний спосіб
Однак сам факт того, що Саудівська Аравія перекидає зараз частину військ в Туреччину, що Саудівська Аравія здійснює зараз наймасштабніші військові маневри в своїй історії разом з іншими країнами, а також те, що ми спостерігаємо в Росії і що ми спостерігаємо в Туреччині – все це свідчить про те, що сторони готуються до цього "часу Х". Думаю, він буде в кінці лютого-на початку березня. По-перше, через питання Алеппо, по-друге, у Мюнхені запланували, що сторони повернуться до столу переговорів до кінця місяця. Або не повернуться. Сторонами виступатимуть, швидше за все, ті, кого ми бачили за столом переговорів під час останньої спроби в кінці січня – представники Асада, представники поміркованої опозиції, за яких вболівають США, представники груп, які виступають з позиції Саудівської Аравії, представники типу опозиції, яку підтримує Росія, також намагалися засунути туди курдів, можливо, цього разу вони будуть.
І от тоді вже всі викладатимуть карти на стіл і кожен буде дивитись, що за козирі хто має. Загалом, дуже багато питань, дуже багато акторів, дуже багато перемінних. Тому шансів на те, що сторони таки сядуть домовлятися, невеликі. Але все ж таки вони є.
