Борщагівці, ДВРЗ та Русанівці - самоврядування! Як має бути влаштований мегаполіс рівня Києва?

Київ - єдине в світі місто такого масштабу (тримільйонна столиця великої держави) - з однорівневої системою самоврядування. У більшості міст - як мінімум трирівнева, а якщо рахувати будинкових та квартальних керівників, то і чотирирівнева система. Про це в матеріалі Hubs пише Ігор Ляшенко, директор Центру проектних досліджень «Рівень життя».

Як влаштовано Київ?

Є міський голова (Кличко), і є багато депутатів, яких ми не знаємо (крім парочки особливо активних). Є міська адміністрація, саме у неї максимальні повноваження. Це верхній рівень управління. При будь-яких умовах він є в будь-якому населеному пункті.

Є районні адміністрації. Колись їх було 14, зараз - 10. Це другий рівень управління, він найнижчий у Києві. Саме на нього замикаються всі, навіть найменші проблеми і питання, що хвилюють громадян. В середньому в кожному міському районі Києва - близько 300 000 жителів.

Як кияни беруть участь в управлінні містом?

Вони раз на кілька років вибирають міського голову, депутата і партію. Ніхто з них про потреби людей толком не знає, оскільки в «своєму» районі не живе і буває наїздами: під час передвиборної кампанії, та й то не завжди.

Місцевого самоврядування в місті є тільки один рівень, він же - верхній. Житель Києва не знає, ніколи не бачив і не може побачити свого депутата, не те що висловити того свої проблеми та побажання. А Київська Рада не знає, які проблеми у городян, не в змозі їх розглянути і вирішити. Вона ледве справляється зі своїми адміністративними функціями (виділення землі, прийняття поправок до бюджету).

Всі питання в місті вирішують чиновники різного рівня та працівники комунальних підприємств. Найпростіше питання: фарбування паркану, установки лавочки, латання дірки в тротуарі, навіс козирка над під'їздом, - громадянин вирішити не може. Він не впливає на рішення навіть дорадчим голосом, навіть через свого представника. Один депутат в Києві представляє близько 50 тисяч киян!

Київ - єдине в світі місто такого масштабу (тримільйонна столиця великої держави) - з однорівневою системою місцевого самоврядування та двома рівнями управління. Нижній рівень управління, який повинен бути максимально наближений до жителя, від нього далекий як ні в якому іншому місті світу. Будь-які питання благоустрою, підтримання порядку або адміністративного характеру в Києві вирішуються вкрай довго, або не вирішуються взагалі, все пускаються на самоплив.

Як же має бути? Подивимося на прикладах.

У більшості мегаполісів - як мінімум трирівнева, а якщо рахувати виборних будинкових та квартальних керівників, то і чотирирівнева система управління. Майже на всіх цих рівнях (як мінімум - на двох) діє представницька система - обираються депутати.

З яких рівнів складається система управління великого міста?
Верхній рівень - виборні мер (міський голова) і депутати муніципалітету. Це великі «шишки». Як правило, професійні або напівпрофесійні політики. Вони вирішують загальноміські питання, законодавчо віднесені до рівня місцевого самоврядування. Податки, збори, бюджет, міські програми, великі проекти, містобудівні принципи, архітектура, план розвитку міста, розпорядження великими земельними ділянками... Загалом, приблизно те ж, що і у нас.

Далі йде другий рівень, який ми називаємо районним. Тут займаються питаннями шкіл, поліклінік і лікарень, охорони порядку, пенсій і субсидій, видачі документів. У нас теж так. У містах, де районів багато і вони компактні, цей рівень - низовий (Відень, наприклад).

А от далі з'являється разюча відмінність Києва від інших великих міст. Практично скрізь є третій рівень - це компактні муніципальні утворення, створені за принципом географічним, територіальним, часто - історичним.

У Києві це були б, наприклад, Південна Борщагівка, Відрадний, Липки, Теремки-2, Русанівка, ДВРЗ, Бортничі, Пуща-Водиця ... На цьому рівні головне завдання - благоустрій, побут, комфорт. Тут вирішують, де розміщувати кіоски (те, що ми називаємо МАФи), дитячі майданчики та лавочки. Як організувати паркування і тротуари. Сюди йдуть жителі зі скаргами та пропозиціями. Це повинна бути найближча до громадянина влада. Тут має бути найближчий до виборця депутат. Свій депутат, який живе в цьому ж районі, це - обов'язкова умова для балотування.

Невеликий досвід, до речі, є і у Києва. Правда, нинішні керівники його можуть і не пам'ятати. Один час існували «органи самоорганізації населення» в місцях, явно виділялися в межах міста. Наприклад, Бортничі, Чапаєвка, Корчувате. Якщо у Кличка є політична воля, провести таку «децентралізацію» в Києві можна за пару місяців, встигнувши до осінніх виборів.

самоорганізація київ

Знак гривні
Знак гривні