Тимчасова столиця Януковича в екзилі: «фраєрам покоя нет»
«Просим не оставлять вещи без присмотра!» - застерігають написи у ліфті. Вони адресуються мешканцям розкішного чотиризіркового готелю «Амакс» у центрі Ростова-на-Дону. Ростов-на-Дону має давню репутацію міста злодіїв і жиганів. Неформальну, звісно - приблизно як у нас Одеса. Багато хто може пригадати пісню напівзабороненого радянського класика блатного романсу Аркадія Сєвєрного:
«Ах, Одесса, мать-Одесса,
Ростов-папа шлёт привет!
Есть здесь много интереса,
Фраерам покоя нет!»
Хоча ростовчанам, так само як і одеситам, такий імідж далеко не всім до вподоби… Ростов-на-Дону – велике місто-мільйонник. Небідне, етнічно дуже строкате. Тут живе чимало українців. Неподалік Кавказ, тож до Ростова-на-Дону курсує багато рейсових маршруток з Анапи, Батумі, Грозного, Кисловодська, Туапсе та ін.
Звісно, дуже мальовничий тут Дон. Хоча він не такий широкий, як Дніпро, однак рух барж «тихим Доном» жвавий – баржі, катери, яхти починають снувати туди-сюди, щойно тільки скресає крига. На набережній користується популярністю туристів пам'ятник селянину дідові Щукарю -- персонажу роману Михайла Шолохова «Піднята цілина». Лівий плаский берег Дону, про який ще один блатний шансоньє Михаїл Шуфутинський співає відому пісню «Левый берег Дона», – це заплави, пляжі, ресторани, ганделики… Територія розваг, картярства і розгуляю. А от правий берег – це старі вулички, які круто збігають до річки, широкі міські площі, заводи, цехи…
На правому березі розташований завод «Ростсільмаш». Чи не кожна міська маршрутка чи тролейбус проходять повз його прохідну. А на одній із центральних площ міста на п’єдесталі встановлено не танк, як заведено в Росії, та й у нас, а зернозбиральний комбайн. Бо саме з цією машиною, з «кораблем ланів», насамперед асоціюється Ростов-на-Дону у масовій свідомості. Заводоуправління у стилі сталінського ампіру, з ліпними соцреалістичними барельєфами, давить на психіку помпезністю.
Деякі цехи, а також «Комбінат харчування» (їдальня на 1000 місць) побудовані ще в часи перших сталінських п'ятирічок. А от прохідна у стилі кубізм і у фірмових біло-рожевих кольорах – вже, мабуть, початку ХХI століття.
Минулого року Владімір Путін, їдучи через Ростов-на-Дону у Сочі, зупинився тут і провів піар-зустріч з народом: повернув у геральдичний обіг звання Героя Праці (щоправда, не соціалістичної), яке дорівнюватиме Герою Росії. Навряд чи це звання отримає тут Віктор Янукович. Але чому для прес-конференції у вигнанні він обрав саме Ростов-на-Дону? Невже привабила кримінальна репутація міста? Чи це – останній рубіж, ойкумена для українців, згадана Павлом Чубинским у тексті-гімні: «Від Сяну до Дону»? Скоро довідаємося.
«Торможение контртоками категорически запрещено» - одне з гасел, яке ми побачили, блукаючи по велетенському заводу «Ростсільмаш». Дуже мудро: контр-струм може спалити двигун, і це вірно не лише для електромеханічних пристроїв, а й у політиці, мабуть, теж.
Ігор Кручик
