Освітяни обурені заявою комуніста про скасування ЗНО
Перший заступник голови Верховної Ради, комуніст Ігор Калєтнік 9 січня оприлюднив заяву, у якій ставить під сумнів існуючу систему ЗНО, натомість пропонує повернутися до практики вступних іспитів у ВНЗ. "
"Найбільше в оприлюдненому повідомленні мене здивувала відсутність хоча б якоїсь аргументації, чи правильно сказати – відверта маніпуляція окремими фактами ти прикладами", - каже Ольга Стрелюк, координатор спостереження за ЗНО. Нище прямий текст пані Ольги:
Чи не найбільш голослівним є твердження про 80% абітурієнтів, які нібито не підтримують системи ЗНО, в той час як фонд Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва лише місяць тому оприлюднив результати комплексного соціологічного дослідження, де йдеться про 62% підтримки ЗНО респондентами «цільової» групи. Нарікання депутата на існуючі труднощі з добиранням учасників тестування до віддалених районних центрів не можна вважати серйозним недоліком ЗНО, бо запровадження іспитів у ВНЗ нічим не вирішить ситуації. Адже для здачі кожного (!) екзаменаційного випробування вступнику і так доведеться їхати за сотні кілометрів, і то не 3-4 рази, а більше 10-ти, якщо він вирішить вступати на різні спеціальності до кількох вузів одночасно.
Звичайно, не варто ідеалізувати існуючу систему оцінки знань в Україні, адже не секрет, що вона потребує вдосконалення. Однак, як би банально не звучало – основною проблемою тут є відсутність належного державного фінансування. Для того, щоб повноцінно використовувати ЗНО як інструмент моніторингу якості освіти, треба вкладати кошти у його розвиток.
Що ж стосується ЗНО як системи відбору абітурієнтів до ВНЗ, то насамперед треба повернути відкриті завдання з історії України та запровадити їх з математики. Тоді і можна буде якомога об’єктивніше оцінити рівень знань вступників. Для необізнаних – від практики використання відкритих завдань, як і зменшення кількості можливих предметів для оцінювання, довелося відмовитися в першу чергу через брак коштів на оплату праці екзаменаторів, які мають перевіряти тестові роботи. Зрештою, те саме стосується і централізованого довозу учасників незалежного оцінювання до пунктів тестування – така практика в історії українського ЗНО існувала, однак і від неї довелося відмовитися. Головна ж відповідальність за недофінансування ЗНО і спричинені цим проблеми – лежить саме на депутатах парламенту, які затверджують державний бюджет.
Тому, якщо пану Калєтніку справді йдеться про вдосконалення системи оцінювання знань чи покращення механізмів відбору абітурієнтів до вищих навчальних закладів, то нехай для початку ознайомиться з реальними потребами та конструктивними пропозиціями відповідних органів та інституцій, в першу чергу Українського центру оцінювання якості освіти, а вже тоді ініціює парламентські слухання. Якщо ж уся ця катавасія виникла через труднощі з добором студентів в одному з аграрних вузів країни, де керує батько нардепа, то не варто особисті інтереси задовольняти за рахунок тисяч абітурієнтів, які із запровадженням ЗНО отримали шанс на безкорупційний вступ до вузу та право на безкоштовне здобуття вищої освіти.
