«З цим парадоксом за…вся я»: донецькі проштовхують у парламент Поплавського
Партія регіонів висунула в народні депутати Михайла Поплавського, сподіваючись на його активну законотворчу роботу у Верховній Раді. Про це перший заступник голови парламентської фракції Партії регіонів Михайло Чечетов, передають «Українські національні новини».
«Він по натурі дуже активна та ініціативна людина. Я вважаю, що він вестиме активну законодавчу роботу, і наявність таких особистостей, як Поплавський, у парламенті піде на благо Україні», - зазначив М.Чечетов.
Водночас він наголосив, що при ухваленні рішення про висунення М.Поплавського кандидатом у народні депутати Партія регіонів керувалась «його досвідом у роботі з виборцями».
«Немає такого, що людина закінчує спеціальний інститут задля того, аби стати депутатом. Депутат – це той, у кого є покликання працювати на людей. А освіта у депутата тут може різною. Ми знаємо Михайла Поплавського досить давно, знаємо, як він сприяв розвитку українського мистецтва, становленню нашої естради», - наголосив він.
Водночас навіть однопартійці Чечетова більш ніж скептично оцінюють внесок Поплавського у розвиток української культури. У 2012 році заступник голови Адміністрації президента Ганна Герман заявила, що потрібно «скоротити заклад Поплавського як несмак в українській культурі. Поплавський завдає колосальної шкоди українській культурі». На противагу співаючому ректору Герман поставила Вєрку Сердючку: «Сердючка – це хірург, вона висміює негативні явища, а Поплавський це культивує. Його університет – це розсадник кітчу, несмаку та голих дівчат».
Та найбільш влучну характеристику Михайлу Поплавському дав український художник і поет Лесь Подерев’янський (цитуємо мовою оригіналу):
«...З цим парадоксом заїбався я –
Не хочу більше я дивитись на блядєй,
На тлі яких опецькуватий недоумок
Викручує фігури рітуальні
Своєю сракою колгоспною, в перерві
Між засіданням в парламенті.
Там про духовність трохи попиздів –
І знов біжить співати в тєлєвізор.
І шо за жизнь в людей, чому не міг
Він всидіти на місці, у колгоспі?
Він був би там завклубом, і дівчатам
Співав би він про кропиву їбучу,
Що нею був колись відпизджений в дитинстві,
І з того часу він забуть її не може,
Бо срака ще йому болить і досі...»
