Що це за філософія фінського способу життя, яка може врятувати Європу, — The Economist
Зіткнувшись із ворожими наддержавами на сході й заході, хаотичною політикою, крихкими економіками та загрозою війни на кордонах із Росією, європейські країни потребують нової філософії, пише The Economist. Далі скорочений переклад статті.
Коротко кажучи, настав час для нової північної тенденції. На щастя, Фінляндія має саме те, що потрібно: сісу — рису характеру або філософію, що поєднує внутрішню силу, наполегливість і рішучість перед обличчям труднощів. Вона походить із країни, яка пережила чимало. Спочатку під владою Швеції, а потім Росії, Фінляндія здобула незалежність лише у 1917 році й двічі воювала з Радянським Союзом, щоб її зберегти.
Сьогодні кордон Фінляндії із Росією простягається на 1350 км, що робить її вразливою до маревного реваншизму Володимира Путіна. Та фіни не панікують: згідно з міжнародним дослідженням, вони — найщасливіші люди у світі. Самі фіни, відомі своєю стриманістю, сприймають це з подивом. Якщо ми — найщасливіші, кажуть вони, то як же погано має бути всім іншим?
Коли події змушують європейців почуватися безпорадними й пригніченими, фіни можуть відповісти: потрібно більше сісу. Війна в Україні, наприклад, підкреслює «важливість психологічної стійкості», каже Аннукка Юліваара, заступниця голови Комітету національної безпеки Фінляндії. Цей комітет об’єднує всі відповідні міністерства й установи для планування потенційних загроз безпеці країни. Забезпечення психологічної стійкості, пояснює вона, означає, що фіни навіть під час кризи повинні мати змогу молитися, відвідувати музеї та займатися спортом. Але це також означає надання громадянам можливості брати участь у національній обороні, щоб вони відчували себе активними учасниками безпеки країни.
І починається це змалку. У початковій і середній школі Яткасаарі в Гельсінкі в сонячний осінній ранок не видно жодного з батьків. Діти різного віку йдуть або їдуть до школи самостійно. Однією з п’яти тем навчального року є «безпечне суспільство». Для найменших це означає прогулянки районом із вивченням правил безпеки. Старші учні вчаться розпізнавати кампанії дезінформації в інтернеті.
Читайте до теми: Дорослішання по-фінськи. Як у Фінляндії працюють із підлітками і що варто запозичити
Після закінчення навчання молоді чоловіки підлягають військовому призову, а дедалі більше молодих жінок вступають до війська добровільно. На військовій базі Сантахаміна поблизу Гельсінкі група з п’яти новобранців використовує вибухівку, щоб підірвати двері. На запитання, чи будуть вони воювати в разі вторгнення Росії, жоден не вагається. Опитування показує: майже 80% фінів готові взятися за зброю, щоб захистити свою країну — «навіть якщо результат здається непевним», як зазначає соціолог, додаючи трохи додаткового сісу. У більшості європейських країн цей показник значно нижчий — лише 14% в Італії.
Тим часом багато фінських дорослих проходять багатоденні курси з безпеки. Це може звучати не надто захопливо — як навчальна пожежна тривога, — але насправді це закриті нетворкінгові заходи для еліти країни, які сприяють пошуку шляхів, як вони та їхні організації можуть допомогти забезпечити безпеку Фінляндії. Випускники періодично збираються на зустрічі. Запитайте фінських політичних чи бізнес-лідерів, чи були вони на такому курсі — зазвичай відповідають «так» із гордою усмішкою. Вони можуть навіть назвати номер своєї групи: чим нижчий, тим раніше вас запросили, а отже — тим престижніше. Це місцевий еквівалент згадки про диплом престижної бізнес-школи.
Коли країна настільки добре підготовлена, як Фінляндія, загрозу з боку Росії легше сприймати як частину реальності — тривожну, але таку, що її можна належно зустріти й подолати. Більшість інших європейських країн ще не досягли такого рівня. За останні два місяці, коли аеропорти Данії та Німеччини зазнали вторгнень дронів (російських? Хто знає?), збуджені політики закликали збивати порушників. Це здалося президенту Фінляндії Александру Стуббу непродуктивним. «Фінська позиція — ніколи не панікувати», — сказав він у розмові з The Economist. «Реагувати й діяти, коли це справді потрібно». Що ж до його власного сісу, то 57-річний президент, фанат фізичної форми, виглядає готовим особисто кинутися в окопи, якщо виникне така потреба.
Читайте також: Як президент Фінляндії Александр Стубб став улюбленцем Трампа і зіркою світової політики
Національний характер і історичний досвід Фінляндії не можна просто перенести в інші країни. То де ж знайти своє сісу? Щоб розібратися, варто звернувся до Елісабет Лахті — авторки книжки про це поняття. «Ідея не в тому, щоб знайти сісу, — воно не загублене», — пояснює вона. Вона радить «пригадати моменти сісу у власному житті — ті, коли ви долали труднощі». Європейський Союз міг би згадати, як зібрався докупи під час попередніх криз — боргової, Brexit, пандемії COVID — і які кроки вже зробив (допомога Україні, санкції проти Росії), щоб виборсатися з нинішньої.
