Як уберегти українські збройні заводи від ударів росіян, яких значно побільшало
За останній рік росіяни збільшили інтенсивність атак по українських збройних заводах. Також проблемою є зростання "складності" та обсягів виробництва в українських компаніях, що робить їхні ланцюги більш вразливими до ударів, а самі підприємства більш помітними для ворожої розвідки.
Про це йдеться у статті видання "Оборонка".
Як зазначається, "закопати" під землю таку величезну та динамічну індустрію за такий короткий час – неможливо. Ба більше, оборонні компанії зараз мають проблеми навіть з пошуком звичайних приміщень.
За словами виконавчого директора "Української Ради Зброярів" Ігоря Федірка, потреба у виробничих площах зростає, але орендодавці неохоче надають свої будівлі виробникам зброї.
При цьому кількість обстрілів України кратно збільшується. Опитані "Оборонкою" співрозмовники погоджуються, що зараз оборонні компанії переживають особливо тяжкий період.
"Атаки стали комбінованими – вранці в тебе обстріл, через 2 години – кібератака. Таким чином росіяни кладуть підприємство повністю. Деякі компанії на ринку лише пару років, і вони досі не вибудували свою систему безпеки", – зазначив Федірко.
Щодо обстрілів, йдеться не тільки про ракетні удари, а й про дрони типу "Шахед". Це дуже небезпечна зброя проти оборонних заводів, яка технологічно постійно еволюціонує, тобто б'є сильніше та влучніше.
"Якщо шахед не збивають по дорозі до об'єкта, можете бути впевнені, що він влучить саме у те вікно саме того цеху, в який він цілився", – сказав один із високопоставлених співрозмовників видання з галузі виробництва зброї.
Стійкість української оборонної галузі залежить не лише від ефективності ППО, а й від спроможності боротися з наслідками прильотів та швидко відновлювати зруйновані заводи й втрачену продукцію.
Сьогодні роботу з ризиками ракетних атак на підприємства важко назвати ідеальною. Знищену на заводах продукцію мають відновлювати самі виробники власним коштом, відтягуючи мільйони доларів з програм розробки нової продукції та інвестиційних проєктів. Питання виникають також до інструментів відновлення заводів, їх релокації та відсутності системи страхування.
Видання пише, що витрати за будь-які удари по підприємству несе оборонна компанія. Щодо цього на ринку є дві протилежні позиції. Перша – оборонний бізнес повинен сам нести всі ризики та відновлювати все власним коштом. Але є і протилежна думка – допомагати покривати збитки має держава, оскільки це її прямий інтерес.
Є збройні компанії, що виробляють продукцію з низькою доданою вартістю та коротким циклом виробництва, і їм легше відновлюватись після прильотів. А є виробники з меншою прибутковістю, більш капіталомісткою продукцією або яким банально не пощастило стати пріоритетною ціллю для російських ракет – таким значно складніше.
Для компанії у напруженому фінансовому стані покриття збитків від обстрілів може означати скасування інвестиційних проєктів. Іншими словами, вона не зможе вкласти гроші у покращення характеристик своєї зброї та збільшення обсягів її виробництва, здаючи позиції в технологічному протистоянні з росіянами.
"Оборонка" зазначає, що ризик залишитись сам-на-сам зі своїми проблемами після обстрілу стимулює підприємства в кращому випадку закладати ці ризики в ціну продукції, а в гіршому – взагалі відлякує від роботи в галузі та великих інвестицій. А це суперечить цілі держави максимально залучати в галузь приватний капітал та зрештою призводить до нереалізованого потенціалу вітчизняного виробництва озброєнь.
Спроби розв'язати проблему в "ринковий" спосіб, тобто застрахувати майно, виробникам не вдається, оскільки страховики зазвичай відмовляються працювати з об'єктами, що є стратегічними цілями для російських атак.
Читайте також: Ми більше не воюємо всією країною. Саме в цей момент починається занепад, — бригадний генерал Собко
Найчастіше побажання, яке висловлювали опитані виданням виробники та збройні асоціації – серединний варіант, щоб держава хоч у якомусь форматі розділила ризики зі збройними підприємствами.
Виконавчий директор асоціації NAUDI Сергій Гончаров вважає, що держава повинна дати можливість списати частину зобов'язань з оборонної компанії на постачання тієї продукції, яку було знищено внаслідок прильотів. За умови, якщо цей механізм буде прозорим, єдиним для всіх та базуватиметься на висновках експертів.
На думку директора компанії "Українська бронетехніка" Владислава Бельбаса, в оцінці обсягів знищеної продукції можна спиратися на кримінальні провадження з описом збитків, які зазвичай відкривають після прильотів на підприємства. Це може бути підкріплено обов'язковою документальною експертизою, яка б підтвердила перебування продукції у вказаному місці.
Найкращий спосіб відновити підприємства після ударів – це взагалі не підпускати "шахеди" до міста, підсумовується у статті.
Зокрема, можна вкласти гроші у побудову єдиного рубежу з дронів-перехоплювачів, забезпечивши уже навчені підрозділи, які захищатимуть не кожен окремий стратегічний об'єкт, а всі їх одночасно в рамках конкретних міст або цілої країни.
Саме таким шляхом іде проєкт фонду "Повернись живим" "Дронопад", який можна підтримати за цим посиланням.
