Як занепад читання у світі впливає на політику, — The Economist
Безліч досліджень у різних країнах показують, що і дорослі, і діти дедалі менше читають, описує тенденцію The Economist. Видання пояснює, як це впливає на суспільно-політичні процеси. Texty.org.ua наводять переклад ключових фрагментів матеріалу.
Експеримент був простим — так само, здавалося б, і завдання. Студентам-літературознавцям у двох американських університетах дали початкові абзаци з «Холодного дому» Чарльза Дікенса й попросили прочитати та пояснити їх. Іншими словами: студенти, які вивчають англійську літературу, мали прочитати англійську літературу середини XIX століття. Що могло бути простішим?
Виявилося — дуже складно. Студентів збентежила юридична термінологія та збили з пантелику метафори. Дікенсівський опис туману залишив їх у повному тумані. Вони не розуміли навіть базової лексики: один студент вважав, що коли про чоловіка сказано, що у нього «whiskers» (вуса), це означає, що він перебуває «у кімнаті з твариною, здається… з котом?» Проблема полягала не стільки в тому, що ці студенти не були літературознавцями, скільки в тому, що вони заледве були грамотними.
З читанням справи кепські. Безліч досліджень у різних країнах показують одне й те саме. Дорослі читають менше. Діти читають менше. Підлітки — значно менше. Дуже маленьким дітям читають уголос усе рідше; багатьом не читають взагалі. Рівень читання нижчий серед дітей із бідніших сімей — явище, відоме як «читальницький розрив», але падіння показників стосується всіх і всюди.
В Америці частка людей, які читають для задоволення, за 20 років упала на дві п’ятих, згідно з дослідженням, опублікованим у серпні в журналі iScience. Опитування YouGov показало, що 40% британців у 2024 році не прочитали й не прослухали жодної книжки. З читанням «із примусу» ситуація не набагато краща: як зауважив сер Джонатан Бейт, професор англійської літератури в Оксфордському університеті, студенти «насилу долають один роман за три тижні».
Йдеться не лише про те, що люди стали менше читати (хоча це теж правда) — змінився і сам характер текстів. Речення стали коротшими та простішими. Аналіз сотень бестселерів New York Times показав, що з 1930-х років середня довжина речень у популярних книжках скоротилася майже на третину.
Річ не лише у тім, що відволікаючих чинників, як-от смартфон, стало більше — сама жага до читання, здається, зникла. У вікторіанську добу процвітали товариства самовдосконалення: у шотландських горах пастухи навіть створили своєрідні «бібліотеки обміну», залишаючи книжки в заглибинах стін, щоб інші могли їх читати. У містах фабричні робітники відкладали гроші на книжки. Хлопчик, який позичив у лахмітника Фукідіда, виріс і став Рамсеєм Макдональдом — першим лейбористським прем’єром Британії.
Сьогодні такого запалу до саморозвитку значно менше. Хоча дехто звинувачує дорожнечу книжок чи закриття бібліотек, насправді книжки ніколи не були такими доступними. У Римі вони коштували майже як три чверті верблюда; у XIX столітті — пів тижневого заробітку робітника. А зараз «Паломництво Чайльд Гарольда» Байрона безплатне на Kindle, інші книжки дешевші за каву. І все ж читають дедалі менше.
Причина може бути простішою: людям просто «ліньки». Професори скаржаться, що студенти втрачають увагу й вважають читання «нудним» або «обтяжливим», а декани вимагають «задавати все менше й менше читання».
Однак грамотність впливає не лише на списки літератури в університетах. Наприклад, зростання літературної обізнаності, схоже, веде до зростання політичної. Якщо говорити просто, то афіняни у V столітті до нашої ери могли застосовувати «остракізм» — вигнання людей шляхом написання їхнього імені на черепках (ostraka), оскільки, як зазначає дослідник Вільям Гарріс, вони досягли «певного рівня грамотності».
Натомість зниження рівня літературної обізнаності може призвести до зниження політичної. Аналіз The Economist парламентських промов у Великій Британії показав, що за десять років вони скоротилися на третину. Видання також проаналізувало майже 250 років інавгураційних промов президентів США за допомогою тесту Флеша-Кінкайда. Промова Джорджа Вашингтона отримала 28.7 балів, що відповідає післядипломному рівню, тоді як промова Дональда Трампа — 9.4, що є рівнем учня старшої школи.
Професор Джонатан Бейт побоюється, що якщо ми втрачаємо здатність читати складну прозу, то, можливо, втрачаємо й здатність формувати складні ідеї — ті, що дозволяють бачити нюанси й утримувати в голові дві суперечливі думки одночасно. Засобом передачі є повідомлення, і сьогодні воно вміщується у 280 символів. Для порівняння: «Холодний дім» Дікенса містить близько 1,9 млн символів.
Занепад читання спричинить й інші втрати. Це один із найпотужніших двигунів соціальної мобільності — достатньо згадати тих-таки шотландських пастухів. Багаті діти, можливо, читають більше, але читання від початку було винаходом егалітарним: ніхто — ні гувернантка, ні репетитор, ні друзі чи престижна школа — не можуть змусити вас «поглинати» книжку, окрім вас самих. Читання — не лише інструмент, а й одне з найбільших життєвих задоволень, як добре знав Дікенс.
