Посилення покарання в армії. Чому законопроєкт № 13452 призведе до частіших випадків СЗЧ
Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності пропонує прийняти за основу законопроєкт № 13452, яким передбачено посилення покарання військовослужбовців за непокору наказу командира строком від 5 до 10 років позбавлення волі – без можливості для суду призначити більш м’яке покарання чи випробувальний термін. Утім, ухвалення цього законопроєкту порядок в армії не наведе. Хіба що ще більше будуть ходити в СЗЧ.
Про це пише Цензор.Нет.
Ініціатори законопроєкту — депутати Максим Павлюк, Сергій Іонушас, Владлен Неклюдов та ще декілька депутатів від фракції "Слуга народу". Аргументуючи необхідність більш жорсткого покарання, один із авторів, голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас заявив: "Наш комітет активно співпрацює з Генштабом ЗСУ та дослухається до пропозицій, які надходять від військових. Саме командири військових частин бойового складу ЗСУ (близько 20 командирів) наполягали на необхідності реалізації зазначених ініціатив".
Однак опитані виданням командири різних ланок і дуже різних підрозділів – від штурмових полків до піхотних бригад – говорять, що жорсткіші покарання лише демотивують бійців.
"Так ми докотимося до того, що за непокору наказу командира будуть розстрілювати, – вважає бойовий командир, який пройшов шлях від командира роти до командира бригади. Він і зараз лишається у лавах Збройних сил. – Невиконання наказу – актуальне питання, але має бути індивідуальний підхід до кожного конкретного випадку. Бо з одного боку всі – від президента до командира батальйону – кажуть про цінність життя кожного солдата. А з іншого – ми вбиваємо того солдата, посилаючи його на погано сплановані штурми. Чому це відбувається? Бо у нас іноді замість планування – "гасіння пожежі": треба бігом-бігом відновити втрачені позиції… Зрозуміло, що я на місці солдата також сказав би, що не піду в посадку. Треба чітко зрозуміти причини відмови, з чим вони пов’язані".
Автори матеріалу пишуть, що в ЗСУ є підрозділи, в яких навіть не доводять справи до відкриття кримінальних проваджень щодо непокори. По-перше, на це немає часу, по-друге, в офіцерів морально-психологічного забезпечення, які мали б це робити, ці справи "губляться", по-третє, вони самі намагаються розв'язати ці питання на рівні підрозділу: переводячи таких відмовників на інші посади.
В 1-му окремому штурмовому полку, йдеться у статті, взагалі немає такого поняття, як "непокора наказу командира". Їх якраз регулярно кидають на ділянки, з яких бійці інших підрозділів втекли.
"Коли ми їдемо кудись стабілізувати ділянку фронту, то в першу чергу говоримо з тими, хто звідти пішов, – пояснює начальник штабу 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла Олег Лотоцький. – Бувало, цілі батальйони відмовлялися повертатися на свої ж втрачені позиції. Ми говоримо з бійцями, пояснюємо, що вони підуть разом з нашими штурмовиками – досвідченими, вправними. Як правило, це довга розмова, яка займає пару годин. Але зазвичай після пояснення, що і як буде відбуватися, хто саме поведе їх у бій, вони погоджуються.
У нашому полку немає випадків відмов іти на штурм. Бо ми з усіма бійцями працюємо ще на етапі підготовки, всіх мотивуємо і розповідаємо, з ким вони будуть іти в бій, що їхні командири знають, що роблять. Це працює. А посилення покарання лише призведе, на мою думку, до того, що людина образиться на країну настільки, що буде думати лише про те, як втекти за кордон. СЗЧшники хоча б мають другий шанс. Зараз багато підрозділів комплектуються саме сзчшниками. Думаю, понад ста тисяч вже повернулися – в ті підрозділи, де відчувають себе краще, ніж в тих, з яких пішли в самовільне залишення частини".
Цензор.Нет нагадує, що відповідальність за непокору у війську була завжди. І всі військові, з ким поговорили журналісти видання, погоджуються, що відповідальність за такий вчинок має бути. Єдине – як ці випадки мають розслідуватися.
"До цих розмов про посилення покарання більшість бійців і не знали, що взагалі така відповідальність існує, – пояснює Микола Мельник. – Хоча кожен боєць заповнює формуляр про доведення йому відповідальності за невиконання наказу. Але одиниці питають, а яка там відповідальність? Через медійне підсвітлення солдат дізнався, що може отримати від п’яти до десяти років за відмову виконання наказу. І його обурило, що в цих випадках суд не зможе застосувати більш м’яке покарання. Навіть якщо законопроєкт приймуть, жодного порядку в армії він не наведе. Просто більше будуть уходити в СЗЧ".
Докладніше з матеріалом можна ознайомитися за посиланням.
