Наскільки великий масштаб російських диверсій проти критичної інфраструктури Європи, — дослідження
Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) оприлюднив звіт, в якому оцінюється нетрадиційна війна Росії проти Європи, зосереджена на диверсіях критичної інфраструктури — від військових об’єктів та енергетичних мереж до систем зв’язку й підводних кабелів.
Головні висновки дослідження:
Росія веде нетрадиційну війну проти Європи. Через кампанію диверсій, вандалізму, шпигунства та таємних операцій Москва прагне дестабілізувати європейські уряди, підірвати громадську підтримку України шляхом накладання соціальних та економічних витрат на Європу, а також послабити колективну спроможність НАТО та ЄС відповідати на російську агресію. Ця нетрадиційна війна почала нарощуватися у 2022 році паралельно з вторгненням Росії в Україну. Хоча Росії досі не вдалося досягти своєї головної мети, європейським столицям було складно відреагувати на диверсійні операції Москви, узгодити єдину позицію, скоординувати дії, розробити ефективні заходи стримування та накласти на Кремль достатні витрати.
IISS створив найповнішу відкриту базу даних про підозрювані й підтверджені російські диверсійні операції проти Європи. Ці дані свідчать про те, що російські диверсії спрямовані на критичну інфраструктуру Європи, є децентралізованими і, попри те, що європейські служби безпеки і розвідки б'ють на сполох, на них досі належно не реагують НАТО, ЄС і держави-члени. Росія використовує прогалини у правових системах через «гіг-економіку», що дозволяє уникати атрибуції та відповідальності. Починаючи з 2022 року та після висилки сотень російських розвідників з європейських столиць, Москва активно вербує онлайн громадян третіх країн, щоб обійти заходи контррозвідки. Хоча ця тактика виявилася результативною з погляду охоплення та масштабності, головною проблемою для російських спецслужб є якість проксі-виконавців: вони часто погано навчені або недостатньо оснащені, через що їхню діяльність легше виявити, зірвати чи ліквідувати.
Військова доктрина Росії глибоко інтегрує диверсії проти критичної національної інфраструктури у концепцію гібридної війни. Європейська інфраструктура особливо вразлива через занедбаний стан після десятиліть відкладеного ремонту та нестачі інвестицій з боку урядів і приватного сектору. Росія атакує критичну інфраструктуру як для отримання прямої стратегічної вигоди у війні проти України, так і в ширшому протистоянні із Заходом. Хоча деякі ініціативи — наприклад, морська операція НАТО Baltic Sentry у Балтійському морі — мали певний ефект, нестача бюджету й ресурсів завадила НАТО та ЄС виробити довгострокову й сталу відповідь. Крім того, незрозуміло, наскільки європейські столиці справді готові протидіяти нетрадиційній війні Росії, зважаючи на інші національні пріоритети безпеки.
Докладніше зі звітом можна ознайомитися за посиланням.
