Україна стрімко втрачає водні ресурси: як зміна клімату посилює негативний вплив посух

Дані Українського гідрометцентру свідчать про те, що за останні тридцять років середня температура в нашій країні зросла на 1,2°C. Швидкість зростання температури повітря в окремих регіонах України сягає 0,82°C за останні 10 років, тоді як у сусідніх країнах – 0,47-0,59°С/10 р., а в північній півкулі та Європі – 0,34 і 0,47°С/10 р. відповідно. Ці дані свідчать про те, що швидкість підвищення температури повітря в Україні є значно вищою за глобальні та європейські темпи.

Більша частина території України вже сьогодні перебуває в зоні низької забезпеченості водними ресурсами та має високу вразливість до наслідків зміни клімату. Ситуацію ускладнює той факт, що основна частина водних ресурсів країни формується за рахунок транзитного річкового стоку: близько 76,6% вод надходить із суміжних держав, тоді як лише 23,4% формується в межах України.

За рівнем забезпеченості водними ресурсами серед 20 європейських країн Україна посідає лише 17-те місце. Значна частина українських територій класифікується як малозабезпечена або критично малозабезпечена водними ресурсами. На одного жителя України припадає лише близько 1 тисячі кубометрів місцевого стоку на рік. Для порівняння, цей показник становить 94,3 тис. м³ у Канаді, 31 тис. м³ у Росії, 7,4 тис. м³ у США та 1,9 тис. м³ у Німеччині.

Найскладніша ситуація спостерігається в Донбасі, Криворіжжі, південних регіонах країни. Саме тут зосереджені найбільші промислові споживачі води, а рівень природного забезпечення водними ресурсами є найнижчим.

Як зміна клімату вплине на водні ресурси України

“Прогнозні оцінки свідчать про тривожні тенденції: упродовж XXI століття в Україні очікується значне скорочення водного стоку — на 25–50% у більшості регіонів країни. Найбільш відчутне зменшення водних ресурсів прогнозується для рівнинних територій, зокрема на південному сході, де обсяги водного стоку можуть скоротитися до 70%. Винятком залишаються лише річкові басейни Українських Карпат і Закарпаття, де ситуація буде більш стабільною”, — зауважує керівниця напряму “Вода” WWF-Україна Оксана Коноваленко.

Результати досліджень свідчать про збільшення інтенсивності стихійних гідрометеорологічних явищ, зокрема посух, що, своєю чергою, спричиняє дефіцит водних ресурсів.

Ситуація додатково ускладнюється через вплив військових дій. Руйнація гідротехнічних споруд у результаті російських атак вже призвела до зменшення запасів водних ресурсів в Україні більш ніж на 18000 млн.м3 (дані: Державне агентство водних ресурсів України). Особливо гостро дефіцит водних ресурсів позначається на водозабезпечені господарських потреб населення. Водокористувачі вже стикаються з проблемою нестачі води, а у найближчі роки ситуація загостриться.

Чи є розв'язання проблеми?

Проаналізувавши європейські практики та рекомендації, Всесвітній фонд природи WWF-Україна запропонував своє бачення Плану управління посухами (ПУП) та визначив кроки, необхідні для його розробки.

“Наразі розроблено два проєкти ПУП: для суббасейну Тиси, а також для суббасейнів річок Прут та Сірет. Цей документ не є офіційним або остаточним планом, адже його розробка наразі не передбачена чинним законодавством. Водночас він виконує важливу підготовчу функцію, закладаючи основу для подальшої розробки повноцінного Плану управління посухами”, — каже Оксана Коноваленко.

Загалом програми заходів запобігання і пом’якшення посухи, запропонованих WWF-Україна, включають 6 конкретних кроків:

1. Розробка плану управління посухою (ПУП) має здійснюватися згідно з чинним законодавством та міжнародними стандартами (наприклад, “Керівництво з підготовки планів управління посухами” 2015 року). ПУП обов’язково має передбачати використання даних Європейської обсерваторії посух, а саме: статистична звітність, тренди, прогнози, впливи та оцінка ризиків за секторами.
2. Збір та використання дощової води. Поширення серед мешканців громади практики збору дощової води для подальшого використання в господарських цілях.
3. Збір та використання "сірої" води. Поширення практики збору "сірої" води (вживаної в будинках у ванних кімнатах, крім туалетної) для подальшого використання в господарських цілях (для туалету, поливу).
4. Розробка методики визначення екологічного стоку, (так званих необхідних попусків) та розрахунок екологічного стоку для підтримки та розвитку біорізноманіття. Адже відсутність належного планування водокористування під час посух може призвести до надмірної експлуатації річок і водосховищ, та поставити під загрозу існування водних екосистем.
5. Розробка рекомендацій щодо відновлення лісового ландшафту долини річки, включаючи розробку нормативної бази для відновлення заплавних лісів. План також передбачає використання в сталій практиці під час лісозаготівлі ощадливі з точки зору охорони вод технології і процеси, особливо в гірській місцевості, наприклад, трелювання повітряно-канатними установками.
6. Розробка освітніх матеріалів для водоспоживачів та водокористувачів і громадськості.

вода дефіцит екологія загроза зміна клімату