Що відбувається на Сумщині і як росіяни змогли так швидко просунутися на цьому напрямку
За останні кілька місяців Росія окупувала до десятка дрібних сіл на сумському кордоні й намагається дотягнутися до трьох важливих для логістики Сил оборони населених пунктів: Юнаківки, Писарівки та Хотіні.
Публічної інформації про реальну обстановку на Сумщині, особливо від військових – Генерального штабу, управління військ "Курськ", оперативно-тактичного угруповання "Сіверськ", – мінімум.
Про це йдеться у статті УП.
Видання зазначає, що Генштаб досі називає цей напрямок Курським, хоча він уже пару місяців, очевидно, є Сумським.
"Не Україна наступає на Курськ, а Росія, як би боляче це не було визнавати, наступає на Сумщину (наразі нам складно сказати, чи ціллю є саме Суми).
На картах добових зведень Генштаб досі не відмічає "червоним", тобто "захопленим", жодне з сіл Сумської області, яке перейшло під контроль окупантів – а таких, за даними DeepState і наших співрозмовників серед військових, під десяток. Деякі з них були втрачені ще в березні – квітні", – пишуть автори статті.
Що відбувалося після виходу Сил оборони з Курської області
Після виходу більшої частини українських сил з Курщини в середині березня Сили оборони вдалися до ще двох сміливих наступів – у Бєлгородській області та у напрямках Тьоткіне, Весьолоє на Курщині.
Штурмувати російську територію головнокомандувач Олександр Сирський серед усіх інших направив і свій резерв – 225-ий і 425-ий штурмові батальйони. Останній більше відомий як "Скала", саме в них нещодавно з'явилася перша мотоциклетна рота в ЗСУ.
"Нам невідомий план максимум щодо просування на Бєлгородщині, однак у районі Тьоткіного та Весьолого Сили оборони, як нам кажуть військові, мали пройти аж до селища Глушково – це понад 10 кілометрів углиб ворожої території. За словами одного з командирів, що брав участь у цій операції, завдання від початку було нереалістичним. Передусім через величезний брак людей у підрозділах закріплення, тобто тих, хто мав стати в оборону після штурмів 225-го і 425-го батальйонів.
Один із наших співрозмовників на уточнююче запитання "Чи ви наступаєте на Тьоткіно?", відповів: "Ми наступаємо на граблі", маючи на увазі, що знов і знов ідемо в наступ, не маючи спроможності потім тримати оборону", – пише видання.
За даними УП, наступальні дії як на Бєлгородщині, так і на Курщині, не принесли бажаного результату. На напрямку Тьоткіного, де Сили оборони мали частковий успіх, штурми теж припинилися.
Ще до остаточного виходу Сил оборони з Курщини і початку нових наступальних дій на російській території, окупанти почали штурмувати Сумщину і поступово розширювали зону свого контролю. Спершу вони рухалися від кордону на південь – у район Юнаківки, потім почали розширювати свій наступ і на захід – у бік Біловодів, Водолаг тощо.
Як зазначається в статті, російська армія почала тиснути на перші прикордонні села – Новеньке, Журавку, Басівку – ще наприкінці зими – на початку весни.
За ці понад три місяці російська армія захопила з десяток крихітних і невеликих сіл вздовж кордону на північний схід від Сум. Загальна площа захопленої території Сумщини, за даними DeepState, складає майже 200 квадратних кілометрів. Для порівняння, це приблизно п'ята частина території Курщини, яку Україні вдалося захопити під час наступу минулого літа.
Опитані УП військовослужбовці, які тримають оборону вздовж кордону та в районі Юнаківки, а також керують цими підрозділами на рівні командування – десантники, прикордонники, – окреслювали обстановку, як "складну", "критичну", "хаос" та "супер ж*па". Їм бракує людей, особливо потужних FPV-екіпажів, дронів на оптоволокні, фортифікацій, підготовлених позицій, завчасних мінувань та налагодженої взаємодії між підрозділами для ефективної оборони.
Як росіяни змогли так вдало просунутися на Сумщині за останні місяці?
Автори статті пояснюють, що, по-перше, із зони російського наступу вздовж кордону та Юнаківки забрали кілька найбільш боєздатних бригад – когось на наступ на Тьоткіно, когось на Донеччину, де росіяни, імовірно, завдаватимуть цього літа головний удар.
Замість них угрупованню військ "Курськ" передали слабкі новосформовані підрозділи. Одна із таких бригад, як відомо УП, зайшла на Сумщину без жодного уявлення про бойові дії та з мізерною кількістю власних дронів.
З російського боку на Сумському напрямку активно працює чи не найефективніший підрозділ БПЛА противника "Рубікон". Він зосереджений на вибиванні логістики, збитті розвідувальних "літачків" і бомберів. Більшість цілей, за спостереженнями українських пілотів, росіяни наразі уражають дронами на оптиці.
По-друге, співрозмовники УП у чотирьох підрозділах, які стояли на нині захопленій росіянами ділянці або ж добре поінформовані щодо неї, в один голос повторюють: вздовж кордону над Хотінню, Писарівкою та Юнаківкою не було суцільної лінії оборони. Лише поодинокі окопи та бліндажі.
Україна не використала час Курської операції для укріплення свого кордону на Сумщині.
По-третє, над дорогами Сумщини почали надто пізно розтягувати сітки від ворожих FPV-дронів. Деякі частини дороги в принципі досі не перекриті. На тих, що вже встановили, була проблема з півтораметровими "дірками" між сіткою та землею, що дозволяло росіянам зрідка, але все ж залітати під сітку й уражати українські авто.
Texty.org.ua нагадують, що Курсько-Сумським напрямком особисто керує головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, тож це безпосередньо його зона відповідальності, на яку мав би відреагувати верховний головнокомандувач Володимир Зеленський. Про підходи Сирського до управління військами і про його роль у відставці командувача Сухопутних військ Михайла Драпатого читайте тут:
Як Драпатий намагався зламати кругову поруку в сухопутці і хто йому ставив палки в колеса.
