Як FPV-революція змінила поле бою. Аналітика від ізраїльських військових експертів (СХЕМИ)
Генерал-майор запасу Армії оборони Ізраїлю (АОІ) Яків Бенжо і фахівець із питань зв'язку в Elbit Systems Гай Н. написали статтю у спеціалізованому журналі "Маарахот" про FPV-революцію. Texty.org.ua публікують переклад з івриту та стислу викладку тексту, які здійснив старший лейтенант сухопутних військ АОІ, військовий аналітик Ігаль Левін.
FPV-дрони (далі — просто FPV) — це не черговий новий підхід або зброя, це революція у військовій справі. Старі доктрини більше не діють.
Генералам НАТО ще тільки належить усвідомити всю глибину змін. Єдині, хто сьогодні вдосконалюється на терені FPV, — це армії України та Росії.
Фактор FPV неможливо обійти точковими рішеннями або ігнорувати його (ціною втрат, наприклад), оскільки він повністю змінює саму основу тактики.
Феноменальна ефективність FPV зумовлена поєднанням одразу кількох чинників: дешевизна, фантастична точність і дальність — десятки кілометрів.
FPV надають унікальну можливість концентрувати масу вогневого ураження (використовуючи "зграї" FPV) при збереженні децентралізації власних сил.
Окремо потрібно відзначити FPV на оптоволокні, які на даному етапі ніяк не можна зупинити, окрім як знищенням самого оператора.
FPV унікальний тим, що оператор перебуває в максимальній (щодо масштабу війни) безпеці, і його вкрай складно виявити.
Невеликі дрони і FPV порушили головний фундамент класичної військової думки — концентрацію зусиль і маси на конкретних ділянках. На сучасному полі бою ви не можете розгорнути і сконцентрувати сили більші, ніж рота.
Той, хто обороняється, більше не може спиратися на концентровані укріпрайони. Архітектура сучасної оборони — це децентралізована і глибока мережа позицій, включно з великою кількістю несправжніх позицій і обманок.
Змінюється і тактика атакуючого — це опора на невеликі тактичні загони, які просочуються вглиб порядків того, хто обороняється, витягаючи "стрілки" (українці це називають "пісюнами").
Наступ тепер спирається на концентрацію вогню і засобів ураження, а не на концентрацію сил і маневр. Це призвело до того, що той, хто наступає, просувається вкрай повільно, бо спирається на малі загони.
Будь-які передові логістичні центри або штаби перетворюються на смертельні пастки через свою громіздкість.
Рішення для логістики — децентралізація, а для командування — відхід під землю й опора на дротовий і супутниковий зв'язок.
Революційною зміною є зміна самої архітектури лінії фронту — тепер це 40-кілометровий "кратер смерті", де перебування на відкритому просторі хоча б 15 хвилин призведе до неминучої загибелі.
Правильне комбінування сил у рамках загальновійськового бою — авіації, артилерії та мас FPV разом із наземними силами — може призвести до тактичних успіхів.
Повітряну перевагу тепер теж потрібно розділяти. Оскільки ця перевага мало впливає на простір "кратера смерті" в 40 км на фронті, — те, що називається новим простором малої авіації.
Невдовзі ми побачимо запуск повноцінних роїв дронів з оптоволокном і керованих бойовим ШІ. Тоді вже буде непотрібно багато операторів.
Таке становище порушує питання місця людини щодо спайки "людина — машина" на прийдешньому полі бою.
Обидва фахівці підкреслюють, що АОІ має зробити буквально стрибок у цій царині та впровадити FPV-дрони в усі підрозділи армії. Також потрібен злам усіх бюрократичних обмежень, що перешкоджають цьому.
Безтурботність та ігнорування цієї технології призведуть до того, що буде заплачено подвійну ціну. Йдеться саме про революційну технологію, а не про містечкове явище.
