У яких країнах найкращий, а в яких найгірший рівень життя — The Economist
Рейтинг зі 193 країн показує, що людський розвиток майже скрізь зупинився, відзначає тенденцію The Economist.
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який укладається ООН, відстежує прогрес у сфері тривалості життя, освіти та доходів. Після ВВП він є одним із найширше використовуваних показників розвитку.
У 2020 та 2021 роках глобальний показник знизився — вперше з моменту започаткування індексу у 1990 році. У 2022 році він дещо відновився. Остання доповідь, оприлюднена 6 травня, показує, що темпи покращення у 2023 році були найповільнішими за всю історію спостережень (див. графік).
Багаті країни, як і слід було очікувати, демонструють найкращі результати. За словами Акіма Штайнера з Програми розвитку ООН, 97% з них повністю відновили або перевищили свої допандемічні показники. Для бідних країн цей показник становить менше ніж 60%.
Після двох років лідерства Швейцарію (ледве) випередила Ісландія. Скандинавські країни зазвичай посідають найвищі позиції в більшості рейтингів, що вимірюють якість життя. Очікувана тривалість життя новонародженого в Ісландії перевищує 82 роки, а тривалість навчання — понад 18 років. Середній дохід на одну особу становить близько 70 000 доларів (повний рейтинг — тут).
Від Texty.org.ua: Україна посідає в Індексі розвитку людського потенціалу 87 місце, поруч з нашою країною у рейтингу розташувалися Молдова (86 місце) і Еквадор (88 місце).
У ширшому розрізі:
Індекс не враховує нерівність усередині країн (ООН публікує окремі індекси на цю тему). Рівень життя багатих і бідних громадян може суттєво відрізнятися. Заможні американці, наприклад, зазвичай живуть значно довше, ніж бідні.
Але гроші — ще не все. Дослідження, проведене вченими з Університету Брауна й опубліковане у квітні, показало, що рівень смертності серед найбагатших американців (а США посідають 17-те місце в ІРЛП) подібний до найбідніших північних і західних європейців та більшості східних європейців.
Найнижчі позиції в індексі займають країни Африки на південь від Сахари. У Південному Судані — країні з найгіршим показником — очікувана тривалість життя при народженні становить менш як 58 років, середня тривалість навчання — менш ніж шість років, а валовий національний дохід на одну особу — лише 688 доларів.
Після десятиліть скорочення розриву, протягом останніх чотирьох років відрив між країнами з найвищими та найнижчими показниками знову зростав. Найбідніші країни також зупинилися в розвитку за іншими індикаторами. Рівень крайньої бідності майже не зменшився з 2015 року. Показники охорони здоров’я знизилися після пандемії COVID-19. І з середини 2010-х років темпи економічного зростання в бідних країнах у середньому стали нижчими, ніж у багатих.
Скорочення обсягів міжнародної допомоги з боку урядів США та Європи ще більше ускладнить ситуацію для бідних країн. За даними ІРЛП, найповільніше після пандемії відновлюються країни арабського світу, Латинської Америки та Карибського басейну.
