"У Китаї констатують, що Путін одержимий Україною". Китаїст Габуєв про ставлення Пекіна до війни

ВВС: Як взагалі виглядає ідеальний політичний світоустрій з точки зору Китаю?

Олександр Габуєв: Якщо говорити дуже спрощено, китайці не вважають, що вони є "пупом Землі", все знають краще за всіх, і всі навколо повинні жити як вони. Але Китай в їхньому уявленні – це, звичайно, найсильніша держава на Землі. Або інакше: Америка домінує у західній півкулі, а Китай – у східній. В Азії Китай – абсолютний гегемон, тут немає воєн, бо всі де-факто визнають сюзеренітет Китаю і поважають китайські інтереси.

В ідеальному світі панує гармонія завдяки силі та стабільності Китаю. Світова торгівля йде за правилами, які не те щоб сильно відрізняються від нинішніх, але є такими, щоб було вигідно не лише Китаю, а й усім. Але Китаю передусім.

І тут потрібно зробити дуже важливе зауваження щодо того, як у наших культурах відрізняється розуміння того, що таке взаємовигідна угода. У західному розумінні "win-win" – це коли пропорція цього "win" між сторонами угоди коливається десь у районі 50 на 50 або, припустімо, 40 на 60. А в китайському уявленні "win-win" – це будь-яка угода, в якій кожна сторона фіксує будь-який виграш.

Тобто умовно кажучи, якщо ми почали спільний бізнес, разом заробили гривню, але ти отримав з прибутку одну копійку, а я 99, то це в розумінні китайців все одно "win-win", бо ти хоч щось заробив. А не було б цього бізнесу – не заробив би нічого.

ВВС: Давайте до цього повернемося трохи пізніше, а поки що запитаю: чим у цій картині світоустрою є війна між Україною та Росією?

О. Г.: Якщо ми приберемо історичні аналогії, війна між Україною та Росією – це, безумовно, конфлікт, який від Китаю дуже далеко. Але він зачіпає Китай, тому що в конфлікт залучений найважливіший сусід Китаю – Росія, яка є для нього навіть не союзником, а молодшим партнером, країною зі схожою політичною культурою та стратегічною орієнтацією на стримування гегемонізму Сполучених Штатів.

З другого боку, до цього конфлікту залучена Європа, найбільший ринок збуту для китайських товарів, важливий з точки зору технологій, інвестицій тощо.

З третього боку, до нього залучена Україна, яка також є досить важливою для Китаю країною - нехай і явно не настільки, як Росія чи Європа.

Нарешті у війну безпосередньо залучені США – поки що найпотужніша держава сучасного світу та прямий конкурент Китаю у боротьбі за вплив та могутність у XXI столітті.

Ця війна впливає на ринки продовольства, енергоносіїв, добрив, металів, і це опосередковано зачіпає Китай, призводячи, наприклад, до зростання цін на деякі товари.

До останнього часу це, до того ж, була війна, яка посилювала американську присутність у Європі та посилювала зв'язок між Сполученими Штатами та їхніми союзниками.

На багато інтересів Китаю ця війна явно впливає негативно. Звичайно, для Китаю було б краще, щоб цієї війни не було. Але, з іншого боку, в ній є і позитивні для Китаю аспекти.

ВВС: Китай допомагає Росії у цій війні?

О. Г.: Китай, безумовно, допомагає Росії в цій війні. Адже давайте подивимося, що робить Китай.

По-перше, Китай зберіг весь обсяг своїх торгових та економічних відносин з Росією і навіть сильно збільшив його. Станом на початок повномасштабного вторгнення обсяг російсько-китайської торгівлі становив 147 мільярдів доларів. Минулого року він зріс до 245 мільярдів. Китай почав купувати більше російської нафти, порушуючи при цьому, наскільки ми знаємо, "цінову стелю".

При цьому Китай не наривається на відкрите порушення санкцій, але робить все, що санкціями не забороняють безпосередньо, або ж знаходить у них дірки. Це дуже суттєва допомога, бо це – гроші, які наповнюють російський військовий бюджет.

Друге – це цивільні товари, які заповнюють полиці російських магазинів. Китайські бренди замінюють собою західні бренди, які пішли з Росії. Завдяки їм люди мають на чому їздити, якими мобільними телефонами користуватися, мають електроніку і так далі. Це також допомога.

Третє – це суто військова машина: компоненти, верстати для металообробки, чипи і все, що не є зброєю безпосередньо, але з чого цю зброю виробляють. Це все теж постачає Китай, плюс саме через Китай найчастіше постачаються американські та європейські компоненти, які потім знаходять у російських ракетах та дронах.

Можливість користуватися юанем для розрахунків. У той час, поки половина російських резервів заморожена, друга половина зберігається в юанях і золоті, і Росія ними може користуватися, це теж істотна допомога.

Ну, і дипломатична підтримка: незасудження агресії та протидія створенню єдиного фронту за участю країн Глобального Півдня, який би засудив Росію за вторгнення. Тому, звичайно, ​​це важлива підтримка.

ВВС: Свого часу Володимир Зеленський постійно говорив, що Китай має можливість натиснути на Росію і тим самим прискорити закінчення війни. Наскільки взагалі відповідає дійсності уявлення про те, що Китай може закінчити цю війну, просто наказавши Путіну зупинитися?

О. Г.: Я не думаю, що Китай може закінчити війну, просто клацнувши пальцями. Китайське розуміння ситуації полягає в тому, що Путін, приїхавши до Пекіна в лютому 2022 року і підписавши цю знамениту спільну заяву про "партнерство без кордонів", не розповів Сі Цзіньпіну про те, що саме він планує вчинити.

Насправді ми не знаємо деталей. Можливо, вони обговорювали, наприклад, активізацію бойових дій на Донбасі, але китайці абсолютно не уявляли, що станеться настільки масштабна річ.

Тому Китай на відміну від західних країн не евакуював своє посольство, не організував евакуацію з України своїх громадян. Усі мої китайські контакти, з якими я розмовляв у січні й на початку лютого 2022 року – дипломати, експерти, люди, пов'язані зі спецслужбами, – були абсолютно переконані, що ніякої війни не буде.

Їхній головний аргумент зводився до того, що Росії це не вигідно. Адже навіть якщо уявити, що Росія швидко захопить Україну, це матиме наслідком якісь втрати, запровадження масштабних санкцій. Це означатиме партизанську війну щонайменше на частині території України. Це призведе до нарощування військової присутності США в Європі, можливого розширення НАТО, збільшення залежності Росії від Китаю. Який у цьому сенс, навіть якщо Росія досягне успіху?

Їм здавалося, що якщо вони це бачать у Китаї, то, звичайно, ​​Путін не ідіот, і він у Кремлі це теж бачить. Але вони помилилися.

Мені здається, зараз вони констатують, що Путін одержимий Україною і контролем над Україною з не дуже зрозумілих для них причин.

Вони намагаються їх раціоналізувати. Вони бачать, що Росія стала більш вразливою державою, вона створила для себе купу ризиків та небезпек, яких просто не існувало до повномасштабного вторгнення, які стали наслідком цього рішення Путіна. Окей. Тим не менше, він продовжує все одно довбати в ту саму ціль, тому що для нього це важливо.

Так от, продовжують вони, якщо він настільки одержимий цією ціллю, чи можемо ми, використовуючи наші інструменти, перекривши торгівлю з Росією тощо, змусити Путіна змінити стратегію? Жодної гарантії цього немає. Це перше.

Друге – і це дуже важливо для Китаю. Росія – це важливий ресурс для боротьби з американською гегемонією та зміцнення Китаю. Це джерело дешевих природних ресурсів, які постачаються до Китаю наземними, а не вразливими морськими маршрутами. Це ринок збуту, це джерело передових військових технологій по деяких напрямах, де в Росії досі є напрацювання, це потенційно джерело мізків у деяких сферах і так далі.

І от якщо зупинка війни чи, тим більше, воєнна поразка Росії призведе до зміни її влади на когось прозахідного – це для Китаю жахіття. Все, Росія потрапляє до західної сфери впливу, Китай опиняється в оточенні.

Тому їм не важливо, як закінчиться війна, їм важливо, щоб Путін чи хтось на кшталт Путіна був у Кремлі. Відповідно, вони готові грати на межі порушення санкцій, аби Росія залишалася достатньо боєздатною, аби вона як мінімум не програвала, бо це не відповідає їхнім інтересам. Хоч вони й вважають, що Путін – одержимий фанатик.

І, з третього боку, щоразу, коли американці заводили розмову про тиск на Росію, Китай відповідав: добре, а що ми отримаємо взамін? Ми надамо вам послугу, а ви нам що? Американці говорили: ну, зачекайте, ви ж кажете, що ви за міжнародне право і так далі, ви нам допоможете його відновити, покарати агресора, а з рештою розбиратимемося потім. Китайці у відповідь: то, може, ви санкції проти Huawei знімете чи про Тайвань говорити перестанете? А ті: ні-ні, це всі окремі справи.

І у китайців виникало відчуття – причому досить справедливе, – що Америка зараз розбереться з Росією, а потім з подвоєною силою візьметься за них. І навіщо в такому разі їм у цьому допомагати? Тому китайці тут поводяться цинічно, але максимально раціонально.

китай-росія китай-сша китай-єс російсько-українська війна